В Польщі убили Іванну з Тернопільщини, залишивши сиротами трьох дітей, — їм потрібна допомога

• Діти просять допомогти із коштами, аби перевезти тіло мами для поховання додому. У них залишилась лише бабуся, і родині ніде взяти потрібну суму, попри допомогу рідних і сусідів.
• Старшій доньці Софії, якій лише 21, вмить довелось подорослішати. Дівчина хоче взяти під опіку молодших братика і сестричку та опікуватись бабусею. І привезти додому тіло мами, аби поховати на рідній землі. 

«Вона була для нас всім, і жила нами. А тепер ми залишились самі… » — каже про свою маму 21-річна Софія Кортелюк. Жінку днями вбили в Польщі. 37-річна мама трьох дітей Іванна Войтович проживала у с. Гриньківці, що на Кременеччині. 

Старшій доньці Софії — 21 рік. І дівчині в мить довелось подорослішати. Вона вже вирішила, що стане опікуном для молодших братика і сестрички, а також піклуватиметься про бабусю, з якою діти проживали останні роки. А ще обов’язково їй потрібно перевезти тіло мами додому. Але коштів на це самотужки зібрати не можуть. Дітям дуже потрібна наша із вами допомога. 

На тілі — понад 20 поранень

Томашівські офіцери, нагадаємо, затримали 48-річного чоловіка, підозрюваного у вбивстві молодої жінки. Зловмисник перебуває під вартою поліції. Йому загрожує довічне позбавлення волі, повідомили у поліції м. Лодзь, Польща. 

Прокуратура району подала до суду клопотання про застосування до чоловіка тимчасового арешту.

— У четвер, 15 лютого, о 5:35 до чергової частини поліції Томашува-Мазовецького надійшла інформація про виявлення тіла жінки на сходовій клітці однієї з багатоквартирних будинків у центрі міста, — повідомили польські поліцейські. —  Правоохоронців негайно направили за вказаною адресою. 

Тіло 38-річної жінки виявили в коридорі при вході в багатоквартирний будинок. Швидкі дії поліцейських дозволили встановити особу зловмисника, яким виявився 48-річний чоловік, повідомляють у поліції. 

— Чоловік завдав жінці двадцять ударів гострим знаряддям, — повідомляють польські правоохоронці. — Його затримали через три години після вбивства. На місці події слідчі під керівництвом прокурора провели процесуальні дії, вони встановлювали свідків, проводили перевірки та забезпечували судові докази. 

«У результаті проведених поліцейськими оперативно-розшукових заходів за допомогою міського моніторингу поліцейські встановили особу зловмисника, якою виявився чоловік не з кола мешканців багатоквартирного будинку. На підставі зібраних доказів прокурор висунув 48-річному обвинувачення у вбивстві з особливою жорстокістю. Прокурор подав до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», — йдеться у повідомленні.

Діти живуть з бабусею

«20 хвилин» відшукали родину загиблої Іванни та поспілкувались зі старшою донькою і старостою села, де проживала багатодітна мама. 

— Ми проживаємо з бабцею, їй 60 років, — розповіла «20 хвилин» Софія Кортелюк. — Мені 21, ще є 15-річна сестра Дарія і брат Назар, якому 14 років. Наші батьки розлучились, в Україні не було доброї роботи, тому мама була змушена була їхати а кордон, щоб прогодувати трьох дітей. Коли розлучались, батькові присудили аліменти. 

Мама дітей їздила до Польщі регулярно, протягом трьох років, згадує Софія. Повністю утримувала родину. Постійно приїжджала, а коли була на роботі, весь час передавала гроші, посилки, подарунки, передачі, смаколики. Спочатку по три місяці була там, наступні три вдома. Пізніше приїжджала рідше, згадує донька. 

Діти розуміли, як мамі важко, але відчували підтримку Іванни. Щодня жінка дзвонила, навіть виховувала по вайберу, каже донька. Молодші діти проживали з бабцею. Софія закінчила медучилище у Кременці і переїхала до Тернополя. Тут працювала і винаймала житло. І мама все фінансувала. 

— Востаннє мама приїжджала додому влітку минулого року, тут пробула два тижні, — згадує дівчина. — Ми разом відпочивали, їздили гуляти. Їй потрібно було просто відпочити від тяжкої роботи і набутись з нами. А ми насолоджувались кожною хвилиною, проведеною з мамою. 

У Польщі Іванна часто змінювала роботу, все шукала, де платять більше. На себе не зважала, і навіть в час, коли могла відпочивати, йшла на підробіток. Бралась за все — навіть допомагала людям на городах та прибирала, аби стягнути копійку. 

— Мама шукала підробітки, бо вона знала, що вдома чекають діти, старалась офіційно працювати, — розповіла Софія. — На останній роботі, знаємо, стояла за станком. — Це (вбивство – прим. авт.) сталось в четвер зранку, 15 лютого опів на шосту. А я дізналась аж в п’ятницю. 

«Вашу маму вбили»… 

Софія прийшла з роботи, аж раптом задзвонив телефон — на екрані польський номер. Спочатку й не здивувалась особливо, бо мама через день дзвонила до рідних: один день до старшої донечки, наступного — до молодших дітей і бабусі. То ж дівчина припустила, що, напевне, дзвонить мама, бо більше в Польщі знайомих не було. Можливо, з її телефоном щось сталось чи бракує коштів. Дівчина відповіла на дзвінок, чекаючи почути мамин голос. 

