Не раз казала: «Він мене колись заб’є». Як покарали чоловіка, який на Різдво вбив дружину?

• Не раз Ірина казала подрузі: «Він мене колись заб’є». Жінка вже роками ходила на роботу, замальовуючи синці, коли це можливо було зробити. Якщо ні – просила відгули, бо соромилась побитою виходити на люди, —  а в селі її поважали і дуже любили. 
• 49-річна фельдшерка Ірина Грундовська з с. Плотича Козівського району, яку на Різдво побив чоловік, померла у лікарні. Суд поставив крапку в цій історії

Ірину рятували всім світом через проблеми з серцем, а життя забрав рідний чоловік. Трагедія сталась на Різдвяні свята минулого року. І лишень зараз суд проголосив вирок тому, хто товкачкою забив її до смерті.

До семи з половиною років позбавлення волі засуджено жителя Козівщини, що побив до смерті дружину. Про це повідомила речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька.

— Прокурор довів у суді, що житель одного з сіл Тернопільського району вночі 7 січня 2021 року, під час сварки кілька разів вдарив по голові товкачем для картоплі свою колишню дружину, — повідомила Леся Гурецька. — Конфлікт відбувався у будинку потерпілої. Жінка зателефонувала родичці й попросила викликати їй швидку, проте лікарі не змогли врятувати постраждалу. Від травм вона померла у лікарні.

Суд визнав винним обвинуваченого в інкримінованому злочині та призначив покарання у виді  7 років і 6 місяців позбавлення волі. Вирок ще не набрав законної сили. І протягом місяця сторони можуть подати апеляційну скаргу.

Роками замальовувала синці

«20 хвилин» одразу після інциденту розповідали цю історію. Тоді ми з’ясували, що не раз Ірина казала подрузі: «Він мене колись заб’є». Жінка вже роками ходила на роботу, замальовуючи синці, коли це можливо було зробити. Якщо ні – просила відгули, бо соромилась побитою виходити на люди, —  а в селі її поважали і дуже любили.

49-річна фельдшерка Ірина Грундовська з с. Плотича Козівського району померла у лікарні. Жінку поховали 13 січня 2021 року. Володимира тоді взяли під варту. Після смерті Ірини статтю, яку йому інкримінували,  перекваліфікували.

8 березня жінка могла б святкувати своє 50— річчя, але їй назавжди залишиться 49.

Як ми раніше вже повідомляли, з відкритою черепно-мозковою травмою в реанімаційне відділення Козівської районної лікарні 8 січня потрапила мешканка села Плотича, що на Тернопільщині. Тяжкі травми 49-річна жінка отримала під час сварки з чоловіком. Суперечка між подружжям виникла 8 січня.











— Чоловік напідпитку повернувся додому, а жінки не застав. Коли ж вона повернулася, розпочалася сильна сварка, — такою тоді була версія правоохоронців. — Розлючений підозрюваний вхопив велику товкачку, якою розминали їжу худобі та щосили вдарив дружину по голові. Від важкої травми вона знепритомніла. Конфлікт завершився викликом бригади екстреної медичної допомоги.

Жінку госпіталізували. Її стан медики характеризували, як дуже важкий. Чоловік у скоєному зізнався.

Тікала з дому і ночувала в медпункті

Коли дружина померла, статтю перекваліфікували – з ч. 1 на ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України. Тобто, не нанесення тяжких тілесних ушкоджень, але тепер – які призвели до смерті потерпілої. Про це повідомив начальник відділу комунікації головного управління Нацполіції в області Сергій Крета.

Всі, хто знали Ірину, тоді були шоковані. Люди стверджували, що це була надзвичайна і абсолютно неконфліктна людина. А років два тому її всім світом рятували у столиці, бо жінка мала серйозні проблеми з серцем.

— Тоді люди кинулись на допомогу і робили все, щоб витягти її з того світу, а ситуація з серцем була дуже серйозною, —  розповіла знайома родини пані Оксана. — Оперували Іру в Києві. Навіть вище керівництво країни підключилось. Люди гроші збирали – хто скільки міг. І молились, щоб вона жила. Вона й вижила. Тоді…

Зоряна Пончко, директорка Козівського центру первинної медико-санітарної допомоги та колега загиблої Ірини стверджує, що і як медик, і як людина вона надзвичайна. І все це з великої букви. Щоправда, зупинившись, колега тоді додала – була.

— Вона прийшла працювати медсестрою дитячої консультації – це робота з дітьми і не кожен зможе витримати всього, але Іра була висококласним спеціалістом, професіоналом, —  поділилась пані Зоряна. – у неї все виходило. Мала серйозну освітню базу, все пробувала і в неї все виходило.

Бралась за все —  і доводила до пуття. У 2010 р. захотіла працювати в селі, де жила – у Плотичі. Тоді її перевели на посаду фельдшера.

— Як професіонал, вміла все, не було жодного випадку, щоб відмовилась від виклику чи пацієнта, ходила і вночі, в свята чи вихідні, бо людям потрібна була допомога, —  пригадує пані Зоряна. – За 20 років роботи на неї не було жодної скарги. Грамотна як медик. І людяна…

Проблеми у цій сім’ї були, кажуть люди у селі. І тягнулись вони роками. Чоловік Володимир запивав і в той період дуже сильно бив дружину. Доки можна було замальовувати синці – Ірина це робила. А як була дуже потовчена, просила відгули. Бо їй соромно було виходити на люди. На роботі її шкодували і відпускали на кілька днів, аби оговталась.

