Переніс 19 операцій та клінічну смерть. А зараз двоє чоловіків жорстоко побили ветерана війни

• Про стрілянину та побиття ветерана війни у Настасові повідомили редакцію читачі. Зі слів місцевих, два чоловіки намагалися силою вирішити особисті питання з військовим. Правоохоронці затримали двох порушників, їм оголосили підозри.
• «20 хвилин» поспілкувалися з місцевими жителями, мамою постраждалого та дізналися про події того дня. 

Інцидент трапився 17 серпня на території одного з домоволодінь. Як розповіли читачі «20 хвилин», у селі було чути постріли та крики, а пізніше до населеного пункту приїхала швидка та правоохоронці. 

– Що там трапилося, чому вони до нього причепилися, достеменно невідомо. Знаю лише, що наші місцеві хлопи побили військового. Вони ж його там ледь не забили ногами. Це таке приниження – захищав Україну, повернувся, а поваги немає. Сподіваюся, правоохоронці розберуться, – каже місцевий житель Антон (ім’я змінили – прим.автора). 

Шокована ситуацією і староста села Дарія Блащак. Жінка розповідає, що на момент інциденту її на місці не було, однак про родину ветерана війни відгукується лише позитивно.

– Той чоловік нещодавно повернувся з фронту, живе разом із мамою. А тут – таке лихо у селі. Люди налякані, бо ще подібного не було. Знаю, що ветерана забирали до лікарні в Тернопіль, а нині він уже вдома, його стан стабільний, – каже пані Дарія.

«Вижив після росіян, а свої ледь не забили»

Як з’ясували журналісти «20 хвилин», потерпілий – 33-річний ветеран війни І.Б. (ім’я та прізвище редакції відоме). З 2022 року він став на захист України, але у травні 2023-го отримав важке поранення на Запорізькому напрямку. За його життя боролися медики з різних міст і майже одноголосно не давали шансів на виживання.

– І. дивом залишився живим під час того обстрілу. Я досі не знаю, що саме там сталося, але лікарі давали лише 0,1 % шансу, що син виживе. Він переніс 19 операцій, лікувався у Дніпрі, Києві, Львові та Тернополі. У нього були рвані рани по всьому тілу, найбільше постраждали живіт і руки – залишилося 4 з 10 пальців. Він пережив контузію й клінічну смерть. Зараз дуже слабкий, має першу групу інвалідності до 2027 року. Постійно відвідуємо лікарів, він перебуває під наглядом, – розповідає мама Ганна. 

Вечір 17 серпня цього року жінка пам’ятає похвилинно. Каже, спершу почула, як гримнула хвіртка, а з вікна побачила, що до двору заходять двоє чоловіків, а ще жінка одного з них. На всі запитання вони вимагали покликати І.

– Бачила, що розлючені. Питала, що їм треба, для чого мій син. Казала, що він після поранень і операцій, але у відповідь чула лише: «Кличте негайно, маємо до нього питання. Кличте, або відкручу йому голову». Син через камери відеоспостереження побачив, що вони прийшли, і за їхніми словами та поведінкою зрозумів – не з добром. Тому взяв зброю для захисту, вийшов на поріг і запитав, чого прийшли. Коли односельці нахабно почали підходити ближче, він вистрілив у повітря, – каже пані Ганна.

Проте постріл їх не зупинив, додає мама ветерана, вони схопили І. за шию, повалили на землю й почали бити ногами. 

– Один бив у живіт, де все зшито після поранення, де стоїть стома. Інший схопив зброю й почав хаотично стріляти. Я злякалася, почала кричати, кликати на допомогу… Бачу, що син у крові, скрізь плями. Не знала, чи він ще живий. Кричала, щоб вони відійшли від нього, що він ледь вижив від рук москалів. Але хлопців ніщо не зупиняло. Син прикривав руками живіт і голову, аби хоч трохи вберегтися, – згадує жінка. – Мені вдалося відштовхнути одного нападника, і тоді він почав стріляти по автівці, яку син придбав після повернення. Скло сиплеться, кров усюди, а я нічого не могла зробити. 

За кілька хвилин чоловіки залишили І. в дворі й утекли, забравши зброю. 

– Я підбігла до сина, намагалася його підняти, говорити з ним, щоб почути його голос, що він живий. Мій син вижив після росіян, а свої ледь не забили. Вже у паніці викликали медиків, правоохоронців. Сина оглядали у швидкій, забрали до лікарні. Я показувала правоохоронцям відео з камер спостереження, вони зафіксували плями крові. А нападників довелося шукати кілька годин – вони переховувалися, – згадує жінка. 

Нині ветеран війни перебуває вдома. Він регулярно відвідує медичні заклади та очікує на результати проведених досліджень. 

Ми хочемо справедливості

У поліції повідомили, що на ветерана напали двоє чоловіків 1998 та 2003 року народження. Вони приїхали на авто до будинку потерпілого, незаконно проникли на подвір’я, а коли власник, захищаючи майно, вийшов зі зброєю, повалили його на землю, побили, відібрали карабін і відкрили стрілянину. Свідками стали дружина та син одного з нападників.

– З місця злочину фігуранти втекли на автомобілі. Озброєних нападників того ж дня затримали. Їм оголосили підозри за незаконне проникнення до чужого володіння, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 ККУ), а також за викрадення і привласнення вогнепальної зброї та боєприпасів шляхом розбійного нападу (ч. 3 ст. 262 ККУ). Молодшому з нападників інкримінували також ч. 4 ст. 296 ККУ – хуліганство із застосуванням зброї, та ч. 1 ст. 263 ККУ – носіння і зберігання боєприпасів без дозволу, – повідомили у відділі комунікації поліції Тернопільської області.

Родина наголошує: винні мають бути покарані за побиття, завдану шкоду здоров’ю та зіпсоване майно.

– Я не знаю, чим могло закінчитися це побиття – вони ж могли його вбити. Врахуйте, він переніс стільки операцій, має стільки проблем зі здоров’ям. До нас приходила мати одного з нападників, плакала, казала, що все відшкодують. Так, вони мають відшкодувати, але й понести покарання. Я не дозволю, щоб мого сина, який ціною власного життя захищав Україну, так принижували й били. На його місці наступного разу може опинитися будь-хто, – додає пані Ганна.

Наразі вирішується питання про запобіжний захід.

Знайти та поспілкуватися з чоловіками, які напали на ветерана, а також із їхніми рідними журналістам поки що не вдалося. Водночас редакція готова вислухати й оприлюднити їхню позицію.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.