— На тому боці якийсь чоловік запитав, чи я Софія і поцікавився моєю адресою, — пригадує дівчина. — Я злякалась, не зрозуміла, хто це дзвонить і навіщо. Відповіла, що не можу сказати незнайомій людині свою адресу, думки різні вже були. Тому відповіла, мовляв, якщо не скажете для чого, адреси не назву. 

«Я не знаю, як вам це сказати», — почула дівчина у слухавці. І в цей момент, каже, зрозуміла: щось трапилось… Через мить почула від чоловіка: «Вашу маму вбили»… 

— Він назвав своє ім’я, що він українець, що проживав із мамою в одному хостелі, — дівчина гірко плаче і зупинила розмову. Коли трохи оговталась, продовжила, — сказав, що досі ніхто нічого не знає, лише те, що є від поліції в Інтернеті. А зараз наші дані передали офіційним органам Польщі — і ми в понеділок чекаємо від них дзвінка. Офіційних повідомлень нам ще не приходило. Але ми знаємо, що це наша мама. 

Дівчина цікавилась, за що вбили маму, але чоловік запевнив — толком й сам нічого не знає. В перші хвилини, згадує Софія, в неї був шок і почалась істерика. Здається, все відбувається не з нею. Потім прийшла думка, що треба їхати до Польщі. З дорослих вони двоє: Софія і бабуся. У дівчини не було закордонного паспорту, а відправляти до чужої країни бабусю, які не знає мови і навряд чи зорієнтується, що до чого, було марно. 

— Я знайшла організацію, даю їм довіреність, а вони все самі зроблять і привезуть маму додому, — каже Софія. — Самі збиратимуть документи. Потрібна сума — від двох тисяч євро. І попри те, що я працюю, що родичі допомагають, сусіди, назбирати ми її не можемо. Батькові теж повідомили, що трапилось, але він ніяк не відреагував.
 Тому дівчина вирішила, сама братиме опіку над молодшими й опікуватиметься бабусею. 

— Я працюю, маю заробіток, умови вдома, завдяки мамі, у нас хороші, я хочу взяти дітей під опіку, як мені дозволять, — запевняє Софія. — Я для цього зроблю все. Розумію, що зараз я несу відповідальність за двох дітей і бабусю. Маю поховати маму. 
 

Що каже батько дітей

Через п’ять днів після вбивства з журналістами зв’язалась теперішня дружина батька двох неповнолітніх дітей. Вдалось нам поспілкуватись і з самим батьком, який запевняв, що готовий взяти дітей до себе. Але не дзвонив до них, бо, мовляв, вони не хочуть спілкуватись. І не їздив, бо «куди я доїду – до першого блокпоста?»

— Ми почнемо з того, що мені повідомили зовсім чужі люди, діти не дзвонили не казали, фактично я почув про вбивство з Інтернету, — каже пан Володимир. Прізвище чоловік не назвав. — Я почув, але не мав можливості дітям подзвонити. Багато разів вони відключали, відбивали дзвінок – не знаю, чому. Я намагався дзвонити раніше, дізнався про вбивство в понеділок, після того, як я побачив у ЗМІ – але дітей не набирав — і не буду.

Журналістка, яка спілкувалась із біологічним і юридичним батьком двох молодших дітей, поцікавилась, може чоловік написав заяви до сільради чи органу опіки і піклування, що готовий забрати дітей. Відповідь була лаконічною — ні. Цікавились ми і тим, може поїхав до дітей, аби підтримати, коли ті втратили маму.

— Зараз поїхати не так просто. Зараз куди я виїду? — заявив журналістці Володимир. Щоправда назву населеного пункту, де зараз мешкає, не уточнював. — Доїду до першого блокпосту? В мене немає такої можливості, аби поїхати. Не фінансової. Я готовий з ними спілкуватись, а від них залежить, чи готові вони. Як ми розійшлись з дружиною, я не хотів скандалів, вона рішили, що діти житимуть там. Я живу з дружиною, брат якої інвалід І  групи.

Володимир запевняв, що колись із дітьми спілкувались, брав їх на море, їздили відпочивати, купував подарунки. Розлучились із дружиною в 2017 році. Як треба щось – діти подзвонили. Потім переставали. Чи хтось їм казав таке робити — не знає.

Діти будуть під опікою сестри

 Журналістка намагалась пояснити чоловіку, що напівсиротами зараз залишились його двоє неповнолітніх дітей. І не на часі тримати образи. Діти мають бути під чиєюсь опікою. Вони можуть бути з батьком, як ні — їм державою має бути призначений опікун. Пан Володимир на це сказав, що готовий взяти дітей до себе. Але приїхати зараз і бодай підтримати малих — ні. А потім, пославшись на брак часу і можливості розмовляти, поклав слухавку.

Староста с. Гриньківці Ігор Яремчук каже, що офіційно польська сторона про загибель Іванни Войтович їм поки що не повідомляла, але повідомила родину. Люди у селі згуртувались і намагаються підтримати дітей, в яких сталася біда. Запевнив, що діти можуть розраховувати і на підтримку старостату. Зараз головне доправити тіло Іванни додому. 
— Відколи батьки розлучились, ми батька дітей фактично в селі не бачили, за нашою інформацією — він зараз перебуває за кордоном, — каже Ігор Яремчук. — У вівторок, 20 лютого, ми розглядали питання про тимчасову передачу опіки над неповнолітніми старшій доньці загиблої. Згодом буде засідання комісії, через суд батька позбавлятимемо батьківських прав і старша дочка буде офіційним опікуном молодших брата і сестри. 

Довідка

23 лютого донька Софія повідомила, що необхідна сума зібрана. Тому ми прибираємо реквізити

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.