«Наші Котики» у Тернополі: чому «росіяни вибухнуть, коли побачать цей фільм»

Неоголошена війна на Сході України асоціюється з болем і втратами. Але навіть там, на передовій, під свист гармат, наші бійці знаходять час для приємних розмов та жартівливих моментів.

Мало розповісти про сюжет фільму, треба його побачити. Адже, без сумніву, такого сюжету ви ще не бачили . «Наші Котики» — це неполіткоректна комедія режисера Володимира Тихого. Повна назва фільму – «Наші котики або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами військового стану». Одним з продюсерів фільму є Уляна Супрун.

Чому варто піти на цей фільм

Тернопіль – друге місто, після столиці, де вже переглянули цю кінострічку.

Події фільму розгортаються у 2014 році на початку війни. Це трагікомічна історія пригод трьох бійців АТО, що трапляється з ними під час бойового чергування на «найглухішій» з усіх можливих позицій фронту, яку жартома назвали «Туалет». За основу взяли реальні розповіді бійців добробатів та ЗСУ. Але при створенні фільму вирішили не акцентувати увагу на конкретному підрозділі, щоб не робити різниці між ними.

Головними героями виступають інженер, актор, футбольний тренер і продавець квітів, які йдуть добровольцями на війну. На позиціях до четвірки приєднується амбітна журналістка для виконання секретного завдання. Жоден з них не має бойового досвіду, нічого не знає про наміри командування, та й на місцевості майже не орієнтується. Саме вони стають причиною грандіозного фіаско масштабної операції ворога…

На презентацію у Файне завітали два продюсери фільму – Ігор Савиченко та онук відомого українського націоналіста Степана Бандери – Степан Бандера.

Жанр комедії – незвичний для фільмів з такою тематикою. Але нехай війна – далеко не веселе заняття, але є над чим посміятися – наприклад, над тим, як волонтери, які вперше взявши зброю в руки, могли знищити елітний російський загін. Саме завдяки таким людям наша країна досі існує, розповіли під час прес-конференції продюсери фільму.

Крім того, гумор – це чудовий метод терапії для людей, які провели нелегкі місяці чи роки далеко від дому, в окопах, снігах, воді та багнюці, захищаючи наш з вами спокій, говорить засновник  та голова Тернопільської кінокомісії Леонід Бицюра.

«Терапія для наших бійців»

Посттравматичний синдром у наших бійців, на жаль, часто відбивається в трагічних, драматичних ситуаціях. Завдяки цьому фільму можна коригувати психологічний стан наших захисників. Це перша комедія на тему АТО, і це виклик. 21 січня вона пройшла серйозну апробацію, бо її показали бійцям. Одноголосна підтримка ветеранського руху – це добра оцінка фільму. До того, на презентацію стрічки до нас завітав Степан Бандера, людина, яку дуже люблять та поважають не тільки в Тернополі, а й на Галичині.

Головний герой фільму - Дмитро Тубольцев відомий виконанням ролі у серіалі "Бліндаж". Він воював, і позивний у нього був Тубілець. А згодом позивний змінився – на "Літо", розповідає один з продюсерів – Ігор Савиченко.

- В основу стрічки лягло кілька реальних розповідей бійців АТО, Володимир Тихий об'єднав їх. Фільми про війну в жанрі комедії  - ми не були піонерами в цьому напрямку. І раніше в інших країнах уже були схожі сюжети. Це жанр, який дозволяє пережити війну у зовсім інший спосіб, ми не сміємось над війною, бо нічого смішного в ній немає, ми сміємося над ворогом. Крім того, війна – це і перебування у окопі, бліндажі, постійна боротьба з багатьма побутовими елементами, такими, як бруд, вода, комахи чи щури. Історії, які розповідають хлопці і дівчата, які повернулися зі Сходу, саме так їх і оповідають – з усмішкою на обличчі, - зазначає Ігор Савиченко.

Зйомки фільму, за словами продюсера, проходили у Ірпіні та Києві, але не в зоні АТО.

Чому ж "Наші Котики"

Степан Бандера, який завітав на допрем'єрний показ у Тернопіль, розповів, що коли читав сценарій фільму, то почав сміятися. Але постійно ловив себе на думці, чи можна сміятися, адже йдеться про війну. А коли дочитав до кінця, то зрозумів, що жанр приблизно наближений до комедії.

