Рідні хлопця, якого били і винесли на мороз помирати, бояться, що справу спустять на гальмах

«Нас цікавить правда і справедливе рішення суду», — сестра загиблого звернулася за допомогою до редакції. Що кажуть адвокати трьох підозрюваних і чому справу «закрили», дізнавалися «20 хвилин». 

У суді розпочали розгляд справи загибелі 22-річного Юрія Данилюка, якого били, а потім винесли на мороз. Через 10 днів, так і не приходячи до тями, він помер у реанімації. А справа тоді набула неабиякого резонансу. 

Хлопець мав інвалідність з дитинства, бо у нього не було частини лівої руки — майже до ліктя. «Моя одна рука сильніша за твоїх дві. Бо «неможливо», — тільки в голові» — такий статус на сторінці у соцмережах напередодні загибелі опублікував Юрій Данилюк. 

Помер через 10 днів

2 січня 2024 року Юрій, нагадаємо, помер у реанімації, — за 10 днів до цього вранці його ледь живого знайшла під вікнами будинку на Збаразькій двірничка. На тілі чоловіка не було живого місця, ще й цілу ніч він пролежав непритомний на морозі. Після огляду медики констатували, що у чоловіка множинні забої голови та тіла, обмороження обох стоп, оскільки він був без взуття, повідомили поліцейські. 

Підозрюваних у його катуванні затримали майже одразу – це 17-річні підлітки, студенти-першокурсники тернопільських коледжів Богдан та Ірина. Як вдалося дізнатися«20 хвилин», Юрій познайомився з ними у соцмережах та прийшов у гості зі своїм другом — до квартири, яку винаймала дівчина. 

Як вже писали «20 хвилин», і дівчина, і хлопець — із багатодітних родин. На відео, яке самі ж знімали, і яке лягло в основу кримінального провадження, чітко зафіксовані всі тортури. За власною інформацією «20 хвилин», є там і всі гості вечірки. Ніхто з них не зупинив парочку і не заступився за чоловіка. На фоні закривавленого і непритомного Юрія, у  перервах між побоями, Ірина з Богданом цілуються…  

«Нормальна дитина і абсолютно адекватна. Жодної агресії. Що сталось — не розуміємо…» Приблизно так в один голос відгукуються всі, хто знає і Богдана, і Ірину, яких запідозрили у катуванні Юрка. Обоє, попри юний вік, перебувають під вартою без права внесення застави. А бувалі поліцейські кажуть, від цинічності і жорстокості злочину мороз по шкірі йде…   

Згодом підозру оголосили ще одному фігуранту — Євгену. Товаришу, який того вечора прийшов із Юрком в гості до нових знайомих і який, за версією слідства, допомагав виносити знесиленого і побитого хлопця на мороз. Товариш, як дізналися «20 хвилин», вийшов під заставу. Спочатку у нього не було адвоката, коли почався розгляд в суді, йому призначили державного на безоплатній основі.  

Справу «закрили»

До редакції за допомогою звернулася старша сестра Юрія Світлана Умриш-Стельмах. Жінка у цій справі є потерпілою і, як каже сама, мусить добитися справедливого покарання для тих, хто відібрав життя брата. Журналістів просить допомоги і розголосу, бо, каже, на думку родини, — трьох старших сестер і матері Юрія, справу хочуть спустити на гальмах. Тому і потрібен розголос. 

Після звернення жінки журналісти надіслали клопотання до суду, аби мати змогу бути присутніми на засіданнях та висвітлювати все, що відбуватиметься в суді. Проте днями ми отримали відповідь, що наше клопотання відхилили. За клопотанням адвоката одного із підозрюваних, Богдана,  розгляд справи у суді «закрили». Причиною того, що розгляд резонансу проходитиме у закритому режимі, вказали, що підозрювані — неповнолітні. Але, зазначимо, доки Богдан перебував у СІЗО, йому вже виповнилося 18. Неповнолітньою залишається лише Ірина. 

— Ми боїмося, щоб справу не спустили на гальмах, і в нас є підстави так говорити, — каже Світлана Умриш-Стельмах. — У нас, рідних Юри, склалося враження, що її хочуть якнайшвидше закрити. Кому це вигідно, — думаю, питання не до нас. А наша сім’я вже 10 місяців кожен день проживає з болем і горем: мама залишилася без сина, ми — без брата. 

У матері було четверо дітей, — жінка залишилася з трьома доньками на руках, коли їхній батько помер. Тоді мати вийшла заміж вдруге і народила наймолодшого — Юрка. Він, каже сестра, від дитинства був особливим через відсутність частини руки і мав інвалідність. Але попри це від малечку завжди був життєлюбом і дуже позитивним хлопцем із добрим серцем, каже сестра. 

 Юру було важко впізнати…

— Те, що його булили через фізичну ваду — так, Юра часто від цього потерпав, як би ми не намагалися його захистити, — каже Світлана Умриш-Стельмах. — Але попри все він мав дуже добре серце. Пригадую, якось лежав у лікарні. Приїжджає додому, каже, збери якісь речі, зі мною в палаті лежить безхатько, він не має що одягнути. І таких випадків можу пригадати безліч. Міг приїхати додому без куртки — питаємо, мовляв, куди подів. А він і пояснює, що йшов дощ, віддав товаришу, аби не намокнув. Він дуже любив життя і жартувати, захоплювався спортом. І вмів пробачати тих, хто його ображав… 

Світлана згадує, як готувала на Святвечір. Їй подзвонила мама, ніби Юрко потрапив до лікарні. 

