Дружина військового, якого знайшли мертвим, розповіла про останню розмову з чоловіком

Сержант 44 окремої артилерійської бригади Святослав Сапіга зник дорогою на зустріч із волонтерами, а за кілька днів його знайшли мертвим. Правоохоронці розслідують справу за статтею «Умисне вбивство». Уперше після трагедії дружина військового Оксана Сапіга детально розповіла «20 хвилин» про останні дні життя чоловіка, їхні спільні плани та те, що їй відомо про розслідування.

Про зникнення військовослужбовця 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Святослава Сапіги «20 хвилин» розповідали 10 липня. Правоохоронці Запорізької області розшукували сержанта після того, як 20 червня він виїхав на автомобілі до Вільнянська на зустріч із волонтерами та перестав виходити на зв’язок.

Служив з часів АТО

Святослав Сапіга був кадровим військовим із багаторічним бойовим досвідом. Захищати Україну він розпочав ще під час антитерористичної операції у складі 14 окремої механізованої бригади. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до війська та продовжив службу у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.

Брав участь у боях на Київщині, Житомирщині, Донеччині, Запоріжжі та Курському напрямку, був нагороджений державними й відомчими відзнаками. Після поранення, отриманого у січні 2026 року, пройшов лікування, реабілітацію та знову повернувся до побратимів. У захисника залишилися дружина та двоє дітей. 

Загинув за день до відпустки

Останній раз Оксана Сапіга бачила чоловіка під час відеодзвінка. Це було за день до того, як він перестав виходити на зв’язок. Вони говорили про дітей, які успішно склали сесію, будували плани. Ніщо не віщувало біди, каже дружина.

— За день до зникнення ми спілкувалися по відеозв’язку, — розповіла «20 хвилин» дружина військового Оксана Сапіга. — Він уже збирався у відпустку, ми повністю її розпланували. Хотіли поїхати на Львівщину, туди, де він прохо

див реабілітацію після поранення. Йому там дуже сподобалося, він навіть дізнався, чи можна приїхати туди вже разом із сім’єю. Відпустка мала розпочатися 29 червня.

20 червня Святослав мав зустріти волонтерів. Як згодом дружині розповіли побратими, ще близько четвертої ранку його бачили сплячим. До шостої години чоловік уже не виходив на зв’язок.

— Він повністю розвантажив машину, підготувався до зустрічі з волонтерами, — каже Оксана Сапіга. — Побратим бачив його ще після четвертої години ранку. А вже о шостій волонтери не могли додзвонитися. Зранку хлопці прокинулися — ні його, ні машини не було.

Написала заяву до поліції

Спочатку дружина не хвилювалася. Каже, чоловік був сержантом із матеріального забезпечення, часто їздив у службових справах і вже таке бувало, що не завжди міг одразу відповісти на дзвінок.

— Я йому телефонувала, писала, — згадує той день Оксана Сапіга. — Думала, може, поїхав у справах, бо він постійно був у роз’їздах. Але коли не відповів уже втретє чи вчетверте, почала писати хлопцям-побратимам. Вони сказали, що теж не знають, де він, і самі не можуть із ним зв’язатися.

22 червня Оксана звернулася із заявою про зникнення чоловіка до поліції у Збаражі. Через шість днів родина отримала страшну звістку.

— У розшук подала я. Заяву написала 22 червня. А Славіка знайшли 28-го, — говорить жінка. — Нам сказали, що тіло виявили військові із суміжної бригади, які й викликали поліцію.

Речі — його

До Запоріжжя на впізнання Оксана поїхала разом із кумом. Самій заходити до моргу їй не радили ні слідчі, ні патологоанатом, ні адвокат. 

— Мені рекомендували цього не робити, — Оксана зупинила розмову. Жінка плаче. — На впізнання ходив кум Назар. Помилки бути не могло. Впізнали Святослава. Його речі — годинник, обручка, ланцюжок — були при ньому. Але патологоанатом сказала, що все одно має бути ДНК-експертиза. Діти вже здали зразки, зараз тривають експертизи.

За словами дружини, слідчі працюють і з мобільним телефоном військового.

— Була інформація, що Славіку нібито хтось подзвонив, і він одразу кудись поїхав, — розповіла дружина. — Але хто це сказав і чи відповідає це дійсності, не знаю. Телефон знайшли, зараз із ним працюють слідчі.

За словами дружини, Святослав Сапіга був кадровим військовим із бойовим досвідом. У 2015 році під час мобілізації він служив у складі 14 окремої механізованої бригади, воював на найнебезпечніших ділянках фронту — у Гнутовому та Мар’їнці.

До війни Святослав працював майстром із ремонту побутової техніки, встановлював бойлери, котли та системи опалення. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, без вагань повернувся до війська.

— Він доробив усі замовлення, а вже за три дні пішов у військкомат, — згадує Оксана. — Спочатку його направили у ремонтний підрозділ. Але він сказав, що не буде там служити, бо має бойовий досвід. Повернувся і вже наступного дня потрапив до 44 окремої артилерійської бригади. Спочатку був навідником гармати, потім став командиром гармати. Бувало, що одночасно виконував обов’язки і навідника, і командира.

Знайомі з 15 років

З Оксаною вони були знайомі ще з підліткового віку, а справжня історія їхнього кохання розпочалася вже під час роботи в Греції.

— Ми знали одне одного ще з п’ятнадцяти років, згадує дружина. — Потім обоє працювали в Греції, там і почали зустрічатися. Повернулися в Україну, одружилися. У 2005 році народився син, а через два роки — донька, — розповідає жінка.

Зараз їхнім дітям 20 і 18 років. Син навчається у Тернопільській політехніці, донька — у Західноукраїнському національному університеті. Напередодні зникнення батько радів їхнім успіхам.

— Я саме розповіла йому, що син чудово склав іспит, — Оксана плаче. — Він дуже тішився, що діти добре навчаються. Абсолютно нічого не свідчило про біду…

Обставини загибелі нині розслідують правоохоронці Запоріжчини. Відомості про подію внесли до ЄРДР за статтею 115 Кримінального кодексу України — «Умисне вбивство».

Редакція висловлює щирі співчуття рідним, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Світлої вічності, Герою…

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google