Як воно бути помічником святого Миколая

Леся Заморська

Уже 14 рік поспіль у Тернополі провели доброчинну акцію «Миколай про тебе не забуде». Долучитись до неї могли всі охочі, аби допомогти святому Миколаю Чудотворцю принести подарунки для тих, хто найбільше цього потребує.
З 10 до 19 грудня у храмі святого священомученника Йосафата діяла Фабрика святого Миколая. Подарунки для понад 2000 юних тернополян, які належать до категорії соціально незахищених, готували та розвозили численні помічники святого Миколая. Долучилася до цього і журналістка «20 хвилин».

О 16.00 ми разом із водієм прибули на Фабрику святого Миколая. Тут ще від ранку кипить робота. Заходимо в приміщення до координаторів акції. Отримуємо маршрутний лист. Нас інструктують на рахунок того, як ми маємо поводитися і що робити у випадку форс-мажору. Отримуємо шапочки і бейджики і прямуємо на склад, щоб забрати пакунки. Хлопці нам допомагають завантажити все у машину. Просимо благословення в отця Ореста Павліського і вирушаємо за обраним маршрутом. Наша місія доставити подарунки для діток, які мешкають у кількох будинках на вулицях Галицькій, Дубовецькій, Бродівській і Лук’яновича. Найперше прямуємо на вулицю Галицьку. Коли знаходимо перший потрібний будинок, надворі вже стемніло. Дзвонимо у дверний дзвінок. На запитання господарів відповідаємо: помічники святого Миколая. Нас зустрічає дівчинка років шести. Вона здивована і збентежена від несподіваної радості. Питаємо її як звати, скільки рочків, чи писала листа до святого Миколая, чи була чемна. Дитина ствердно відповідає. На наше прохання розповісти віршика чи заспівати пісеньку, залюбки робить це. Вручаємо їй подарунок. Очі дівчинки аж світяться щастям. Ми й самі мимоволі усміхаємося, бажаємо веселих новорічних і різдвяних свят, щедрих подарунків і вирушаємо до наступного адресата.

Практично у кожному помешканні нас радо зустрічали, дітки залюбки декламували віршики і співали пісеньки, а їхні батьки, дідусі і бабусі щиро дякували нам. Було кілька випадків, коли подарунок залишали сусідам із проханням передати, бо в потрібних квартирах ніхто не відчиняв. Подарували і три резервні пакунки, бо випадково виявляли інших потребуючих діток.

Відео дня

Із відчуттям виконаного обов’язку, у піднесеному настрої близько десятої години вечора повернулися на Фабрику святого Миколая. Прозвітували за виконану роботу і уклали список ще із 12 потребуючих діток. Нам пообіцяли доставити їм подарунки наступного дня. Зробили кілька світлин на згадку, подякували координаторам і волонтерам і поїхали додому. Дорогою помолилися, подякували Богу за новий досвід. Насправді це дуже приємно – бути помічником святого Миколая, продовжувати його благородну справу, дарувати щастя-радість дітям і дорослим. Не дарма кажуть: дарувати набагато приємніше, ніж отримувати, бо коли береш – то наповнюєш руку, а коли даєш – наповнюєш серце. До того ж святого Миколая потрібно наслідувати не лише 18-19 грудня, а щоденно упродовж цілого життя.