— Я поїхала в обласну лікарню, питаю, чи привозили Юрія Данилюка, — згадує пані Світлана. — Мені підтвердили і впустили до нього. Ту картину завжди пам’ятатиму, це було жахливо — і Юру було важко впізнати. Лице набрякле, синє, очей не було взагалі, ноги, мені лікар показував, —  грілками відігрівали. Тоді не знали, що буде далі… 

Сестра каже, що вже вдруге за допомогою свого адвоката намагаються отримати доступ до історії лікування Юри. І щоразу отримують відмову. Спочатку у сестри вимагали пред’явити постанову, що вона визнана потерпілою у справі. Коли жінка надала документ, їй повідомили, що історія вже чи то в архіві, чи деінде. А того, що є в матеріалах справи, каже, рідним не достатньо. 

Про Ірину і Богдана, яких зараз підозрюють у побитті до смерті, ані Світлана, ані інші родичі ніколи до цього не чули, каже сестра. Проте, запевняє пані Світлана, злочин був спланований наперед. І побиття сталося не спонтанно, що доводить переписка між підозрюваними. Зазначимо, що журналістам відомо чимало інформації, проте доки триває судове слідство, ми не розголошуватимемо деталей.  

Мама хоче подивитися їм в очі

— Залишити на морозі помирати і повернутися додому та спокійно лягти спати… Чому так сталося — поки вони (підозрювані — прим. авт) не говорили ані слова, — розповіла сестра. . 

На маму дивитися боляче, каже донька. Жінку троє Юркових сестер намагаються всіляко оберігати, бо в неї проблеми зі здоров’ям. Тому потерпілою визнали одну із старших сестер. Матері навіть не говорять, що почався розгляд у справі. Бо вона дуже хотіла приїхати на суд, аби подивитися в очі тим, кого запідозрили у смерті її дитини. 

— Коли йшло слідство, мені дзвонив адвокат когось із потерпілих, хотів зустрітися, я відмовила, — згадує пані Світлана. — Для чого? Мене цікавить правда і справедливе рішення суду —  гроші не цікавлять. Вони не замінять мамі сина, а нам брата. Дуже важко… В суді батьки дівчини підходили, мовляв, пробачте нас. Дякуйте Богу, що ваші діти живі. Мине час — і вони (підозрювані — прим. авт) зможуть почати життя спочатку. А моя мама… Як мені щоразу бачити підозрюваних у суді? Я жодного разу не бачила в їхніх очах жалю чи каяття. І вони жодного разу не сказали — пробачте, якщо зможете… Зате я бачила посмішку на їхніх обличчях — так, вони підсміхалися. 

Світлана каже, попри все, що довелося пережити за останні 10 місяців, їй здається, що Юра повернеться, що він кудись поїхав у справах і скоро знову буде вдома та обійме її. І вона знову відчує його силу на місці тією руки, частини якої у хлопця не було. Мама посадила троянду, яку їй подарував син напередодні смерті — і квітка прижилась, пустила пагінці і влітку вже вперше зацвіла на грядці біля батьківської хати. А Юра приходить до рідних уві сні. Невдовзі після смерті Юра наснився одній із сестер, Василині. Ніби він в реанімації, а вона годує його з ложки і каже, мовляв, все буде добре, ти прийшов до тями. А він лишень відповів, мовляв, нехай заплатять за те, що вони зі мною зробили…

— Тому ми хочемо покарання, — найсуворішого і справедливого, для тих, хто цинічно відібрав життя Юри, — каже пані Світлана. — Навіть якщо нас не влаштує рішення суду першої інстанції, ми йтимемо далі… Я під час слідства бачила одне відео. Дивитися, як брата жорстоко били, я не могла. Просто закривала очі… Мені слідча пропонувала води, я мала оговтатися від побаченого, бо розум цього осягнути не міг. Різне трапляється у житті — можна побити, випили, але так жорстоко – ці люди (підозрювані — прим. авт) без серця… 

Що кажуть адвокати підозрюваних

«20 хвилин» звернулися за коментарями до захисників підозрюваних, аби вислухати їхню позицію, адже Богдан та Ірина перебувають в СІЗО, а справу «закрили», тому поспілкуватися із ними в інший спосіб неможливо. Адвокат Богдана Анатолій Подковський підтвердив, що його підзахисний перебуває в слідчому ізоляторі. А будь-що коментувати у цій справі сторона захисту буде виключно після вироку суду. 

Адвокат Ірини Павло Дзюба підтвердив, що його підзахисна досі неповнолітня, їй лише у жовтні виповниться 18. Одразу після затримання, попри намагання оскаржити міру запобіжного заходу, вона перебуває під вартою без права внесення застави. 

— Моя підзахисна свою вину визнала, розкаялась, батьки неодноразово підходили до потерпілих, просили вибачення, — повідомив «20 хвилин» Павло Дзюба. — Коментувати деталі будемо після вироку суду.

Євген Г. зараз вийшов під заставу. Він єдиний з підозрюваних був повнолітнім у момент скоєння злочину. Його адвокат Едуард Карапетян підтвердив, що Євген перебуває під заставою та повідомив «20 хвилин», що не уповноважений надавати коментарі без згоди підзахисного. 

Усіх трьох фігурантів, нагадаємо, звинувачують у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України та ч. 3 ст. 135 ККУ. Йдеться про умисне тяжке тілесне ушкодження, що призвело до смерті потерпілого та залишення в небезпеці,в результаті  чого настала смерть. Санкції статті передбачають позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. 

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

ч. 2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 135. Залишення в небезпеці

1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

«20 хвилин» надалі стежитимуть за цією справою та повідомлятимуть про зміни читачів. 

Читайте також: 

Юрія били і знімали на відео: для підозрюваної хотіли нічного домашнього арешту. Що вирішили в апеляції?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.