Читаю, бо це мені подобається

АНЬЄС МАРТЕН-ЛЮГАН «ЩАСЛИВІ ЛЮДИ ЧИТАЮТЬ КНИЖКИ І П’ЮТЬ КАВУ»

Ольга Лісовська, менеджер:

– Сама книга дуже цікава та захоплива. Прочитала її не відриваючись, за декілька годин. В основу сюжету лягла історія про жінку, яка переживала важку депресію, через втрату чоловіка та дочки в автокатастрофі. Вона вирішує «змінити обстановку» і спробувати жити заново. І через деякий час, докладаючи немалих зусиль, їй це все таки вдається. Нове місце, нові знайомства, нові друзі, нове кохання. Читаючи книгу, я ніби пережила той біль, який відчувала вона і на очах появлялись сльози. Що, як на мене, свідчить про те, що автор добре передав словами емоції головної героїні. Книга про життя, поділене на «до» і «після», про самотність, надію, любов і віру в себе.



КЕНТ ГАРУФ «НАШІ ДУШІ ВНОЧІ»

Жанна Ахитко, пенсіонерка:

- «Ми дуже довго жили одні. Он скільки років. Мені самотньо. Тобі, я думаю, теж. Тож я хочу спитати, може, ти приходитимеш до мене вночі, щоб спати зі мною. І розмовляти», – з такою дивною пропозицією  одного дня Едді Мур звертається до сусіда Луї Вотера. Ця сумна і водночас світла історія про другий шанс, про те, що життя можна змінювати самим, про те, що щастя можна віднайти навіть на схилі літ у простих, буденних речах. Досі не можу осягнути того, як авторові вдалося в такому малому об'ємі тексту розповісти про стільки важливих речей. Лінія про стосунки батьків і дітей дуже повчальна, і може змусити в дечому переглянути своє ставлення на звичний стан речей.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.