Читаю, бо це мені подобається

ВІКТОРІЯ АМЕЛІНА «ДІМ ДЛЯ ДОМА»

Ольга Пасічник, менеджер з продажу:

–  Цю книжку я придбала собі на Форумі видавців. Коли почала читати, то була вражена цікавою подачею матеріалу. Перші сторінки роману подають дещо наївну точку зору на своїх героїв, адже авторка обрала досить цікавого оповідача – це смішний пудель Домінік, якого скорочено називали Дом. Тільки пес і може розповісти таку історію, бо ж люди надто заплуталися – не знають навіть, якою мовою говорити. Це історія про родину радянського льотчика, що отримав колись квартиру у центрі Львова. Також це історія про старий Львів. Але люди не бачать цього міста, вони не цікавляться, хто жив у цьому домі до них. Словом, рекомендую прочитати. Не пошкодуєте.



ОСТАП ДРОЗДОВ «№ 2»

Геннадій Чубко, студент:

- Прочитавши в анотації, що «найголовнішим, центральним персонажем роману є Країна як така. Не У, а просто Країна, яка то мотивує, то дратує, то зачаровує, то обурює, то ощасливлює, то виштовхує», я захотів прочитати цю книгу. Герої роману живуть у Львові, Неаполі, в Приазов’ї та Австралії, проте всі їхні стежки ведуть до Країни. Від неї їм нікуди не дітися, тому вони мусять любити її незважаючи ні на що. Цей роман водночас і заробітчанський, і молодіжний, і про тих, кому за 50. Тут Львів присутній як місто, в яке закохується героїня  Єфросинія, яка може знайти у цьому місті свою маленьку територію свободи у великому гетто, яким був Радянський Союз. Автор представив цікавий погляд на людей і країну, в якій вони народилися.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.