Призабутий уродженець Тернополя: життя і музика Кароля Ратгауса

Кароль Ратгаус – композитор, який народився у Тернополі, успіху досягнув у Німеччині, а завершив земний шлях у США. Фото musicassociatesofamerica.com

“Дорогий друже, ти тепер досягнув віку, коли згадують, що були дуже юними. Це буває, коли люди ще залишаються молодими, але вже не є дуже юними. І коли ми були дуже молодими, то жили у Тернополі...”, – листа із такими рядками написав письменник і журналіст Сома Моргеншерн до композитора Карла Ратгауса 18 грудня 1942 року.

Карл Леонард Бруно Ратгаус народився у Тернополі 16 вересня 1895 року у сім’ї єврея і польки. Уже семирічним хлопчиком він написав свою першу музику, а 14-річним – першу влану композицію для оркестру. Юність і перші свідомі роки майбутнього музиканта, ті, які люди запам'ятовують на все життя і потім ідеалізують як “золоті часи”, пройшли за бурмістра Володимира Лучаківського. Саме тоді у нашому місті з'явилися електрика, водогін, центральна каналізація, телефон. Євреї, поляки та українці – три основні групи міщан – тоді ще не конфліктували, як пізніше. Тернопіль був, як і тепер, провінцією, але водночас жвавим торговим містечком, в якому на межі ХІХ і ХХ століть жило трохи більше 30000 осіб. Усе, як видавалося, буде добре.

Удар перший: війна

Карл у 1913 році вступив до Віденської музичної академії. Він вважав себе австрійським німцем, як і багато інших тогочасних євреїв Галичини. Але почалася війна, яка перекреслила плани, зламала життя мільйонів.

У 1918-1919 роках Карл Ратгаус служив в австрійському війську, а коли звільнився, то у 1920-му переїхав до Берліна услід за своїм учителем – композитором і диригентом Францом Шрекером.

“Але в скорому часі безнадійність затії осісти у німецькій столиці змусила повернутися його до Відня, який він ненавидів. Тільки з 1926 року він постійно жив у Берліні, місті, яке він вважав осердям культурного та музичного життя, і де він почувався як удома”, – читаємо у тексті Девіда С. Ф. Райта Karol Rathaus.

І хоча перші публічні виконання симфоній Ратгауса відбулися у 1924 році в Дармштадті та у 1926 році у Франкфурті, уродженець нашого міста сягнув висот визнання саме у Берліні.

“Із першим виконанням його балету “Останній П'єро” у берлінській Staatsoper Ратгаус пережив свій найбільший тріумф, як хтось відзнавив, свій композиторський прорив”, – пише Мартін Шюсслер у статті “Кароль Ратгаус – американський композитор польського походження...” розвиток американізованого погляду на Ратгауса і наслідки цього на сприйняття його музики”.

І хоча у 1930-му композитора спіткав провал із його оперою про емігрантів “Чужа земля”, чоловік продовжував плідно працювати. Того ж року Ратгаус написав музику до фільму “Вбивця Дмітрій Карамазов” Федора Озепа, який мав успіх. Також його музика лунає у фільмах The Trunks of Mr. O. F. у 1931 та Here's Berlin у 1932 рр. Тогочасні провідні композитори – Фуртванглер, Горенштейн, Клемперер, Кляйбер і Шерхен – вважали за честь виконувати композиції Карла Ратгауса.

Удар другий: нацизм

У 1932 році композитор змушений був виїхати із Німеччини – він бачив зростання могутності нацизму. Завбачливість врятувала Ратгауса, його дружину Герту і сина Бернта. Водночас ті події залишили глибокий слід у його долі і змусили страждати до кінця життя.

“Нацисти вбили його”, – сказав син Карла згодом.

Він мав на увазі, що через вимушену еміграцію з Європи і труднощі він капітулював як серйозний композитор. Ні-ні, Ратгаус продовжив займатися музикою. Але він не знайшов роботу ані в Голлівуді, ані на Бродвеї – на останньому без успіху пройшли його шоу “Інший син” та “Геродес і Маріамна”. Тим часом у Німеччині, де панував нацистський режим, твори митця заборонили. Ідеологи нацизму охарактеризували їх як “занепадницьку музику”. Це також сильно вдарило по Каролю Ратгаусу. Протягом кількох наступних років він створив майже 50 нових композицій, але робив це більше для самореалізації, аніж для публіки – відмовлявся публікувати свої твори.

“Композитор повинен бути вільним для роботи і не прив'язуватися до вчительської посади”, – ці слова Кароля Ратгауса передає Мартін Шюстлер.

Одначе доля змусила уродженця Тернополя стати саме вчителем. Коли роками марно шукаєш роботу і тобі зрештою надсилають пропозицію викладати музику у новоствореному Queens College, то відмовитися від цього важко. Надалі Ратгаус писав переважно композиції для навчання, але були також твори на вільну тему – створені для задоволення.

До 1938-го композитор перебував у США з австрійським паспортом, а тоді прийняв польський. З віком Ратгаус, як виглядає, усе більше подумки повертався на малу Батьківщину. Навіть почав відвідувати польські товариства. Саме на цю ностальгію зреагував Сома Моргенштерн.

“І коли ми були молодими, ми жили у Тернополі... Це те, що ти плутаєш із польською душею. Але вона не може зарадити...”, – завершував свою думку журналіст.

Кароль Ратгаус помер 21 листопада 1954 року у Flushing, Нью-Йорк.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.