110 років Тернопільському обласному краєзнавчому музею: розповідаємо його секрети

110 років Тернопільському обласному краєзнавчому музею: розповідаємо його секрети
  • 13 квітня — 110-та річниця створення Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
  • З часу відкриття нової експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею 30 грудня 2022 року минуло сорок років.
  • Історію установи, відомої далеко за межами нашої України, пропонуємо послухати із уст людей, які долучились до її створення. Деякі деталі й цікаві секрети музею ви точно не знали.

Історію творять особистості. Ця фраза є крилатою для Тернопільського обласного краєзнавчого музею – найбільшого в нашій області, який 13 квітня відзначає 110-річчя.

Відео дня

Від 1913 року, коли його заснували, він пережив безліч непростих життєвих перипетій – численні грабунки, Першу і Другу світові війни, період пацифікації, десятки років панування радянської ідеології на території України. Неодноразово змінювались і його керівники, а сам музей прийняв сотні тисяч відвідувачів. Тепер же він працює в умовах повномасштабного російського вторгнення. Гордий та нескорений, а завдяки наполегливій роботі науковців музей став ще й унікальним. Подробиці про його діяльність читайте у цьому матеріалі.

Частина колективу науковців Тернопільського обласного краєзнавчого музею

Виник на початку ХХ століття

У 1907 році в Тернополі кілька місцевих дослідників старовини об’єдналися в групу, маючи на меті створити музей, який би популяризував історію нашого краю. Очолив цей процес професор міської учительської семінарії Станіслав Сроковський. Зі своїми колегами він почав археологічні дослідження кам’яних гробниць, що відносяться до культури кулястих амфор, у селах Застав’є і Застінка (тепер Великогаївська громади – прим.). Що цікаво, Сроковського вважають першим археологом у Тернополі. У Застав’є дослідники знайшли два старовинні поховання, які стали базою для експозиції тодішнього музею, відкритого у 1913 році. Він мав назву Подільський музей товариства «Народна школа», а розташовувався на першому поверсі будинку, що на вулиці Стефана Качали, 2. Зараз це бульвар Шевченка. Перші експонати розмістили у чотирьох залах.

Аби зібрати їх, група дослідників та першопрохідців музейної справи кинули клич Тернопільщиною, аби мешканці сіл та містечок зносили непотрібні для них, але важливі для досліджень історії речі. Відгукнулись на нього як прості люди, так і тодішня знать, як от графиня Юзефа Рей з Микулинець, яка подарувала музею вишуканий посуд. Чимало цікавих речей пожертвувала єврейська община.

– У першій кімнаті цього музею були знахідки археологів: рештки людських кісток, зокрема черепи з поховань у Застав’є, знаряддя праці, посуд тощо. Усе зберігали під склом. У другій залі зібрали предмети, пов’язані з Листопадовим повстанням поляків і литовців проти Російської імперії 1830-1831 років, також Січневим повстанням 1863-1864 років, спогади людей, які стали свідками подій та їхні особисті речі. Третя кімната містила колекцію нумізматики, яку складали 44 римські монети, монети 12-13 століття, які донині не збереглися. Чимало експонатів були зі Сходу, як ось японські гроші XVІІ століття. Останню залу наповнили природними знахідками. Тут були 30 гнізд птахів, які водилися на території краю, метеорит з Бобулинець на Чортківщині, вагою у два кілограми тощо, – розповідає Олег Гаврилюк, завідувач відділу стародавньої історії.

Під час Першої світової війни, коли російська імператорська армія у 1916 році окупувала Тернопіль, вояки відверто пограбували Подільський музей: найперше розікрали монети, прикладами гвинтівок побили кераміку та порцеляну тощо. Установу відновлювали по крихтах. Та не все так погано.

Важливіше те, що музей у нашому місті тоді був першим на Тернопільщині взагалі. А його розвитком займалась громадськість, адже влада австро-угорської імперії на окраїнах своєї провінції, як от Тернопіль, не надто дбала про розвиток культури.

