Роверами — біля Лемківського ставу

Їхати до Збаража можна не тільки трасою, а й перелісками із затишними галявинами. Машин на веломаршруті, що проходить крізь Медобори, немає. Зате всюди відкриваються чудові, майже гірські, краєвиди

 

Наш велосипедний маршрут із Тернополя до Збаража пролягає через Лозову, Чернихівці і Старий Збараж.

Вздовж усієї дороги можна роздивлятись чудові, майже гірські краєвиди, а в селах — відвідати старовинні пам’ятки. Дистанція заїзду в одну сторону складає приблизно 25 км. Відповідно, за день вам доведеться здолати приблизно 50 км. Хоча кілометраж нібито і невеликий, але треба враховувати той факт, що весь шлях треба крутити педалі. Тому їхати доведеться від ранку до вечора.

Відео дня

Грунтові дороги, якими ми їхали до пункту призначення, пролягають через галявини і ліси. Часом доводиться їхати в місцях, де зовсім немає авто і людей. На середині маршруту є чудове місце для відпочинку – Лемківський став. На одному з його берегів росте величезний ліс. Там, у тінистій прохолоді, можна затриматися, щоб подихати чистим повітрям.

Стежки, якими нам довелося їхати, не можна роздивитися на карті. Але дорогу легко дізнатися у місцевих жителів. Тож заблукати буде дуже важко.

Важливу роль у веломандрівці відіграє погода. Із цим нам пощастило. Вздовж усієї дороги світило сонечко, тож проїхати можна було навіть бездоріжжям. У дощ цим маршрутом пробратися просто неможливо.

Велосипедом - до Збаража

Веломандрівка стартувала близько 10.15. Ми взяли курс із Тернополя на містечко Збараж. Колесити туди потрібно майже 17 км асфальтованим шосе.

Щоправда, здебільшого крутити педалі нам довелося ґрунтовою, місцями геть розбитою дорогою. Бо ж спершу, аби дістатися кінцевої позначки, наша команда із двох чоловік побувала у п'яти попутних селах, де є на що глянути.

Перша й найменш тривала зупинка відбулася лише за кілька кілометрів від обласного центру. Мова — про село Лозова, розташоване на річці Гніздечна. Саме там розміщений найпомітніший орієнтир околиць Тернополя — телерадіотрансляційна вежа, споруджена у 1980-му. Цей вельми потрібний “стовп” сягає заввишки аж 255 метрів.

Опісля, уже по шосе, дістаємося Чернихівців. Там нашою метою було відвідати місцеву церкву із нібито цікавою історією. Це ми й зробили, заставши за лагодженням покрівлі якогось чоловіка. Розпитати щось про храм у тутешніх жителів не вдалося, бо нікого із селян поруч ми не застали.

Зробивши кілька знімків, подаємося у бік Лемківського ставу, що у селі Верняки. Це — велике плесо (купатися там заборонено – прим. ред.), оточене затишним лісом. Там ми й зробили перший привал і, підкріпившись, продовжили веломандри.

Наступний пункт призначення — Княжа гора із руїнами Старозбаразької фортеці. Оборонна споруда діяла у XIII-XVI ст. як перший замок Збаража. Двохколісним транспортом туди дістатися доволі непросто, оскільки чималий шлях треба їхати під гору.

До речі, дорогою ми познайомилися із дідом Володькою. Чоловік вийшов до нас із невеличкої хатинки, що слугує сторожкою сміттєзвалища по сусідству.

— Там, куди вам потрібно, немає ніякого замку, хлопці, — серйозно переконував нас чоловік із відчутним перегаром і доволі химерним татуюванням на правиці. — Нічого там немає. Просто горб. Ось і все. Нащо воно вам здалося?

Той “горб” виявився чималим. І на ньому все ще видніють сліди колишньої фортеці, яку у давнину неодноразово атакували татари. Краєвид звідтіля — пречудовий.

Прямуючи до Забаража, ми натрапили на закинутий костел села Старий Збараж. Колишній римо-католицький храм, за словами місцевих жителів, за Союзу був і складом, і приміщенням для занять спортивної секції. Тепер у ньому немає покрівлі. Вона обвалилася близько 25 років тому. Усередині споруди — сміття, брухт та уламки прогнилих дощок.

Кінцевою зупинкою наших мандрів був один зі ставів Збаража. Це — дещо занедбане плесо, в якому місцеві купатися не гребують. Згодом, близько 18-ї, ми попрямували у бік Тернополя, де й завершили велоподорож.

Поради туристу:

Коли плануєте вирушати у подорож велосипедом, необхідно обов’язково подбати про велосипедну "аптечку” і насос. Адже треба бути готовим до всього.

Одяг краще вдягнути старий, бо іноді вам доведеться їхати заболоченою дорогою, навіть бездоріжжям. Взуття повинно було міцним. У спеку треба обов’язково брати головний убір.

На обід можна зупинитися у лісі, що біля Лемківського ставу - між Чернихівцями та Верняками. Харчі краще купити у місті, бо дорогою магазинів - небагато. Подбайте про воду, бо через фізичні навантаження організм може зневоднитися.

Обов’язково візьміть із собою карту, де добре видно всі населенні пункти, через які вам доведеться проїжджати. Шлях знайти легко. Якщо все-таки загубитися, повертайтеся на трасу.