Про неандертальця серед сучасних сапієнсів

Одну із найзатребуваніших книжок цьогорічного Форуму видавців у Львові – «Дивні люди» представив у тернопільській книгарні є автор Артем Чапай. Він розповів, що над романом – за визначенням самого письменника – поемою (ронделем) працював майже 5 років, до того ж п’ять разів переписував текст. Книга побачила світ в останні дні серпня у «Видавництві 21».

Головний герой – неандерталець

Артем Чапай розповів, що книгу писав так довго тому, що йому не хотілось розлучатися з персонажами, до того ж раніше ніколи не отримував такого задоволення від написання, тому старався розтягнути цей процес на довше.

За словами письменника, коли в нього виникла ідея написати роман, то спочатку взагалі не було ніякого неандертальця. Проте, роздумуючи на головним героєм, який має бути добрим, щирим, довірливим, порядним, автор зрозумів, що це буде дуже дивна людина.

• Степан Вовк – не ідіот, він має глибокий інтелект, але його сприймають як дуже дивну людину, – каже Артем Чапай. – Все починається з того, що його відтворили українські вчені за ДНК неандертальця. Мені вже видалося смішним, що це зробили саме українські вчені. Степан виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив. Цей інститут створили задля дивних людей, які мають виняткові властивості. Наприклад, там є хлопчик, який знає 16 мов, але не вміє спілкуватися з іншими, є дівчинка-математичний геній, але вона аутистка. Власне тому й така назва книжки. Хоча, коли головний герой виходить із інституту, то читачеві стає зрозуміло, що дивними є саме сапієнси.

Стьопа-неандерталець – єдиний представник свого роду, живе серед сапієнсів, розмірковує про них і часто дивується їхній поведінці. Цей персонаж ламає безліч стереотипів. Він лагідний, дуже добрий, зворушливий, інтелектуал, безпосередній, його наївність – результат відмінного від сапієнсів світосприйняття, метальних особливостей.

Створив упізнавані типажі

Артем Чапай щоразу дивує своїх читачів, бо він дуже різний у своїх нових книжках. Не виняток і його нова поема (рондель).

• У «Дивних людях» багато прихованих сенсів, – каже автор. – «Поема» – це посилання на Гоголя. Її можна назвати гротеском. Тут є багато перебільшень. Найвідоміша книжка Гоголя – «Мертві душі» написана як поема. Я намагався створити збірні образи, які потім будуть упізнаватися. Наприклад, Надія Павлівна Держслужбовець – це збірний образ держслужбовця, Толік-алкоголік – це теж свого роду український архетип. Рондель – це коли книжка починається і закінчується так само. В даному випадку одним і тим самим абзацом, який у кінці сприйматиметься вже зовсім по-іншому, як на початку.

Також рондель містить багато наскрізних рим. У книжці час від часу спливає тема про намагання Надії Павлівни Держслужбовець отримати статус учасника АТО, бо вона поїхала туди на один день. Ще одна наскрізна рима – любов головного героя неандертальця Степана Вовка до свиней. Справа в тому, що йому в інституті сказали нікому не говорити про те, що він неандерталець. Але всі бачать, що він відрізняється від інших людей. Приміром, не їсть сала, тож його починають вважати євреєм. Також наскрізними римами є любов Степана Вовка до поїздів, геометричних фігур тощо.

Написав роман суржиком

В основі «Дивних людей» – потік внутрішнього мовлення Стьопи-неандертальця, що перемежовується з діалогами та полілогами. Тому мова є дуже важливою матерією цього тексту та вагомою складовою стилю Артема Чапая. Автор аргументує це тим, що оповідь ведеться від першої особи, а головний герой повинен говорити відповідно до свого середовища й освіти, що він і пояснює: «Пойміть правильно». Також у книжці є ще один знаковий персонаж Толік-алкоголік, який теж пояснює, чому суржик.

• Текст написаний не літературною мовою не випадково, – каже Артем Чапай. – Бо в процесі я зрозумів, що лише відійшовши від літературного канону можна розширити діапазон. Так, Толік-алкоголік переходить з однієї мови на іншу, він розмовляє то літературною мовою, то суржиком. Є персонаж-інтелігент із вищою освітою, який говорить виключно літературною мовою. А от Степан Вовк, який виростає серед нянечок у степовій зоні України, від суржику пробує перейти до літературної мови. В кінці тексту я ввів для симетрії два рядочки російської, коли хлопець знайомиться з дівчиною і для підвищення свого статусу переходить на російську.

До речі, увесь текст дуже дотепний, з елементами гротеску і трагікомедії, у нього є свій голос, колорит, динаміка, несподівані повороти сюжетної лінії.

Книжка складається з п’яти частин – Вступ, Степ, Цирк, Секс, РАГС. Вони є досить символічними для українців.

Для Артема Чапая було важливо довести, що суржиком можна написати філософський роман. В одному з інтерв’ю письменник сказав: «Я впевнений, декого книжка роздратує. В першу чергу мовних пуристів, бо ж вони читають багато і прочитають перші. Потім – моральних пуритан, якщо до них дійде сюжет і вони спробують прочитати й собі. Але то пусте. Зате більшість людей, яких я уявляю читачами «Дивних людей», отримають задоволення. Ну і навіть тим, хто дратуватиметься – нудно не буде, це точно. І чомусь я впевнений: якщо якомусь із моїх персонажів судилося лишитися в пам'яті, в літературі – це буде Стьопа Вовк із «Дивних людей».

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google