Зустріч однокласників закінчилась трагедією: військовий помер від побоїв

Володимир, якого звинуватили у смерті товариша, у суді категорично заперечив, що бив однокласника, мовляв його лякали електрошокером, вимагаючи себе оговорити. То що вирішив суд?

Вирок 50-річному уродженцю Бережанщини Володимиру К. проголосив 15 березня Бережанський райсуд, відправивши його до в’язниці — попри те, що чоловік категорично не визнавав своє провини та доводив, що не причетний до смерті однокласника Сергія Г. 

Хоча до цього вину визнав і під час досудового слідства та зокрема слідчого експерименту, детально все розповідав. У суді ж запевняв, що зізнався, бо на нього тиснули правоохоронці і, погрожуючи електрошокером, змусили його оговорити себе. Чи справді на підозрюваного тиснули і як оцінив суд його заяву, дізнавались «20 хвилин».

Залишився ночувати і помер

Умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть, нагадаємо, інкримінували слідчі відділу поліції №1 Бережан 50-річному жителю Саранчуківської територіальної громади. Чоловік, за версією слідства, до смерті побив колишнього однокласника з сусіднього села.

— Повідомлення про бездиханне тіло знайомого на лінію «102» надійшло від мешканця Тернопільського району, — повідомляли тоді у відділі комунікації головного управління Нацполіції в області. — На місце події виїжджала слідчо-оперативна група та бригада екстреної меддопомоги. Проте лікарі констатували смерть чоловіка, а судово-медичний експерт заявив, що смерть потерпілого — результат тілесних ушкоджень. Це підтвердила й експертиза.

У ході проведених слідчо-розшукових заходів стало відомо, що до смерті 49 чоловіка причетний сам заявник. Він тоді у скоєному зізнався і розповів, що між ним та товаришем під час розпивання спиртних напоїв виникла суперечка, яка переросла у бійку. Чоловіки побилися, але потерпілий не скаржився на біль і залишився у свого знайомого ночувати. За деякий час він знепритомнів і помер.

Причетному до смерті жителя Бережанщини оголосили підозру відповідно до ч. 2 статті 121 ККУ. Йому обрали запобіжний захід тримання під вартою.

Що відомо про однокласників?

«20 хвилин» вдалось дізнатись чимало інформації про колишніх однокласників від Василя Колісника, який тоді був старостою села, де все трапилось, а зараз служить в ЗСУ.

Він розповів, що загиблий Сергій Г. був військовий із досвідом.

— Він служив ще під час перших хвиль мобілізації, тричі ще до повномасштабного вторгнення, — розповів тодішній староста села. — Коли почалось повномасштабне вторгнення, як резервіст першої черги одразу став на захист Батьківщини.

Напередодні трагедії Сергій потрапив до госпіталю — сильно травмував руку, коли завантажував снаряд. Але того трагічного вечора прийшов до однокласника.

— Вони із Володимиром разом вчились спочатку у школі, обидва закінчили восьмирічку, хоча Сергій був із сусіднього села, а потім разом навчались в ПТУ у Підгайцях, — розповів «20 хвилин» Василь Колісник. — То добре зналися і спілкувались.

Володимир, якого засудили за смерть однокласника, офіційно не працював, одруженим не був, після смерті батьків сам проживав у хаті. Жив на те, що допомагав сусідам по господарству — кому дрова поріже чи порубає, кому із худобою поміг. Люди й платили…

— Смерть потерпілого настала від поєднаної закритої травми грудей та живота з численними переломами кісток скелету та порушенням цілісності тканини правої легені і печінки, міжреберних м`язів та судин, що призвело до масивної внутрішньо-грудної та черевної кровотечі та обумовило різке обезкровлювання організму, — такий висновок суду надали експерти. — Таким чином, між спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень ділянки грудей та живота, за вищевказаних обставин, і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Намагався його вигнати

Якщо під час слідства Володимир визнавав провину, то у суді вже категорично заперечив.  Суду показав, що сам проживає у будинку, який належав його батькам. 29 листопада 2022 року о 9 ранку до нього прийшов однокласник, хоч він із ним стосунків не підтримував. 

— Він прийшов п`яний, над лівим оком у нього була  розсічена брова та хотів горілки, — розповідав Володимир у суді. — На свій стан здоров`я не скаржився, а лише хотів випити та посилав мене у магазин за горілкою. Проте я йому горілки не купляв та з ним горілки не пив. Я не був задоволений тим, що він до мене прийшов і намагався його виганяти.  Сергій розповідав, що він чотири дні пив…

Після цього Сергій ліг на диван і лежав так два дні. Володимир пішов до лісу по дрова, а коли повернувся, знову, запевняв, що намагався виграти із дому товариша. На третій день, близько 18 години, коли він на подвір`ї рубав дрова, почув, що щось у будинку гупнуло. Зайшов у будинок подивитися, що сталося, то побачив, що однокласник лежить в коридорі та не подає ознак життя. Тоді він пішов до свого односельця, разом повернулись, оглянули Сергія і побачили, що той мертвий. Володимир зібрався і пішов з хати, а на ранок поїхав до знайомих, аби ті переказали Сергієвим родичам, що сталось.

