Тернопіль: Борщів побив аж чотири рекорди відразу
Чотири рекорди України зафіксували у Борщеві 9 вересня. Того дня підбили підсумки відразу двох фестивалів – "У Борщівському краї цвітуть вишиванки" та "Борщ’їв".
"Родзинкою" свята стала лялька-мотанка "Берегиня", заввишки 13,8 метра. Але рекордним було і її вбрання. Національного одягу такого розміру, в який одягнули ляльку на дерев'яному каркасі, в Україні ще ніхто не виготовляв. Грандіозним було і саме свято: дві сцени, десятки музичних і танцювальних колективів, десятки наметів народних майстрів. Окрім того, власну виставку вишиванок мало кожне село Борщівщини. В окремих наметах гостям свята пропонували скуштувати борщ, приготований за особливим рецептом.
До речі, хоч впродовж дійства у Борщеві кілька разів пускався дощ, та настрою тисяч городян і гостей це не зіпсувало. Більше того, надвечір з-за хмар уже вийшло сонце.
Такого у світі ще не робили
- Ми чекаємо цього свята цілий рік, - каже жителька Озерян пані Ганна. – Звісно ж, привезли сюди дітей, адже такі розваги – каруселі, надувний замок - у них бувають рідко. Увечері тут не буде де яблуку впасти… Але ми мусимо їхати додому, бо потім не буде автобуса.
Самій жінці найбільше сподобалася лялька-мотанка. Ще б пак, вишивана жіноча сорочка мала розмір 10,8 на 7,6 метра. Створили її Людмила Лискова, Надія Адамовська та Володимир Овчинніков. Крайка (жіночий пасок – прим. ред.) - завширшки 46 см і завдовжки 12,6 метра (автор – Марія Фурда). Плахта (жіночий одяг типу спідниці із двох зшитих до половини полотнищ) – теж рекордна, бо була загальною довжиною 12 м 8 см (автор – Світлана Шмирко).
Представник Книги рекордів України, до речі, повідомив під час свята, що така диво-лялька має 100%-й шанс потрапити у Книгу Гіннеса.
Нагадаємо, подібне святкування у Борщеві відбувалося уже вшосте. За відгуками місцевих, які відвідували всі фести, цьогорічний був наймасштабнішим. Свої вироби представили майстри з Тернопільської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Рівненської та Івано-Франківської областей. Між наметами постійно снували люди. Хтось вибирав вишиванку (від 250 грн - для дорослого, але красиві вибори ручної роботи коштували не менше 1000 грн – прим. ред.). Купити можна було і домашні капці з натуральної овчини (50-60 грн), і баночку свіжого меду (50-70 грн/л).
Ці вишивки – моє життя!
Фест "У Борщівському краї цвітуть вишиванки" традиційно був присвячений унікальній техніці вишиття, завдяки якій сорочки з даного регіону впізнають у всьому світі. Але вишивані вироби були не лише в експозиціях – чимало глядачів обох статей і різного віку були одягнуті у розшиті різнобарвними квітами сорочки та сукні.
- Оце на мені – сорочка моєї бабусі, - каже Любов Брик. – Вона її носила 16-річною. То уявіть, скільки цій красі років! Шкода, що такого дива у нас залишається все менше. Я бережу кожну сорочку, яка потрапляє мені в руки. Ці вишивки – моє життя!
Жінка пояснила, що чорні вишиванки жінки на Борщівщині насправді носили тільки у свято. У будні візерунки сорочок були "веселішими". Судячи із того, що показала нам Любов Брик, вони нагадували звичайні подільські. Саме колекція жінки з Більче-Золотого у поєднанні з авторськими ляльками Катерини Бутовської посіла перше місце на фесті.
- Мені нудно весь час робити лише традиційні мотанки, - каже жінка. – Тому я вигадую, фантазую, вдосконалюю. Лише ось ці мої нитяні ляльки дійсно можна вважати традиційними, бо я використовувала лише ножиці, нитки і тканину.
На сцені, що була поруч із Народним домом, де діє виставка борщівської вишиванки, виступали: ансамбль пісні і танцю “Гуцулія” з Івано-Франківська, артисти фольклорного колективу “Баламути” з Білорусі, львівський ансамбль “Дивоструни”, чернівецький дует “Писанка”, а також гурт “Дзвони”. Але найбільше публіку "завели" троїсті "Настасівські музики". Їхні жартівливі пісні, гумористичні діалоги викликали овації у публіки.
