Фельдшерку з Тернопільщини рятували всім світом через проблеми з серцем, а життя забрав рідний чоловік

У лікарні померла 49— річна фельдшерка фельдшерського пункту с. Плотича Ірина Грундовська. 8 березня жінка могла б святкувати своє 50— річчя, але їй назавжди залишиться 49. Саме її на Різдвяні свята сильно побив чоловік Володимир.

Як ми раніше вже повідомляли, з відкритою черепно-мозковою травмою в реанімаційне відділення Козівської районної лікарні 8 січня потрапила мешканка села Плотича, що на Тернопільщині. Тяжкі травми 49-річна жінка отримала під час сварки з чоловіком. Суперечка між подружжям виникла 8 січня.

Жінку госпіталізували. Її стан медики характеризували, як дуже важкий. Чоловік у скоєному зізнався. Поліцейські затримали його згідно зі статтею 208 КПК. Вирішується питання про оголошення затриманому підозри, згідно з ч. 1 статті 121 ККУ та обрання міри запобіжного заходу.

Володимиру загрожує до 10 років тюрми

Коли дружина померла, статтю перекваліфікували – з ч. 1 на ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України. Тобто, не нанесення тяжких тілесних ушкоджень, але тепер – які призвели до смерті потерпілої. Про це повідомив начальник відділу комунікації головного управління Нацполіції в області Сергій Крета.

• Міру запобіжного заходу чоловікові поки не обрали, проте зроблять це найближчим часом, —  каже Сергій Крета.

Всі, хто знали Ірину, шоковані. Люди кажуть, що це була надзвичайна і абсолютно неконфліктна людина. А років два тому її всім світом рятували у столиці, бо жінка мала серйозні проблеми з серцем.

• Тоді люди кинулись на допомогу і робили все, щоб витягти її з того світу, а ситуація з серцем була дуже серйозною, —  розповіла знайома родини пані Оксана. – Оперували Іру в Києві. Навіть вище керівництво країни підключилось. Люди гроші збирали – хто скільки міг. І молились, щоб вона жила. Вона й вижила. Тоді…

Жінка зупинила розмову, бо дуже плакала.

Зоряна Пончко, директорка Козівського центру первинної медики— санітарної допомоги та колега загиблої Ірини стверджує, що і як медик, і як людина вона надзвичайна. І все це з великої букви. Щоправда, зупинившись, колега додала – була.

• Вона прийшла працювати медсестрою дитячої консультації – це робота з дітьми і не кожен зможе витримати всього, але Іра була висококласним спеціалістом, професіоналом, —  поділилась пані Зоряна. – Мала серйозну освітню базу, все пробувала і в неї все виходило.

Вміла все, на виклик йшла у вихідні і свята

Бралась за все —  і доводила до пуття. У 2010 р. захотіла працювати в селі, де жила – у Плотичі. Тоді її перевели на посаду фельдшера.

• Як професіонал, вміла все, не було жодного випадку, щоб відмовилась від виклику чи пацієнта, ходила і вночі, у свята чи вихідні, бо людям потрібна була допомога, —  пригадує пані Зоряна. – За 20 років роботи на неї не було жодної скарги. Грамотна як медик. І людяна…

Проблеми у цій сім’ї були, кажуть люди у селі. І тягнулись вони роками. Чоловік Володимир запивав і в той період дуже сильно бив дружину. Доки можна було замальовувати синці – Ірина це робила. А як була дуже потовчена, просила відгули. Бо їй соромно було виходити на люди. На роботі її шкодували і відпускали на кілька днів, аби оговталась.

• Бували дні, коли Володька напивався, а вона тікала з дому і ночувала в медпункті, —  не мала де подітись, бо не хотіла це все з хати виносити, не зверталась і до родичів, бо, казала, —  соромно, —  пригадують знайомі родини. – Певно, через те все і набула ваду в серці.

Два роки тому рятували всім світом. Зараз не змогли

В Ірини кілька років тому виявили тяжку ваду серця. Колеги-медики переконані, що вона – набутої форми. Все через стреси і регулярні побої та знущання. Іра, пригадують люди,  не могла слова сказати і кроку ступити, бо сильно задихалась. Єдиним шляхом спасіння тоді могла стати операція. Причому місцеві клініки за неї не брались. І радили їхати до Києва. Тоді Ірину рятували всім світом, бо їй треба було ставити кардіостимулятор. Саме по собі серце битись не могло…

Люди обурені офіційною версією подій, що трапились того трагічного вечора. Що нібито Ірини не було вдома, через це чоловік знервувався.

• Брехня! Нахабна брехня! – стверджують колеги. – Іра того дня була вдома. З хати практично не виходила. Вона була дуже вправною господинею і готувалась до свят. Все було вимите, наготовлене – від холодців до пляцків. Коли приїхала швидка і забирала Іру – на столі були кутя і пампухи.

Не раз Ірина казала подрузі: «Він мене колись заб’є». Але ніхто й припустити не міг, що Різдвяні свята так трагічно закінчаться…

• Там кров була і в ванні, і в кімнаті, на підлозі. Одвірки у крові, вона, певне, закривавленими руками намагалась втриматись, —  кажуть місцеві. —  Її притовкли на вулиці, а потім перетягнули в хату. Вона лежала в неприродній позі. І цьому є багато свідків.

