За розбещення п’ятикласниці суд дав чоловіку 5 років тюрми. А в селі його виправдовують...

• 50-річного Івана засудили до 5 років ув’язнення. Вирок ще не набрав законної сили, і будь-яка зі сторін процесу може протягом місяця подати апеляційну скаргу. 
• Що відомо про дитину, її родину та й самого Івана? І чому і люди в селі, і місцевий староста і навіть очільник служби у справах дітей вважають вирок райсуду надто суворим?
• Більше того, люди у селі навіть звертались до старости, аби допомогти односельцю та взяти його на поруки. 

9 лютого Козівський райсуд проголосив вирок у справі розбещення малолітньої дитини. 

Чоловік зняв з неї спідню білизну та...

Зазначимо одразу, що імена героїв цієї публікації змінені з етичних міркувань. Тим паче, що справа стосується дівчинки-підлітка та статевого злочину. Не називатимемо ми й села, де все сталось, а також справжніх даних старости, аби не можна було ідентифікувати його за прізвищем і назвою населеного пункту. Зазначимо лише, що події відбувались у колишньому Козівському районі наприкінці жовтня 2022 року. Проте, запевняємо, всі справжні дані є в редакції. 

За версією слідства, 28 жовтня 2022 року близько 12 години 50-річний чоловік перебував разом з малолітньою Олею на земельній ділянці в урочищі, що розташоване на околиці одного з сіл Козівської громади. 

— Бажаючи задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої статевого інстинкту, чоловік, скористався відсутністю поблизу батьків та інших дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину. Достовірно розуміючи те, що особа є малолітньою, користуючись безпорадним, з огляду на вік, станом потерпілої, перебуваючи у безпосередній близькості від неї допоміг їй зняти штани, — йдеться у матеріалах справи. — Після цього дівчинка лягла на землю з трав’яним покривом, а чоловік зняв з неї спідню білизну та протягом наступних трьох-п'яти хвилин торкався та гладив зовнішні статеві органи  потерпілої пальцями своєї лівої руки.

Допитаний у судовому засіданні свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю та щиро розкаявся. Його адвокат просив суд обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 156 КК України і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк. Тобто – просили для нього «умовного» терміну покарання. А законний представник дівчинки, і адвокат потерпілої сторони підтримали позицію прокурора щодо обвинувачення. 

... але ми однозначно на боці дитини

Іван Гладчук, начальник служби у справах дітей Козівської селищної ради, вважає, що вирок у цій справі надто суворий. Та запевнив, що зі свого боку з дівчинкою працювали психологи, як і з її родиною. От результатів роботи фахівців назвати не може, адже інформація конфіденційна. 

— Враховуючи мій фах, я мав би захищати інтереси дітей – і ми все виконали, що мали, — зазначив Іван Гладчук. — Особисто поспілкувавшись з нею, дійшов висновку, що провина тут не лише чоловіка. Так, він дорослий, і мав би усвідомлювати наслідки скоєного. А дівчинка та її поведінка… Якщо взяти іншу дівчинку-однолітку, навряд чи вона говоритиме так відкрито про секс. Ця виглядає набагато дорослішою. Але ми однозначно на боці дитини, яка потребувала допомоги. 

Як ми дізналися, Оля навчається у 5 класі місцевої школи. Також довідалися, що вона прийомна дитина і є єдиною в родині.

Що відомо про Олю та Івана? 

— За вдачею вона дуже комунікабельна, без причини і запрошення може заговорити зі всіма — і з дітьми, і з дорослими, і з літніми, — розповів староста села Іван К. — Рішуча, дає собі раду. У школі з вчителями багато спілкувалась. Довірлива, часом надмірно. Така, що віддасть все, що має.  

Іванові 50 років, розповіли у селі. Був одружений, але недовго, вже давно розлучився із жінкою. Дітей у них не було. Трохи проживав у селі, потім їздив на заробітки. Має брата і сестру, які виїхали за кордон. Після смерті батьків сам хазяйнує у батьківській хаті. 

— Він дуже начитаний, читає багато і часто, ви ж самі знаєте, чи відвідують бібліотеку хлопці у селі, а він тут постійний гість, — каже сільський староста. — Що приховувати, часом міг хильнути. Але я з ним проводив бесіду, питання ставив ребром. Після того вгамувався ніби. 

Коли все сталось з Олею, про що місцевого очільника повідомила мама дівчинки,  староста разом з дільничним прийшли до Івана додому – його на місці не було. Знайшли на городі. Староста до нього, мовляв, що знову? То Іван, каже староста, навіть одразу не зрозумів, які претензії до нього мають правоохоронці. І видав, сміючись: «А що, за горілку вже беруть?»

— Він не упирався, не віднікувався, а всі сусіди не могли зрозуміти, чому з їхнім Іваном проводять слідчі дії, — непоганий чоловік, лиха нікому не зробив, тільки допомагав усім, — поділився староста. — Проживав сам, роботи офіційної в селі не мав, то допомагав людям. Кому город викопати, кому дров нарубати. Все був на підхваті в місцевих. І люди знали, що виручить і допоможе. 

