І досі місце зустрічі для багатьох поколінь. Розповідаємо історію культового магазину «Молоко»
-
«Зустрінемось біля «Молока» – як часто ця фраза звучала і досі звучить з вуст тернополян.
-
Давайте пригадаємо історію цього закладу разом.
Продовжуємо розповідати вам історію унікальних для свого часу кафе, магазинів та ресторанів міста, яких вже немає.
А своїми спогадами про «Молоко» поділився тернопільський краєзнавець Юрій Ковальков. Висловлюємо йому подяку за чудову розповідь.
Молоко наливали з «самоварів»
Заклад «Молоко» з його впізнаваною назвою над дверима з’явився на вулиці Йосипа Сліпого, 1 всередині 1970-их років. Центр міста, вулицею Сагайдачного щодня проходять сотні тернополян, та й поруч знаходиться корпус медичного університету, напевно, тому студенти-медики практично одразу полюбили заклад.
– У той період, коли я закінчував університет (кінець 1970-их років – прим. ред.), це було дуже популярне місце, серед студентів-медиків зокрема, – каже краєзнавець. – Для них це було зручно, тому що перед парами чи в перерві між ними можна було втамувати свій голод, не відходячи далеко від університету.
За чотири копійки вдавалось купити склянку теплого молока і ще за чотири – пиріжок з лівером. Ціни були дуже демократичні. Для порівняння, склянка молока коштувала стільки ж, скільки проїзд в громадському транспорті або чотири коробки сірників. Хоча продавали там не тільки молоко чи пиріжки, але й продовольчі товари.
За молоком люди приходили зазвичай зі своїми бідонами різного літражу. Дітям більше подобався сік на розлив у цьому закладі.
Всередині була простора зала, молоко наливали зі спеціальних апаратів, схожих на самовари. Хоча спочатку його зачерпували з 50-літрових металевих бідонів. Місць для сидіння не було, «Молоко» було своєрідним закладом швидкого харчування.
Були різні власники
Магазин працював щодня з 8.00 до 20.00, пригадує Юрій Ковальков. За «Молоком» в Радянському Союзі здійснював контроль тодішній перший секретар міськкому партії Володимир Зайчук.
– Наскільки мені відомо, йому кожного понеділка на виробничій нараді доповідали, скільки продукції продали в цьому магазині, – продовжує розповідати пан Ковальков. – А взагалі за Союзу власником був «Міськпромторг» – міське об’єднання продовольчих товарів, яке і здійснювало контроль та постачання.
Після розпаду Радянського Союзу у «Молока» з’явився приватний власник.
– Імені його я не пригадаю, але жив він у Підгородньому. Був досить багатим чоловіком. На початку 1990-их сталася жахлива історія, про яку «гуділо» все місто, – каже краєзнавець.
Річ у тім, що він був знаним колекціонером орденів та медалей, мав навіть орден Андрія Первозваного. Злочинці проникли на його подвір’я заради наживи, а господаря вбили.
Місце зустрічі змінити не можна?
Чому ж місце зустрічі «біля «Молока» стало таким популярним, краєзнавець однозначної відповіді дати не може.
– Біля Катедри зустрічатися не личило, мабуть, – пояснює.
Закрили магазин у 2016 році. І це не сподобалося багатьом тернополянам, адже «Молоко» стало для багатьох місцем зустрічі.
– Гадаю, закрили магазин, бо поруч відкрилися ще кілька схожих, але новіших, – каже Юрій Ковальков. – Велика конкуренція змусила власників закрити «Молоко».
На місці всім відомого закладу відкрили магазин побутової хімії та косметики.
Але про тих, для кого «біля Молока» є досі місцем зустрічі, також не забули. Тому біля входу до магазину вивісили табличку з написом «Місце зустрічі «Біля молока»».
А яким ви запам’ятали цей заклад? Пишіть в коментарях.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Ihor Bidovanets
Юрій Хмурич
Pedro Polotnianka
Елена Ушанова