Що говорять місцеві про Володимира?

За чоловіка Володимира, якого підозрюють у побитті дружини, люди говорять неохоче. Він місцевий, з Плотичі. Коли одружився, прийшов жити до батьківської хати Ірини – у зяті.

• Років 6 тому вони офіційно розлучились, – це її батьківська хата, і Іра його вигнала, —  розповіла подруга загиблої, яка просила не називати її даних. —  Він пробував в сестри своєї жити, але там не склалось, і Володя повернувся. Іра його настільки боялась, не могла пів слова сказати наперекір. Через то мусила терпіти – він прожив там понад 10 років, прописаний і третина належить йому.

Час від часу їздив на заробітки до Києва. Коли його не було – Іра цвіла. Була доглянута, мала гарний настрій і було видно, що добре виспалась. Тільки з’являвся, —  знову вимучена жінка, побите лице і пригнічений стан.

Коли побиту жінку привезли в лікарню, це була не голова, а місиво, пригадують колеги. Аби якось зашити величезні рани, жінці побрили наголо голову. Весь час вона не приходила до тями. А медики робили все можливе, щоб повернути її до життя. На жаль, по обіді 12 січня серце зупинилось. «Не стало нашої Іринки», —  кажуть колеги.  

Найбільше люди шкодують сина подружжя – 20-річного Петра. Дитина, кажуть, золота. Вчився в Бережанському агротехнічному інституті, а потім перевівся на заочну форму і пішов працювати до місцевого підприємця. Дитина дуже добра, вихована і культурна. На щастя, байдужий до алкоголю.

Він був садистом, але... любив Іру

Після похорону хлопчина мусить повернутись в пусту хату. Чи зможе там жити – питання. Адже саме там відібрали життя його матері.

• Петро спокійний, врівноважений, не такий, як хлопці теперішні. Як та дитина житиме? – журяться люди. —  Весь біль в собі тримає – видно, настільки його це мучить. Шкода його дуже. Бідна дитина. Водночас втратив і маму, і тата.  

На похороні зібралось дуже багато людей, кажуть односельці. Тільки й мови було про дитину. За Володимира майже не згадували. Люди ніби умисне обминали тему батька, хоча пошепки визнавали: він був садистом. Коли вип’є – ніби якась нечиста сила вселялась в нього. Не п’є – і працівник хороший, і людина нормальна.

• Він років 20 тому вліз в бійку і мав дуже серйозні травми голови, може, це й дається взнаки, —  каже колишня голова Плотичі, подруга Іри і хресна мама Петра Світлана Савич. – Як не п’є – нормальна людина. Як вип’є горілки – неадекватним робиться. Іру не повернеш, і його (Володимира – прим. авт.) шкодують. Але щоб все минуло безкарно – такого бути не може. Мусить відповісти за все, що накоїв. Треба, щоб він відчув, що забрав життя іншої людини. І поніс за це справедливе покарання.

Жінка каже, що їй дуже важко говорити про обох. Вона добре знала цю сім’ю і була Ірі найкращою подругою.

Сину днями виповниться 21. Він залишився сам у хаті

• Вона постійно радилась, ми постійно були разом. Не вірю досі, що її немає. Не вкладається в голові, що таке могло статись, —  каже пані Світлана. —  Я Петрова хресна мама. Зараз син – під мою відповідальність. Хлопцеві 20 років, але він в одну мить подорослішав на роки. Він все розуміє. А я буду поруч.

Поки біля нього друзі, в одного з них Петро ночував, коли все сталось. Хлопці, друзі — молодці, і на похороні біля нього, і підтримують, і допомагають. А така підтримка хлопцеві зараз дуже потрібна. В нього є дівчина, на її підтримку хресна теж сподівається. А там, дасть Бог, і весілля відгуляють.

• За кілька днів у Петра День народження, це буде невеселе свято, але похреснику вже виповниться 21, —  каже пані Світлана. – Важливо, щоб він зараз не закрився в собі. Поки ділиться, виговорює найближчим свій біль. Це дуже важливо. А ми підтримуємо його, як тільки можемо.

Як не дивно, але близькі друзі родини стверджують, що Володимир дуже любив свою дружину. Коли її везли на операцію до Києва, ніде не було кардіостимулятора. Знайшли аж в Кіровограді. Подзвонили до Володі. Той на поїзд – і невдовзі привіз до столичної клініки все потрібне. Після того доглядав дружину і дуже переживав, щоб вона одужала.

• Я досі не можу усвідомити, що Іри немає, —  каже її кума Світлана. – Ще 6 січня ми бачились. І буквально мить – її не стало. Це в голові не вкладається. Скільки біди наробив той Володя – і собі, і матері та сестрі своїй, і донька в нього  Росії живе. За Іру я навіть не говорю. Синові… Всім завдавати такого удару, такої болі. І це неправда, що Іри того вечора не було вдома. Може, він так виправдовує свою агресію, але…

Редакція висловлює щирі співчуття синові, колегам, друзям та землякам загиблої Ірини. Царство небесне її світлій душі…

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Ч. 2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років

Стежте за новинами Тернополя у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.