Сім років судів і поневірянь. А ті, хто забрав життя Андрія, можуть вийти сухими з води

На фото - загиблий Андрій Юрченко. Справа - авто, яке забрало його життя

В 28 років Ольга Юрченко стала вдовою, а її 4-річний син Вадим – напівсиротою. Зараз кривдники чоловіка мають шанс не понести жодного покарання. Бо в червні за терміном давності справу закриють. Дружина побитого до смерті та розчавленого вантажівкою Андрія Юрченка переконана, що справу умисне затягують.

• Мій чоловік в труні перевертається, бо його кривдники досі на волі, в він в сирій землі, - 36-річна Ольга Юрченко звернулась до редакції за допомогою. Каже, це її останній шанс на справедливість. – Андрій помирав при свідомості і в страшних муках. Я хочу справедливості. Яким не був би вирок – нехай він просто вже нарешті буде! Цьому жаху вже має настати кінець…

Суди тривають сім років. І ще не кінець

Розгляди справи, яку зараз слухають в апеляційному суді Тернопільщини, вже четвертий місяць поспіль переносять. Як дотягнуть до 22 червня – її взагалі доведеться закривати, адже вийде термін давності. Принаймні так говорить кримінально-процесуальний кодекс попередньої редакції (а саме на час його дії стався злочин – прим. авт.). Про свої побоювання розповіла дружина загиблого, яка прийшла до редакції за допомогою.

До цього вже було три суди. Всі виграла потерпіла – дружина загиблого Андрія. Люди, які забрали у нього життя, подали апеляцію.  

• Суд першої інстанції я виграла, - розповіла Ольга Юрченко. – Все тривало півтора року і 20 червня 2013 року Бучацький суд оголосив вирок. За вироком, кривдник мого чоловіка отримав 4 роки тюрми, ще двоє учасників бійки – по два роки умовно.

Вдруге справу слухали в Теребовлі. Все з нуля, каже дружина. Вирок зачитали у 2015-му: 5 років тюрми отримав Михайло Федькович. Інші двоє – знову умовний термін покарання.

Третій розгляд справи завершили влітку 2018 року. Вирок – 4 роки тюрми головному фігуранту. А ще двоє, які проходили по справі, нібито вже відбули умовний термін покарання. І – як грім серед ясного неба – знову апеляція.

• 1 червня 2011 р. став чорним днем для нашої родини, - розповіла Ольга Юрченко. – Вранці подзвонила свекруха і прокричала в слухавку, що мій чоловік загинув в Бучачі.

Він лежав майже посеред дороги. На ньому – ні живого місця. За версією працівника міліції, який виїхав на виклик, чоловік п’яним йшов дорогою і потрапив під задні колеса вантажного мікроавтобуса «Мерседес». Все відбувалось на очах в багатьох людей, тому версія, озвучена міліціонером, «не пройшла».

• Люди на місці почали кричати, що то не правда, - пригадує Ольга, як дісталась з Підволочиська до Бучача – на місце, де кілька годин тому помер її чоловік. – Крім того, слідчий Світлик сказав, що він потрапив під задні колеса, тому водій не винен. Я підійшла до водія: він був п’яним і від нього добряче разило алкоголем. Міліція нас і очевидців тоді не слухала.

Конфлікт розпочався на заправці – з бійки дівчат

Везти тіло родича в морг довелось власним авто Ольгиному братові. Сама жінка залишалась на місці і намагалась зібрати якомога більше свідчень від очевидців події на зупинці транспорту, поруч з якою помер чоловік. Потім поїхала на заправку, де розпочався конфлікт.

• Тих заправників, які чергували вночі, вже не було, лише потім я довідалась, що бійка саме почалась між колонками на заправці, - розповіла Ольга. – Це ж підтвердило і відео з камер спостереження. Там відпочивали дві компанії дівчат. З одною з них були й троє кривдників Андрія. Якоїсь миті дівчата щось не поділили і почали битись. Чоловіки, які потім стали фігурантами трьох кримінальних справ, втрутились в дівчачу бійку. Один з них шарпав і товк дівчину. Мій чоловік заступився.

Андрій був кремезним і високого зросту – 197 см. Інші чоловіки – значно дрібнішими, каже жінка. Певно, аби з ним впоратись, вони збили його з ніг і копали ногами доти, доки в того піна з рота не пішла.  

