- Ще моя бабуня колись казали, що українці вишивали рушники, одяг, подушки та обруси, щоб вижити і залишитися собою, - каже Наталка Михно. - Ми - ВИЖИЛИ і в Україні, і по всьому світові. Я сміливо одягаю вишиванки навіть у будні. Тоді в мене завжди покращується настрій. Все стає урочистішим. В гарячі 2014-2015 роки, коли ми часто їздила на Схід, мені здавалось, що вона захищає від всього злого мене, мою сім’ю і мою країну. Так, для мене вишиванка – захисниця українства.
У колекції письменниці 5 вишиванок. Першу вона придбала на Андріївському узвозі в Києві. Це була Полтавська вишивка, білим по білому. - Я розговорилась з продавчинею. Подарувала їй свою книгу з автографом та щирим побажанням, а вона мені – ще одну вишиванку зі словами: «Вона пасуватиме Вам до кольору очей». Хіба то не диво?- пригадує пані Наталка. – А ще у моїй колекції є сукня з назвою «Княжна». Я купила її просто у торговому центрі, але коли одягаю, то здається, що вона з Василькових часів збереглась. Сама я вишиваю, але побутові речі. Здебільшого торбинки для сушених фруктів та трав. Вважаю, що вишивка в українській хаті має бути на кожному кроці.
А які історії бережуть ваші вишиванки? Скільки сорочок маєте у власній колекції? Розповідайте про це у коментарях до статті.
Автор: Ольга Турчак
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер