Читаю, бо мені це подобається

МАРТА ХОЛЛ КЕЛЛІ «БУЗКОВІ ДІВЧАТА»

Соломія Мізіркевич, бухгалтер:

- Книгу «Бузкові дівчата» Марти Холл Келлі мені поралила подруга. Я з головою поринула у читання. Авторка описала трагедію Другої світової війни, переплавлену у жіночих серцях на історіях любові.  Їх усього три – Кароліни, Касі та Герти. Кароліна любить Поля, Кася любить жити, Герта любить себе – і це допомагає їм вижити. Я плакала, коли Кароліна назавжди прощалася з Полем, щоб потім зустрітися знову і знову назавжди прощатися, коли Касю та інших «кроликів» переховували від смерті подружки по табору і збирали її, як на весілля, щоб ішда на розстріл красивою. Суд над Гертою, її страхи й терзання теж зворушили моє серце. Словом, я стала іншою після того, як прожила сторінку за сторінкою життя «Бузкових дівчат».

РОБІН СЛОУН «ЦІЛОДОБОВА КНИГАРНЯ МІСТЕРА ПЕНУМБРИ»

Олег Гук, дизайнер:

- Цей роман я придбав у книгарні, зважаючи на напис «бестселер за версією The New York Times» на обкладинці. І не пошкодував. Головний герой не Пенумбра, а молодий хлопець Клей, який через кризу втратив роботу і шукає нову. Він переїжджає до Сан-Франциско і  влаштовується нічним продавцем в магазин. Проте книги ніхто не купує, але є група підстаркуватих членів літературного клубу, котрі беруть на обмін дивні екземпляри. Зазирнувши в декілька з них, хлопець бачить шифр, і звісно, хоче його розгадати. Із цього місця починаються цікаві пригоди. Протистояння літератури і комп’ютера — не єдине, чим виділяється книга. Для досягнення мети повинні спільно діяти кмітлива молодь, люди похилого віку та члени таємного братства. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.