- Тут  є екшн, військові елементи, і саме в комедійній формі можна розкривати ворога, легше переживати будні. Та головне – тут є формула перемоги, адже йдеться про події 14-го року, коли добробати і ЗСУ могли зупинити сильнішого ворога. І тут є відповіді на питання, чому цього не зробили, адже наші воїни спроможні були для остаточної перемоги, - говорить гість.

Робоча назва фільму – "Бліндаж". А чому ж "Наші котики"? Бо волонтери, які допомагали армії, між собою кличуть захисників "Котиками", каже Степан Бандера.

- Це найдорожче, що в нас є, те, що потрібно берегти, - додає він. – У довгій назві ми знаходимо правду про той абсурд, який закладений навіть в реальному житті.

Початок фільму сподобається чи не кожному українцю – на картині добре видно, як горить. Це справжній виклик українських патріотів. І він, безумовно, викличе спірні відгуки російської пропаганди, впевнені творці фільму й ті, хто його встиг побачити.

За словами продюсері, росіяни, побачивши просто трейлер стрічки, уже назвали її "срамом". Більше припущень, як реагуватиме Росія після перегляду фільму, у Фейсбук написала одна з продюсерок кінострічки – Уляна Супрун.

"Вони просто вибухнуть, коли це побачать"

"Вперше сценарій "Наших котиків" я читала в літаку, коли прямувала у чергове відрядження. На борту десятки незнайомих людей, а я не могла стриматися, щоб не сміятися вголос та не плакати. Сам лише текст викликав стільки емоцій та спогадів, що я вирішила: треба зробити все, аби світ побачив це кіно, а особливо — добровольці, військовослужбовці та ветерани російсько-української війни. Тож, коли я вийшла з міністерства, стала одним з продюсерів фільму.

Неполіткоректна патріотична комедія — новий жанр для українського кінематографу. Совєцьке минуле і сакралізація війни дається взнаки і час від часу лунають питання, "як кіно про війну може бути смішним, як можна з цього сміятися?" Просту відповідь на ці питання дав Дмитро Тубольцев, ветеран та виконавець однієї з головних ролей у фільмі: "Ми на фронті завжди жартували. Особливо над ворогом. Бо гумор — це найкращі ліки проти того жаху та біди, що несе війна".

Багато ветеранів, не тільки в Україні, повертаючись з війни практично не говорять про цей досвід з родиною та друзями. Лише з побратимами, бо вони можуть зрозуміти одне одного, позаяк без прикрас бачили війну. Часто військові самі жартують про свій деформований гумор, хоча насправді він нормальний — лише адаптований до реальності, у якій є окопи, танки та кулі.

У США розповсюджена практика повертати ветеранів до звичайного життя через мистецтво та гумор. Це може бути гра у театрі чи, наприклад, виступи у форматі "відкритий мікрофон". Так ветерани вчаться говорити на складні теми через творчість та жарти. В Україні, до речі, теж є схожі проекти. Project "W": Veterans, Volunteers and William — один з таких. Це театр, в якому ветерани та волонтери показують незвичайну п'єсу за Шекспіром. На початку кожен з них розповідає свою історію.

Гумор часто допомагає нам пережити темні часи та не зламатися, пояснити складні речі простою мовою, дестигматизувати окремі явища в суспільстві. Попри те, що "Наші котики" не документальне кіно, воно базується на багатьох реальних історіях з фронту. На відверто смішних та дуже трагічних подіях.

На "Наших Котиків" варто піти не просто задля того, щоб підтримати українське, бо так прийнято, а для того, щоб від душі посміятися та нарешті зрозуміти друга, подругу чи родичів ветеранів та воїнів.

Російські ж пропагандисти вже назвали це кіно "срамом", хоча бачили лише трейлер. Як вони вибухнуть, коли побачать стрічку повністю, не терпиться побачити.

І ще одне: фільм, у якому горить Кремль, просто не можна не подивитися", - пише Уляна Супрун.

А ви вже бачили фільм? Які у вас враження. Розкажіть про це у коментарях.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.