Місцеві давали пояснення правоохоронцям. Там про Івана були лише добрі відгуки. І сільський староста каже, що Іван нерідко приходив до сільради. Питав, чим допомогти. І додавав: кажіть, мовляв, я в любий час. Нарікань на нього не було. 

«Мені 50 років, чого би я до дитини ліз»

— У селі не дуже вірили, що Іван справді таке накоїв, а от від людей чува не раз, що нарікав на малу: мовляв, «вона ходить і ходить за мною. А я її відганяв і відганяв», — згадує староста. — Вже дотичні служби все перевіряли, де тут правда, а де ні. Люди у селі перший час були переконані, що дівчинка перебільшує чи видумує. Але він сам зізнався. Чому — ніхто не розуміє. Тим паче, що чули від нього: «Мені 50 років, чого би я до дитини ліз». 

Люди в селі шоковані вироком. Кажуть, надто суворий. Ми поговорили з місцевими, які просять не називати їхніх імен у публікації. Всі майже в один голос: від нього такого сподівались. Сусіди навіть просили старосту звертатись до всіх органів, мовляв, на поруки його хочуть взяти. І, попри те, що сам зізнався, все одно не вірять. Припускають, що запропонували йому у всьому зізнатись, мовляв, тоді дадуть умовно. Він і зізнався. А тут — 5 років тюрми… 

За матеріалами справи, ознаки, які зафіксовані зі слів дитини, а також її реакції містять індикатори психологічного та сексуального насильства. За висновком судово-психіатричного експерта, дівчинка виглядає наляканою, розгубленою, переживає, що будуть «колоти палець», швидко заспокоїлась, але постійно шукала підтримки у мами, легко відволікалась. До підвищеного фантазування не схильна. В питаннях статевих відносин, їх фізіології, дітонародження не обізнана, не може прогнозувати і оцінювати наслідки своїх поступків, розуміти їх соціальне та моральне значення. Відносно подій, які досліджуються у справі, відомості дає поверхнево, легко губиться, не розуміє суті, підтверджує свої покази дані в матеріалах досудового розслідування. 

Обтяжуючих вину обвинуваченого обставин суд не знайшов. А пом`якшуючими визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

— Визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, — так вирішив Козівський райсуд. — Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 28 жовтня 2022 року.

Івана у надалі триматимуть під вартою до набрання вироком законної сили. Також його дані внесуть до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. 

Мама: я не знаю всього, що там відбувалось

Мама дівчинки пані Олена поділилась з «20 хвилин», що вироком суду задоволена.

—   Так, я хотіла, щоб він був покараний. Якщо навіть моя дочка не є надто слухняною,  але зараз ідеальних дітей немає. То як він, старший хлоп, міг таке вчинити, — обурюється пані Олена. — Як і що там було — я толком не знаю. 

Того дня, згадує Олена, їй подзвонила сусідка. Каже, мовляв, мала бавилась з її котом, а зараз його немає. Чи, бува, не забрала його собі додому. Олена подивилась вдома — немає. Тоді вийшла на вулицю, аби запитати в дочки, де кіт. Малої ніде не було, а сусіди сказали, що бачили, куди вона пішла. І пішла не сама – з Іваном.

—   Лечу, бо люди сказали, з ким вона пішла на город, — згадує пані Олена. — Я крикнула — і вона вибігла з-за тих корчів. Питаю, де кошеня. І тут моє материнське серце мало не вискочило, щось відчувало. Кажу, доню, як добре, що нині я встигла. А вона мені — а вчора не встигла.

Про рішення суду говорить натупне.

—   Я не знаю всього, що там відбувалось. Тому і задоволена, що дали п’ять років. Якби знала все — не знаю, якого покарання хотіла би… — пана Олена на хвилину зупинила розмову. — Я не хочу навіть згадувати. Але ж він зізнався з самого початку, що таке зробив з дочкою…

Після того випадку, каже мати, донька трохи змінилась. Раніше з нею була одна проблема: вона не хотіла вчитись. Зараз інакше (що саме змінилось, жінка кілька разів уникала відповіді на це запитання – прим. авт.). Вони й надалі ходитимуть до психологів, хоча вже доводилось кілька разів заняття переносити через хвороби дівчинки.

—   Вона знає, що прийомна нам донька. Ми їй планували розповісти, але хотіли трохи зачекати, аби підросла, — зізналась пані Олена. — Але побоялись, що в селі їй швидше розкажуть, бо вже були такі випадки. Тому сказали. Після цього вона видала: «ти мене взяла з дитдому… Мамо, але скажи правду. Правда, би мене народила?» От що я їй маю сказати?

Найбільше у родині не хочуть, аби справа потрапила до апеляційного суду. Бо знову доведеться все пережити спочатку. А, за нашою інформацією від родичів засудженого, апеляційну скаргу подавати вони планують. Тому у цій історії рано ще ставити крапку.  

Дитина НЕ винна! Проти неї скоїли злочин

Як сім'ям постраждалих пережити все, страх і сором? Редакція 20minut.ua зібрала в одну публікацію рекомендації психолога і психоаналітика Анни Катрук.

Ці поради знадобляться батькам, щоб з їхньою дитиною такого роду злочину не сталось або, якщо біда не оминула, аби ви знали, що робити.

— Все, що з людиною відбувається, залишає певний слід у внутрішньому сприйнятті, в поведінці і ставленню до світу в цілому. Цей слід може бути руйнівним, а може й зробити людину міцнішою, якщо загоєна душевна рана і усвідомлений урок з тієї ситуації, — розповідає психолог Анна Катрук. — Якщо випадок став публічним, то це з одного боку спричиняє більше фрустраціі для самої дитини: сором, страх, стигматизація. З іншого боку, це розголошення заставить інших людей більше задуматись про те, як убезпечити себе та своїх дітей від подібного.

Як можна убезпечити свою дитину? 

Чим дитина молодша, тим більший повинен бути батьківський контроль. Якщо є можливість зустрічати дитину зі школи, варто це організувати. Якщо дитина переміщається самостійно, вона повинна мати можливість зателефонувати батькам в будь-який момент. А також варто дитину познайомити з деякими правилами, — говорить психолог.

Не заходити в ліфт або під'їзд з незнайомими людьми.

Ніколи не сідати в машину з незнайомими людьми, навіть якщо друг зробив це.

Не йти з незнайомими людьми, яку б винагороду за це вони не пропонували.

Не відкривати двері квартири нікому, навіть сусідам, якщо батьки про це не попросили по телефону.

Якщо хтось запрошує до себе додому, запитати дозвіл у батьків і повідомити їм адресу і телефон батьків одного.

Якщо хтось запрошує в гості до когось невідомого, не йти.

Розповідати батькам про своє життя, особливо, якщо хтось забороняє дитині розповідати про те, що відбувалося.

Довіряти своїм почуттям: те, що відбувається, комфортно або некомфортно.

— Зі свого боку батьки самі мають не посоромитися запитати у незнайомця, що він робить у вашому під'їзді, до кого прийшов, і переконайтеся в цьому. Не ігноруйте дитячий крик або плач. Чужих дітей не буває, — каже психолог.

Що треба знати батькам про дитину?

За словами Анни Катрук, життя гарантій не дає, і ніхто не може бути стовідсотково впевненим, що нічого страшного з ним не трапиться. Психолог радить задати ось ці прості запитання батькам, що відпускають, наприклад, підлітка на вечірку:

Куди йде моя дитина? Адреса.

З ким вона там буде? Номери телефонів.

Кого з них я знаю особисто? Чиї батьки мені відомі?

Чи викликають ці люди у мене довіру? (Як у матері чи батька, як у дорослої людини)

Чи проінструктована моя дитина, що саме робити у випадку небезпеки?

Чи навчена дитина говорити «ні» (алкоголь, психоактивні речовини, секс тощо)

Чи домовлено з подругою/другом, щоб в разі поганого самопочуття моєї дитини дзвонив/ла до мене?

Чи продумано мною, що саме я роблю, якщо дитина не відповідає на телефон.

— Такий гіперконтроль навряд чи сподобається підлітку, проте може врятувати життя і здоров’я. Впевнена, що батьки і діти, в яких є довіра одне до одного, знайдуть баланс в цьому питанні, — говорить психолог.

Якщо вже сталося, то що робити

А як діяти, якщо ваша дитина стала жертвою злочину на сексуальному грунті, розбещення чи згвалтування? 

— Головне, що тут необхідно засвоїти батькам і всьому суспільству, що дитина НЕ винна! — каже Анна Катрук. — Проти неї скоїли злочин. Вона неповнолітня — це раз. Не давала згоду — два! Навіть, якщо давала, то не контролювала себе, бо вона неповнолітня. За злочин відповідає злочинець. Крапка. Тому ніякої, навіть найменшої провини на неї вішати не можна! Коли так буде вважати суспільство, то ми станемо цивілізованим. Якщо так будуть щиро вважати батьки, то не навішають того сорому, який на дитину, можливо, вже почали вішати оточуючі. 

Психолог наголошує, що після злочину батькам в першу чергу потрібно захищати дитину юридично, а далі — психологічна реабілітація. 

— Коли злочинця буде покарано, психологічна реабілітація відбуватиметься легше і швидше. Перш за все дівчині потрібен спокій, безпечна обстановка, ніяких докорів. Що сталося, те сталося, але на майбутнє можна винести урок: я сама/сам можу дбати про свою безпеку, я також маю право обирати людей, з якими почуваюся в безпеці, ніхто не має права чинити проти мене злочинні діяння, — каже Анна Катрук. — Якщо сталася психологічна травма, треба звернутися до професіоналів. Вони допоможуть відновити внутрішнє відчуття цілісності, власної цінності і сприйняття світу, як загалом хорошого.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.