Відкриття Тернопільського обласного краєзнавчого музею, 1982 р. На фото директор - Венедикт Лавренюк.

Стефанія, яка врятувала музей від фашистів

У 2023-му році Тернопільський обласний краєзнавчий музей святкуватиме не одну круглу дату. Не менш важливим буде день 13 квітня, коли додасться 110 рік у його літочислення. За понад століття музей у Файному місті завдячує своїм існуванням саме персоналіям, які його творили. Одна із них – Стефанія Стефанівна Садовська, ім’я якої навіть сьогодні мало хто знає. Завдяки їй та музейна колекція, яка є зараз, збереглась та вціліла під час Другої світової війни.

У період зміни влади, тобто у 1939 році, музей вкотре був майже дощенту пограбований. А вже в грудні влада УРСР видала наказ, яким реорганізовувала його у Тернопільський історико-краєзнавчий музей, до якого перейшли всі фонди Подільського. У червні 1941-го його експонати та обладнання перевезли у триповерховий будинок на вулиці Брюкнера, 17. Нині це Валова, а на місці музею знаходиться Головне управління Національної поліції у Тернопільській області. Стефанія Садовська почала працювати в установі якраз у час, коли розпочалась Друга світова війна. Навіть під час німецької окупації заклад не закривали фактично до 1944 року. Та коли фашистські гестапо усвідомили, що війна повертає у русло не на користь Німеччині, почали конфісковувати з музею найцінніші речі. Вивезли колекції монет, а тоді взялися за твори мистецтва. Ще нацисти вкрали 49 із 300 картин визначних західноєвропейських художників…

Стефанія Садовська

– Все, що залишилось, Стефанія почала ховати. Будівля, де розмістили музей, мала глибокі підвали, які переходили у підземелля. Тому жінка переносила все туди. Вона чудово знала німецьку мову, тому порозумілася з місцевою адміністрацією та військовими. Старт битви за Тернопіль – 1944 рік. Музей на Брюкнера був прямісінько біля тюрми, яка стала опорним пунктом фашистів, де розмістили війська і склади. Стефанія Садовська залишила свою домівку і разом із сестрою переселилась до музею, щоб зберегти його від знищення. Коли стало надто «гаряче», жінка зібрала всі цінні експонати, які могла, та спустилася з ними до підземель. Там вона перебувала до середини квітня, ціною життя захищаючи речі. Наш краєзнавчий музей чудом зберігся завдяки Садовській. За порятунок цінностей під час війни, її потім нагородили орденом «Знак Пошани». Та заслуги жінки перед містом та Україною досі не оцінені, – каже Роман Мацелюх, заступник директора музею з питань розвитку і комунікацій.

Не всі музеї України мають власне приміщення

Під час боїв за Тернопіль приміщення краєзнавчого музею сильно пошкодили. У 1944 році розпочались ремонтні роботи, а вже у вересні наступного року для відвідувачів відкрили експозицію відділу природи. Повністю установу відновили ще за шість років. Однак після 1950 року посадовці геть забули про музей, його ремонт ніхто не проводив, та й стояло питання, аби взагалі це не робити,  адже фондові приміщення споруди не відповідали потребам великого об’єму експонатів. Через аварійний стан за 18 років експозицію музею взагалі закрили.

Триває будівництво краєзнавчого музею у Тернополі, 1980-і рр.

У 1976 році очільником установи став Венедикт Лавренюк. Завдяки своїй наполегливості та ініціативності новий директор зумів пролобіювати питання будівництва окремого приміщення для обласного музею перед партійними органами. Замовником проєкту споруди був облвиконком Тернопільської обласної ради, а його виконавцем – Тернопільський філіал проєктного інституту «Дніпроцивільпромбуд». У січні 1978 року на зборах місцевої організації союзу архітекторів розглянули сім проєктів фасаду краєзнавчого музею у Тернополі.

