Іван Горбачевський - 67 років – поза Україною
“Він постійно працює на українську національну справу: зорганізовує і проводить українські наукові з’їзди в Празі, видає українською мовою перший університетський підручник з органічної хімії, опрацьовує наукову хімічну термінологію, бореться за відкриття Українського університету у Львові, створює фонд допомоги незаможним студентам, відкриває і очолює музей Визвольної боротьби України, зорганізовує фонд допомоги Карпатській незалежній Україні”, - читаємо у книгі Ярослава Гонського “Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях”.
Та Горбачевський був не “людиною з екрану”, як тепер кажуть про богему. Він народився 5 травня 1854 року у селі Зарубинці теперішнього Збаразького району, де й виріс. Ходив до школи у Збаражі і до гімназії в Тернополі. Батько майбутнього вченого — греко-католицький священик і патріот Якій Горбачевський. І навчання у польській гімназії Горбачевського не змінило — залишився українцем.
“Під цю пору стрічаємо нашого ювілята учнем польської гімназії в Тернополі – крім Львова, не було тоді взагалі українських гімназій у Галичині – він є членом тайного товариства молоді під назвою “Громада”, складає, як член, присягу на вірне сповнювання обов’язків товариства, яке поклало собі метою розбудження народної свідомості між українськими учнями польської гімназії. Ця “Громада” має свій льокаль за містом, де збиралися потайки її члени раз у тиждень на виклади історії, декламації і т.д. Тут переписували члени твори Шевченка, святкували його щорічно і т.д.”, - згадував відомий правник Станіслав Дністрянський.
За спогадами Олександра Барвінського, громадівці мали цілу таємну бібліотеку, яку переховували в шафі однієї з Тернопільських квартир непдалік Старого парку.
У 1872-му Горбачевський вступив до Віденського університету. Навчався там медицини і вже у 22 роки написав свою першу працю, про вестибулярний нерв. Із 1875-го вчений працював демонстратором, а потім — асистентом кафедри медичної хімії в інституті професора Людвіга при Віденському університеті.
Водночас наш земляк записався у товариство “Січ”, де його двічі обирали головою. І хоча “Січ” була літературно-науковою організацією, у 1877-му її почали переслідувати.
“Наш ювілят сам став жертвою тієї нагінки за те, що вислав до Бухаресту пачку книжок, де між іншим знаходився “Кобзар” Шевченка празького видання. Пересидів тоді на віденській поліції одну ніч. Дальших наслідків ця нагінка у Відні не мала, - писав Станіслав Дністрянський. - Наш ювілят звернув цілу свою увагу на наукові студії. 31 липня 1880 р. відбулася у Віденському університеті його промоція на доктора медицини, після чого став асистентом при згаданій катедрі хімії у Відні”.
Зрештою, у 1882 році Іван Горбачевський зробив велике відкриття — вперше у світі синтезував сечову кислоту.
“А в подальших дослідженнях встановив джерела й шляхи її утворення в людському й тваринному організмах”, - йдеться у книзі “Визначні постаті Тернопілля”.
У 1885-му найковець переїхав до Праги, працював у Карловому університеті. У 1902-1903 роках був ректором цього вузу. Паралельно, із 1899 року, він став дійснм членом Наукового Товариства імені Шевченка.
У 1904-му Горбачевського нагородили орденом Залізної корони — найвищим в Австро-Угорщині. А через два роки він став головою найвищої Ради здоров'я імперії Габсбургів.
Під час Першої світової Горбачевський допомагав українцям у Чехії та Австрії, а сам у 1917-му заснував перше сучасне Міністерство Охорони здоров'я.
“В характері австрійського міністра здоров’я перевів наш ювілят в 1917-18 році першу боротьбу з іспанською грипою, яка лягла пошестю в цілій Європі. Але далеко тяжча була боротьба нашого ювілята на політичному полі”, - згадував Станіслав Дністрянський.
Ця боротьба тривала проти зазіхань сусідів-поляків на Галичину. Власне, через незгоду із діями польської сторони Горбачевський звільнився з посади міністра. Натомість медик долучився до створення Українського вільного університету у Відні. Згодом вуз переїхав до Праги, а Горбачевський з 1924 року став його ректором. Про своє визнання вже відомого українця заявила і Всеукраїнська Академія Наук з Харкова. Горбачевського запросили тули читати лекції, але він відмовився, зіславшись на літній вік. І не виключено, що саме це врятувало вченого від репресій. Горбачевський дожив до 1942 року і помер 24 травня. Він ще встиг відкрити Музей визвольної боротьби України. Для установи у 1938-му навіть купили триповерховий будинок. Проте у 1945-му радянські війська вивезли всі експонати. Ім'я Івана Горбачевського замовчували для загалу. Уже в незалежній Україні про нього почали відкрито писати. Ім'я вченого присвоїли медуніверситету у Тернополі.
До слова, Іван Горбачевський був хорошим сім'янином, мав дочок. Нащадки його брата живуть у Канаді.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