— Бували дні, коли Володька напивався, а вона тікала з дому і ночувала в медпункті, —  не мала де подітись, бо не хотіла це все з хати виносити, не зверталась і до родичів, бо, казала, —  соромно, —  пригадують знайомі родини. – Певно, через те все і набула ваду в серці.

Рятували всім світом

В Ірини кілька років тому виявили тяжку ваду серця. Колеги- медики переконані, що вона – набутої форми. Все через стреси і регулярні побої та знущання. Іра, пригадують люди,  не могла слова сказати і кроку ступити, бо сильно задихалась. Єдиним шляхом спасіння тоді могла стати операція. Причому місцеві клініки за неї не брались. І радили їхати до Києва. Тоді Ірину рятували всім світом, бо їй треба було ставити кардіостимулятор. Саме по собі серце битись не могло…

Одразу після смерті Ірини місцевих дуже обурила офіційна версія поліції, що трапилось того трагічного вечора. Що нібито Ірини не було вдома, через це чоловік знервувався.

— Брехня! Нахабна брехня! — стверджували колеги. — Іра того дня була вдома. З хати практично не виходила. Вона була дуже вправною господинею і готувалась до свят. Все було вимите, наготовлене – від холодців до пляцків. Коли приїхала швидка і забирала Іру – на столі були кутя і пампухи.

Не раз Ірина казала подрузі: «Він мене колись заб’є». Але ніхто й припустити не міг, що Різдвяні свята так трагічно закінчаться…

— Там кров була і в ванній, і в кімнаті, на підлозі. Одвірки у крові, вона, певне, закривавленими руками намагалась втриматись, —  розповідали місцеві. —  Її притовкли на вулиці, а потім перетягнули в хату. Вона лежала в неприродній позі. І цьому є багато свідків.

Що говорять місцеві про Володимира?

За чоловіка Володимира, якого підозрюють у побитті дружини, люди говорять неохоче. Він місцевий, з Плотичі. Коли одружився, прийшов жити до батьківської хати Ірини – у зяті.

— Років 6 тому вони офіційно розлучились, – це її батьківська хата, і Іра його вигнала, —  розповіла подруга загиблої, яка просила не називати її даних. —  Він пробував в сестри своєї жити, але там не склалось, і Володя повернувся назад. Іра його настільки боялась, не могла пів слова сказати наперекір. Через то мусила терпіти – він прожив там більше 10 років, прописаний і третина належить йому.

Час від часу їздив на заробітки до Києва. Коли його не було – Іра цвіла. Була доглянута, мала гарний настрій і було видно, що добре виспалась. Тільки з’являвся, —  знову вимучена жінка, побите лице і пригнічений стан.

Коли побиту жінку привезли в лікарню, це була не голова, а місиво, пригадують колеги. Аби якось зашити величезні рани, жінці побрили наголо голову. Весь час вона не приходила до тями. А медики робили все можливе, щоб повернути її до життя. На жаль, по обіді 12 січня серце зупинилось. «Не стало нашої Іринки», —  кажуть колеги. 

Найбільше люди шкодують сина подружжя – 21-річного Петра. Дитина, кажуть, золота. Вчився в Бережанському агротехнічному інституті, а потім перевівся на заочну форму і пішов працювати до місцевого підприємця. Дитина дуже добра, вихована і культурна. На щастя, байдужий до алкоголю.

— Петро спокійний, врівноважений, не такий, як хлопці теперішні, — поділились місцеві. — Весь біль в собі тримає – видно, настільки його це мучить. Шкода його дуже. Бідна дитина. Водночас втратив і маму, і тата.  

На похороні Ірини зібралось дуже багато людей. Тільки й мови було про дитину. За Володимира майже не згадували. Люди ніби умисне обминали тему батька, хоча пошепки визнавали: він був садистом. Коли вип’є – ніби якась нечиста сила вселялась в нього. Не п’є – і працівник хороший, і людина нормальна.

— Він років 20 тому вліз в бійку і мав дуже серйозні травми голови, може, це й дається взнаки, —  розповіла колишня голова Плотичі, подруга Іри і хресна мама Петра Світлана Савич. — Як не п’є – нормальна людина. Як вип’є горілки — неадекватним робиться. Іру не повернеш, і його (Володимира – прим. авт.) шкодують. Але щоб все минуло без наказано – такого бути не може. Мусить відповісти за все, що накоїв. Треба, щоб він відчув, що забрав життя іншої людини. І поніс за це справедливе покарання.

Як не дивно, але близькі друзі родини стверджували, що Володимир дуже любив свою дружину. Коли її везли на операцію до Києва, ніде не було кардіостимулятора. Знайшли аж в Кіровограді. Подзвонили до Володі. Той на поїзд – і невдовзі привіз до столичної клініки все потрібне. Після того доглядав дружину і дуже переживав, щоб вона одужала.

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

Ч. 2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.