Після довгого обговорення до робочих креслень рекомендували роботу архітектора Олега Головчака.Перед ним стояло складне завдання – спроєктувати будівлю музею на існуючому фундаменті. Бо на площі Героїв Євромайдану (раніше мала назву Ленінського комсомолу) вже заклали основу під заклад культури, імовірно – під художню школу.

Архітектор Олег Головчак, якому належить проєкт споруди музею

– Олег Головчак запропонував монументально-декоративним шляхом оформити головний фасад музею. Він хотів зробити композицію з семи фігур та панно над центральним входом. Та на засіданні архітектурно-художньої ради при нашому облвиконкомі цю ідею не схвалили. Там наказали розробити новий проєкт без барельєфних фігур на фасаді, але затвердили панно. Виправлене креслення подали на розгляд Держбуду УРСР. Та, на жаль, проєкт не підтримали, і задум тернопільського архітектора так і не був реалізований. Причин цьому багато, та основна – бракувало коштів. У другій половині 1970-х стався спад економіки в державі, ще за дев’ять літ – війна в Афганістані. Влада не хотіла витрачати купу грошей, – каже Сергій Куницький, завідувач сектору виставкової роботи відділу науково-просвітницької роботи.

Ось такий міг би мати вигляд краєзнавчий музей. Це варіант монументально-декоративного оформлення головного фасаду, який не затвердила влада

Будівництво нового приміщення музею стартувало у 1979 році. Його зводили робітники Тернопільського управління «Житлобуд-2», а керував процесами виконроб Богдан Костик. Фундамент будівлі виконаний із блоків, стіни та еркери зробили з цегли, внутрішній каркас, який замінює несучу стіну всередині – це вертикальні колони. Для оздоблення фасадів використали крихту з відходів Тернопільського фарфорового заводу. Одночасно із завершенням робіт науковці створювали нову експозицію (про неї розповімо згодом), яку розмістили на площі 1800 кв. метрів.

– Проєктування споруди музеїв повинне враховувати три моменти: профіль музею, збереження експонатів та обслуговування відвідувачів. Тому при створенні нашого Тернопільського обласного краєзнавчого музею запланували три експозиційні відділи, виставкову залу, кінолекторій, службові приміщення та фондосховища. Архітектор Олег Головчак зумів надати будівлі унікальний вигляд. За проєкт автор отримав диплом ІІІ ступеня республіканського огляду творчості молодих архітекторів Союзу архітекторів, – додає Сергій Куницький.

Нове приміщення музею у Файному місті урочисто відкрили 30 грудня 1982 року. Відтоді, за словами пана Сергія, в його будові нічого не змінювали, тільки час від часу проводили ремонт.

Краєзнавчий музей у 1988 році. Поштова листівка, фото В. Балюха

У другій частині матеріалу ми розповімо вам про унікальні експонати, які зберігаються у його стінах, які відомі люди оформлювали експозицію, а також про те, як установа діє у час повномасштабної російсько-української війни. Читайте скоро на сайті «20 хвилин».

ДОВІДКА

Детальніше дізнатись про історію створення музею можна на його сторінках у соцмережах: Фейсбук – http://surl.li/egpok, Інстаграм – http://surl.li/egpxl, а також на сайті – https://tokm.com.ua/.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (6)
  • Ксения Сачивко

    Відвідували музей з дітками влітку, дуже сподобалося, що є багато цікавого матеріалу. Бажаю миру, розвитку, надбання нового та нових цікавих відвідувачів!
  • Гаврило Петровський

    ото клята комуняцька влада, будувала музеї, школи, лікарні, садила парки, добре що лисим патрійотам у вишиванках є що забудовувати і де мафи ставити

    Олександра Осадчук reply Гаврило Петровський

    Гаврило Петровський ?????
  • Геннадій Яворський

    Марина Ягодинська . Ваш батько , шановна Марино , був дуже шанованою людиною . Царство небесне , Вічна пам"ять і подяка від людей за його труди праведні . Ваші слова підтверджую . Бо так направду було .
  • Tetyana Zemerova

    від яких фашистів?

keyboard_arrow_up