Читаю, бо мені це подобається

«Троща» Василь Шкляр

Олена Пасєка, вчитель української мови:

- Дія роману «Троща» відбувається на Бережанщині. Трощею називають очерет на річці Стрипі, де ховається десятеро оточених бандерівців. На порятунок шансів дуже мало. Але, як зазначає сам автор, Бог не без милості, козак не без долі. Читаючи твір, усвідомлюєш гру слів, яку Шкляр вкладає у назву. Життя кожного підпільника є трощею, вічним боєм та грою зі смертю. Разом з тим книга про вірність та зраду, силу та слабкість, любов та ненависть. Написана життєво, просто , а сюжет не відпускає до останньої сторінки. Автор дає кожному читачеві віру у те, що Україна буде жити доки у серці хоча б одного українця палає віра у неї.

«Прокляття Лади» Надія Сеньвоська

Юлія Савчук, філолог:

- Нещодавно прочитала нову книгу тернопільської письменниці Надії Сеньовської "Прокляття Лади". Тут просто окремий світ. Читаєш і намагаєшся не погубити імена усіх персонажів. Виявляється, наші прадавні боги ще ті "складні особистості". Авторка наділила їх цікавою сумішшю характеристик і жодна з них не повторюється. Читаючи, чітко вимальовується постать сильної та вразливої водночас богині Води, впертого і безнадійно закоханого бога Вогню, справедливого і люблячого батька Рода і т.д. Письменниця крім любовних перепитій зображує родинні стосунки, прадавню історію, вірування і традиції українців-русинів. Що найбільше вразило - то це кульмінаційні розділи. Перенести прадавніх богів у наш час, поселити їх у сучасних підлітків і довести, що кохання - всюдисуще вічне почуття, - ну що може бути кращим для хепі-енду???
У книзі Любов, дійсно, всюди: у сюжетних лініях, епіграфах з інтимної лірики С.Жадана і В.Симоненка, манері написання, зацікавленості Надії Леонідівни українською міфологією. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.