Острів під Тернополем – колишнє містечко

Тернопільський район, Острів, палац, парк

“Улюбленими місцями для мандрівок, особливо відвідуваними у неділі, є ліски в Гаях та Петрикові... Далі пішу мандрівку можна продовжити на південь уздовж Серету, до села Березовиця–Острів, 8 км від Тернополя. В Острові є гарний палац і парк графів Баворовських”, – читаємо у туристичному путівнику Тернопільським воєводством за 1928 рік.

До переліку тих, що “заслуговують на увагу”, палац в Острові потрапив і в книзі Олександра Чоловського та Богдана Януша Przezlosc I zabytki wojewodztwa Tarnopolskiego, виданої у 1926 році.

Отож, велике тепер село Острів із населенням у 1895 осіб, уже майже 100 років вабило туристів. Щоправда, туристами їх тоді ще не називали. Просто молодь бавилася, проводячи час на природі. А позаяк місцина й справді гарна, то радили її і для приїжджих.

Колись було містом

Початки Острова сягають Середньовіччя, адже перша згадка про нього від 1431 року позначує не дату занування, а тільки вказує, що поселення вже існувало. І належало воно тоді Грицьку Кердейовичу.

“Постало воно з так званого “містечка”, що було старше від Тернополя і лежало там, де річище Серета заломлюється з півночі на південь. З південного боку був перекоп, мабуть для води до млина”, – читаємо у статті Михайла Лісевича та Степанії Ракуш про Острів у збірнику “Шляхами Золотого Поділля”.

Свою назву містечко отримало також недарма – розташоване воно на своєрідному закруті Серету, що нагадує острів, коли дивитися на нього з півночі, заходу чи сходу. Зі сходу неподалік до Серету впадає річка Довжанка, а із Заходу – Руда, що також мало утруднювати напад на Острів ординців, які тоді часто тинялися нашими краями. Тільки з півдня до Острова можна було доступитися – тут розлягалися широкі поля. Тож не виключено, що згаданий щойно перекоп створили не лишень для млина, а й для захисту.

Зі старих документів відомо, що наприкінці XVI століття власником Острова був Микола Баворовський, а вже у XVII столітті тут звели замок. Не виключено, що стояв він саме на півострові. А ще цікаво те, що неподалік, у Буцневі між Серетом та річкою Рудою стояла іще одна фортеця. І якщо до кінця XVIII століття сліди замку в Острові затерлися, то у Буцневі він ще існував. Принаймні так це можна побачити на карті з Першого військового огляду імперії Габсбургів, яку кожен може переглянути на сайті http://mapire.eu/. Ця мапа показує і два місцевих млини, і дерев'яний храм, і огороджений панський двір у пвінічно-східній частині містечка.

“Старі люди переказували, що на полях, званих “Гиновах”, виорювано часом попіл, кухонний посуд і рештки сільськогосподарського знаряддя. Можливо, що початкова оселя була зруйнована, бо 2 км на південь таборували татари, і від того пішла назва частини острівських піль “Караманда”, тобто чорний кінь”, – подають Михайло Лісевич та Степанія Ракуш.

Палац, парк, водограї

Як би там не було у деталях, а старий Острів занепав, і вже у 1785-му його згадали як село, а не місто. На додачу поселення ще й згоріло на початку ХІХ століття.

“В містечку була дерев'яна церква і цвинтар, а сільські хати висувалися й на південь поза перекоп. З початком ХІХ століття пожежа, понесена вітром, знищила всі будинки, включно з церквою, з якої вдалося врятувати тільки образ Матері Божої”, – подає збірник “Шляхами Золотого Поділля”.

Саме в цей час в Острові вирішив збудувати собі нову резиденцію власник довколишніх земель граф Владислав Баворовський. З його наказу в Острові облаштували парк із потічками та водоспадами на них, розбили чудові клумби, створили ставок площею понад гектар із острівцями та місточками для прогулянок поміж ними. Усе це постало біля згарища і на його частині. Навіть деякі з надгробків XVII століття перенесли на новий цвинтар і вони там збереглися.

Палац Баворовських вабив своєю красою, але до наших днів він не зберігся. Річ у тому, що у 1915 році тут розмістили штаб 11-ї російської армії Південно-Західного фронту і пам'ятку зруйнували під час боїв 1917-го.

Церква і цілюще джерело

Після того, як згоріла дерев'яна церква, жителі Острова деякий час із дозволу графа Баворовського служили у його капличці з гробівцями біля цвинтаря. Водночас взялися за зведення нового храму Архистратига Михаїла, який завершили у 1878 році. Проект цієї церкви розробляли, як пишуть, архітектори з Києва. Будівництвом керував отець Іван Любович, який прослужив в Острові аж 62 роки. А розписи усередині церкви створив поважний маляр і письменник Корнило Устиянович – митець, якому присвячують цілі книги.

Є в Острові й цілюще джерело, до якого щороку ходять прощею тернополяни від церкви святого Івана Богослова. Воно має офіційний статус гідрологічної пам'ятки і площу 0,12 га.

За легендою, донька Баворовських мала хворобу очей (за іншою версією крові – авт.) і мати дуже сильно молилася за її видужання. Якось їй приснилася Богородиця і сказала, що дівчинку можна вилікувати водою із джерела, що в лісі. Мати так і зробила і дочка одужала. До джерела почали йти люди.

У наші дні над джерельцем є павільйон, а поряд місцева громада хоче зробити Духовний центр імені Патріарха Йосифа Сліпого та мучеників-ісповідників віри.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.