Презентують книжку «Старшокласниця. Першокурсниця»

Леся Заморська

Презентаціюя книжки Анастасії Левкової «Старшокласниця. Першокурсниця» відбудеться 2 червня о 18.00 в тернопільській книгарні «Є». Модератори – Юрій Матевощук, Марія Домська.

Анастасію Левкову знають переважно як арт-директорку мережі Книгарень «Є», журналістку, яка пише про книжки та про міста, веде проект «Приватна урбаністика» на сайті «Тиждень.ua». Але протягом усіх років професійної діяльності Анастасія Левкова задумує та пише власні книжки. У надрах її комп'ютера — недописані повісті, романи й есеї, однак цьогоріч у «Видавництві Старого Лева» нарешті таки виходить завершений роман, точніше, роман у щоденниках — «Старшокласниця. Першокурсниця».

У житті Лілії — переламний період: завершення школи та вступ в університет. У цей час відбувається стільки всього: кохання й «сотворення кумирів», перипетії взаємин із друзями та вчителями, розчарування — передусім у собі, але врешті-решт прийняття себе та інших такими, як вони є. Це час, коли обираєш професію, що визначатиме вектор твого життя; коли починаєш розуміти, в якій країні живеш, і усвідомлюєш себе її громадянкою... Тільки все це відбувається не зараз — Ліля переживала це на початку нашого століття, коли ще не було соцмереж, а мобільні телефони та комп’ютери вважали розкішшю. Про те, як це — бути підлітком на початку 2000-х, читай у щоденнику Лілії Маринник.

«Книжку було написано протягом 2015-го року, — розповідає Анастасія Левкова.— Рік вона “відстоювалась”, її читали “контрольні” читачі, і їхні відгуки було враховано, коли я неодноразово правила рукопис. Тепер нарешті книжка вийшла. Оповідачка — дівчина 14-18 років, школярка в маленькому українському містечку, а потім студентка київського вишу, — веде щоденник про своє повсякдення, у якому розгортається любовна історія, а також рік у рік глибшає розуміння себе самої, близьких людей і світу довкола. У результаті постає роман про дорослішання, й тому книжка нерівна: спершу вона може видаватися кострубатою, але потім оповідь тече плавніше, охоплює більше тем. Я писала “Старшокласницю. Першокурсницю” для підлітків, бо вважала, що маю чим із ними поділитися, але з відгуків “контрольних” читачів бачу, що вона може зачепити й моїх ровесників — усіх тих, чиє дорослішання припало на початок 2000-х років, адже саме про цей період тут ідеться».