• Коли це побачили, злякались, відливали його водою, двоє з них одразу втекли з місця, - пригадує Ольга. – Андрій ніби відійшов. Піднявся і пішов в бік зупинки, аби присісти. Власник «Мерседесу» помітив, що немає його ланцюжка. Певно, подумав, що його зірвав Андрій. Побачив, що той сидить на зупинці. Сів в машину і під’їхав до нього.

Волік близько кілометра, а потім переїхав

Як Андрій ще зміг звестись – ніхто досі не розуміє. Як зазначили експерти, йому під час бійки зрушили щелепу і зуби потрапити в гортань, каже жінка. Тим часом водій буса під’їхав до Андрія і жестом показав йому підійти. Той підійшов. Сперся на привідчинене вікно. Перебалакали. Водій рушає з місця. Підніжки в бусі не було, тому ноги Андрія буквально висіли в повітрі. Отак, близько кілометра чоловіка протягнуло…

• Водій відчинив дверку, і Андрій злетів, впавши під колеса, - розповіла Ольга. – Ззаду буса їхав молоковоз і таксист. Саме таксист наздогнав водія буса, який вже почав тікати. Викликав міліцію. Андрій ще був живим і просив пити. Йому принесли. Але за дві хвилини він помер.

Колеги загиблого за деякий час знайшли одного з учасників бійки та привезли на місце. Той стверджував, що нічого не бачив. А Ольга випадково почула, як слідчий керував, що, кому і як треба говорити. А потім, коли очевидці не дали все приховати, пообіцяв звільнитись з роботи. Так невдовзі і сталось.

• Більше він не працював, - каже пані Ольга. – Призначили іншого слідчого по ДТП, адже лише за ДТП порушили кримінальну справу. Кожен тиждень я ходила на прийоми до обласного керівництва тодішньої міліції. Як були готові результати експертизи, які доводили, що Андрія ще перед ДТП нещадно били, справа зрушилась з місця. Додали статтю за хуліганство та нанесення тілесних ушкоджень.

Речі Андрія, в яких він був в момент трагедії, спалили бучацькі міліціонери. Забрали їх і склали в пакет BOSS – ніхто в спеціальні пакети для речових доказів їх не запаковував, каже жінка. Мовляв, вони мокрі і брудні. А вони могли бути речовим доказом, нарікає вдова. Ті, хто спалив речі, отримали догани.

Кривдник на волі. Живе повноцінним життям

• За сім років я вже з ліку збилась, скільки відходила в прокуратуру, міліцію, а тепер і поліцію, в суди, - каже Ольга. – Чоловік, який забрав життя Андрія, досі на волі. Він був військовим, служив у Франківську. Як ми потім дізнались, його звільнили заднім числом. Він одружився з однією з учасниць бійки на заправці. В нього сім’я, все добре. А мій – в землі.

Жодного разу не почула від обвинувачених ані слова пробачення, ані розкаяння. Моральної шкоди родині загиблого та зрештою його синові, якому на момент смерті батька було 4.5 роки, ніхто не виплатив. За старим КПК, потерпіла сторона може на це претендувати, коли буде вирок, каже вдова. А його – остаточного – досі немає.

• Зараз емоцій майже немає, - Ольга на мить зупинила розмову. – Я ніколи не кляла тих, хто винен у смерті чоловіка. Не бажала їм зла. А від їхніх батьків не раз чула у свій бік, що ламаю долі їхнім дітям. Я просто хочу нарешті справедливості. І щоб душа Андрія упокоїлась. Я хочу, аби повернули мені мого чоловіка! Це неможливо? Тоді нехай відповідають за це ті, хто забрав його життя, у мене чоловіка, а у нашого сина батька. Назавжди…

За коментарем редакція звернулась і до апеляційного суду. 

- 5 жовтня 2018 р. на розгляд новоствореного Тернопільського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга у справі щодо засуджених Федьковича та Простого за ч.2 ст.286, ч.1 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.296 КК України. Але через неявку Федьковича та його захисника, адвоката Рукавця судове засідання, призначене на 23 січня, перенесено на 13 лютого, - повідомили у прес-службі Тернопільського апеляційного суду. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.