— У своїх поясненнях обвинувачений стверджував, що він із потерпілим не сперечався та жодного удару йому не наносив, — йдеться у матеріалах справи. —  Запевняє, що той декілька днів пив горілку у знайомих, де і отримав вказані тілесні ушкодження та до нього він прийшов вже побитий. Не заперечує, що він на досудовому слідстві визнавав свою вину та давав покази, які є неправдивими, він оговорив себе, оскільки працівники поліції погрожували йому.

І хоч в судовому засіданні обвинувачений своєї вини не визнав, однак його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду, йдеться у Судовому реєстрі.

Донька загиблого у суді розповіла, що батьки розлучились, коли вона ще була маленькою. Але із батьком зв`язок підтримувала та навідувала його, коли він був в госпіталі. І про смерть батька дізналась від тітки, батькової сестри. Вона, не знаючи обставин, зразу подумала, що батько помер у військовій частині, але тітка все розказала і просила приїхати до села, де тоді на місці події працювала поліція. Донька відмовилась, бо не мала тоді з ким залишити дітей.

— Далі в своїх поясненнях потерпіла зазначила, що вона мало спілкувалася із батьком, але допускає той факт, що батько під дією вжитого алкоголю міг провокувати обвинуваченого на бійку, — йдеться у матеріалах справи. — Сам він не мав можливості битися, оскільки після поранення у нього в лівій руці була пластина, через що він не міг нею рухати, не працювали пальці.

То чи погрожували електрошокером?

Те, що Сергій не міг себе захистити, згодом підтвердила й експертиза. А в залі суду досліджували зокрема й відеозаписи слідчого експерименту, на яких Володимир показував берці і як він ними бив однокласника…

— Суд, перевіряючи заяву обвинуваченого про застосування до нього заборонених методів здійснення досудового слідства, а саме, що він визнавальні покази при проведенні слідчого експерименту давав через те, що працівники правоохоронних органів при проведенні цієї слідчої дії погрожували йому шокером і змусили його оговорити себе, дійшов висновку про те, що заява обвинуваченого нічим не підтверджена, тобто є голослівною, оскільки із отриманого судом висновку, проведеного 29 січня 2024 року службового розслідування за вказаним фактом, заява обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, — йдеться у матеріаліах справи у Судовому реєстрі.

Із проведеного за вказаним фактом службового розслідування встановлено, що підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України не затримували. На всі слідчі дії до обрання запобіжного заходу він з`являвся добровільно на запрошення працівників поліції. На момент проведення такої слідчої дії як слідчий експеримент затриманий не був, а добровільно перебував у службовому приміщенні поліції. Та будь-яких претензій до працівників поліції не висловлював. Слідчий експеримент проводили 2 грудня 2022 року у присутності його захисника, крім цього, проведення вказаної слідчої дії фіксувалося також за допомогою технічних засобів відеокамери та за допомогою флеш-носія, який долучено до матеріалів кримінального провадження, — зазначили у матеріалах справи.

— Із відеозапису видно, що при проведенні цієї слідчої дії на обвинуваченого психологічного чи фізичного тиску не здійснювалось, оскільки він дає покази послідовно і логічно, — дізнаємось із Судового реєстру. — Розказує та показує, яким чином він наносив удари потерпілому. Під час проведення цієї слідчої дії від обвинуваченого не надходило скарг щодо неправомірних дій щодо нього. Таких скарг не надходило і від його захисника.

Суд також критично віднісся до пояснень обвинуваченого, що він не має жодного відношення до тілесних ушкоджень однокласника, від яких настала його смерть. Оскільки, побачивши, що той о 18 год. 30хв., впав у коридорі його житлового будинку та у нього вже відсутні ознаки життя, він не повідомив невідкладно про вказану подію поліцію, чи не викликав швидку, та не звернувся за допомогою до свого сусіда, а з незрозумілих причин пішов до свого товариша, який раніше судимий та який живе близько 15-20 хв. ходьби від нього.

— Визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та за вказаною статтею призначити йому покарання у виді  семи років позбавлення волі, яке слід відбувати реально, — таким був вирок суду. — Строк покарання рахувати з 3 грудня 2022 року.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Довідка

Вирок у судовому реєстрі — https://reyestr.court.gov.ua/Review/117699485               

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.