Борщ смакував усім. Кулінарний фест “Борщ’їв” відбувався на майдані біля Борщівської мерії. Там пригощали борщем із двох великих казанів. Окрім того, можна було скуштувати улюблену українську страву у приготуванні різних господинь – представниць кожного села Борщівщини. Свої намети господині із 45 сіл району розбили по периметру майдану. До борщу додавали й сало, вареники, млинці, тертухи, коржики з маком. Гостей було стільки, що господині тільки встигали наливати. У деяких павільйонах борщ закінчився за кілька хвилин.
Господині пригощали кулінарними шедеврами гостей фестивалю. Борщу вистачило всім.
- У борщ даємо все: м'ясо, моркву, квасолю, цибулю, картоплю, буряк, часник, сіль, перець. Заправляємо зеленню, помідорами і сметаною, - розповідає Любов Клим із Кудринців. Вона допомагала кухарю - Оксані Нозі. – Наш рецепт вже навіть у газеті друкували. Головна умова – перець кидати в кінці приготування. Щоб борщ уже не кипів, бо буде гірким.
Дехто з господинь хвалився, що варив борщ на свинячій ніжці. Хтось подавав у "тарілках" із гарбуза. Особливі гурмани шукали борщ із вишнями. Такий теж готують на Борщівщині.
До речі, надалі організаторам радимо краще обдумати, як забезпечити фест необхідною кількістю смітників. Гори пластикових стаканів на клумбах, біля наметів – щонайменше неестетично. Натомість іншого виходу люди не мали, бо смітників було катма. Як і біотуплетів, які ми знайшли лише в одному місці.
- Ми – із Дністрового. З іншого берега Дністра – Чернівеччина. Усі беремо участь в ансамблі "Народний переспів", - каже Людмила Кривецька. – Усі наші вишиванки – старовинні. Крім того, ми привезли старовинне приладдя, за допомогою якого колись виготовляли нитки
Наречені Ігор Лабах та Ірина Кривецька-Лабах розважали гостей у наметі, який представило село Дзвинячка. Звідти родом – молодий. Молода – із Дністрового
Завклубом Любов Андруник розливала борщ із великого казана. У ньому було 100 літрів борщу. Його варили на п'яти кілограмах м'яса. Решта інгредієнтів – теж кілограмами
Троїсті музики так весело розважали майстринь із села Лосяч, що зібрали навколо себе численну публіку. Дехто зупинявся і підспівував музикам
Поки на сцені співали народні колективи з Тернопілля, під сценою народ розважав себе сам – там і хороводи водили, і парами танцювали.
Любов БРИК (60 р.), завбібліотекою, хранителька борщівських вишивок (с. Більче-Золоте):
- Появу такої вишивки пов'язують із легендою…
- У ній розповідають про жінок, які так сумували за своїми загиблими чоловіками, що домовилися носити впродовж семи поколінь лише чорні вишиванки і чорні хустки. Сорочка, що на мені, - спадок від бабусі. Я її впросила, щоб вона мені свої сорочки залишила. Бо в нас багато старших жінок наказують себе у них хоронити. І так ми багато надзвичайно красивих речей втрачаємо. Зі всього села можна зібрати 14-15 сорочок. А вишивати так уже ніхто не вміє. Точніше – це неможливо…
- Чому? Майстрині ж є?
- Це вишивання – колодкою. Нитки для нього виготовляли спеціальні. Вони – вовняні, їх називали відваба. Сорочки тому й були відвабові. Буденні сорочки – із веселішими візерунками називали хлоп'янками. Дівчата переважно носили у волоссі квіти. Жінки пов'язували голову не хусткою, а переміткою…
Я вишивку дуже люблю і ціную. Сама майже не вишиваю, але в бібліотеці маю невелику виставку. Дуже не хочу, щоб ця краса пропала! Окрім того, маю багато давніх фото. Навіть із 1889 року є деякі. Збираю документи з історії села. Моя мама має 30 років стажу у бібліотеці. І я вже 27 років там працюю…
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
