Перемогти сильніших – талант Яна Амора Тарновського

Ян Амор Тарновський - засновник Тернополя

У нас графа Яна Амора з Тарнова – діяча XVI століття знають здебільшого як засновника Тернополя. Проте він був не стільки будівничим міст, як талановитим полководцем, який багаторазово рятував країну від ворога.

Одним зі славетних моментів у військовій кар'єрі гетьмана великого коронного Яна Амора Тарновського стала битва під Обертином на Покутті 22 серпня 1531 року. Тепер це терени Івано-Франківщини – Тлумацький район. І якщо цьогоріч виповнюється 455 років від смерті самого Тарновського, то з часу битви минає 485 років.

«Ян Тарновський виявив себе правдивим гетьманом, бо військо зручно вишикував і першим напав на табір ворога посеред возів з різних боків. При цьому він вручив руську землю, себе і військо своє ласці Божій і закликав на допомогу проти могутності волоської Господа Бога», – цими словами описав поведінку гетьмана перед битвою під гуманіст Станіслав Оріховський-Роксолан.

Протистояння розгорілося у складні для Європи часи. На півдні землі захоплювала Османська імперія, яка на межі XV-XVI століть встановила контроль над Молдавським господарством, а в 1526-му розгромила угорське військо під Могачем – загинув і тамтешній король Людовік ІІ Ягелончик. На південному-заході від Польського королівства міцніли Габсбурги, на сході – Московське велике князівство. І от у цей момент правителем Молдавії став Петро Рареш, званий Петрилом.

«Або помирати, або вигравати»

Енергійний молдавський господар прагнув позбутися турецького протекторату через союз із Австрією, де правили Габсбурги, та Московським князівством. 3 грудня 1530 року молдавські війська вступили на Покуття і вже наступного дня захопили Снятин. 5 грудня впала Коломия, а вистояв тільки Гвіздець біля неї. Спроби польського війська на чолі з польним коронним гетьманом стримати Рареша зазнали невдач. Тільки 1 червня керівництво обороною Покуття долучили Яну Амору з Тарнова, а до бойових дій справ дійшла лишень на початку серпня.

Уже до 5 серпня Ян Амор Тарновський програв молдаван із Покуття і повертався до Львова. Та на цьому шляху гетьмана зустріла звістка, що Петрило повертається із великим військом.

«Коли він став збиратися назад, прийшла звістка, що сюди швидко підходить молдавський воєвода Петрило з 12 тисячами війська та гармат. Наших було тільки 4000 кінних та піших, і, враховуючи нерівні сили, багато хто з наших радив покинути гармати і поспішити до Галича. Але Тарновський, людина великого серця, сказав: «Не дай Боже, щоб я покинув клейнод свого пана і показав ворогові спину, ще не побачивши його. Нам треба тут або помирати, або вигравати битву». Завдяки цьому зміцнився дух наших», – читаємо у «Хроніці європейської Сарматії».

До слова, ця хроніка підписана іменем Олександра Гваньїні, але справжнім її автором був, мабуть, польсько-литовсько-білорусько-український історик Матвій Стрийковський. Про це читаємо у статті тернопільського історика Володимира Окаринського «Іоанн з Тарнова – Ян Амор ІІ Тарновський (1488-1561), великий коронний гетьман, воєвода руський, засновник міста Тернополя як ренесансна людина в контексті доби».

Табір із возів

Молдавські загони облягли Гвіздець, але зазнали значних втрат. Натомість їхні опоненти, відпочивши, почали похід до кордону. Король Сигізмунд заборонив переходити у глиб Молдавського господарства, аби не дражнити турків, а тому про якийсь далекий похід не йшлося. Відійшовши 15 км від Гвіздця у бік кордону, Ян Амор Тарновський став табором біля села Гвіздець.

«Гетьман добре поставив табір і став робити рів, скріплювати вози між собою; на возах він поставив стрільців, а посеред табору на плацу наказав стати напоготові збройній та козацькій кінноті, – пише Володимир Окаринський. – За військовим звичаєм того часу, коронний гетьман, весело об’їжджаючи військо, обіцяв своїм воякам безсумнівну перемогу з Божою поміччю. Тим часом наблизився Петрило з великим військом, став табором і поставив 50 гармат».

У Тарновського було на той момент 4452 кіннотників, 1167 піхотинців і 12 гармат. Довші боки табору гетьмана формували по 100 возів, обернутих дишлями досерединни, коротші сторони – по 25 возів. Рареш привів із собою приблизно 17000 кінноти із 50 гармаами. Як подає «Хроніка Європейської Сарматії», Петрило думав тільки про одне – як би поляки не втекли. Він намагався оточити табір, одначе Тарновський вибрав зручне місце на пагорбі, котре з півночі прилягало до лісу. Це унеможливило оточення. Молдавські вояки почали викликати польських на герці, але ті з табору почали стріляти і декількох вбили. Нагальний штурм укріплення був безрезультатним.

Обдурив противника

Петро Рареш, побоюючись, що із табору почнуть утікати, наказав замкнути кільце з боку лісу. Тарновський, побачивши це, використав момент – вдав, що дійсно готує відступ і вислав 850 піхотинців через тильну браму. Молдавани перекинули у тил табору гетьмана кінноту. Вояки Тарновського підпустили її близько і почали стріляти, завдавши втрат. Згодом Петрило знову забрав сили у тил гетьманового табору, а Тарновському тільки того було й треба – його жовніри вдарили по правому флангу противника, захопили артилерію, обернули її проти молдаван і, зрештою, виграли.

«Щаслива битва сталася під Обертином 22 серпня 1531 року, але у ній загинув Северин Гербурт. Після цієї поразки молдаван гетьман Ян Тарновький, залишивши на Покутті частину жовнірів, приїхав до короля. На сеймі король дозволив йому давати по 2 гроші з кожного лану за таку службу. Такого досі не було дано жодному гетьману», – писав автор «Хроніки Європейської Сарматії».

Тріумф переможцю влаштували і у Львові, і у Кракові, а сцена його зображена на надгробку Яна Амора Тарновського у Тарнові. Військова кар'єра гетьмана продовжилася – попереду було ще багато перемог, хоча й невдачі траплялися.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.