Тернопіль: бувальщини із вілли Грабовських

Сімейною резиденцією заможної родини Грабовських – лікарів і юристів – була кам'яниця теперішньої бібліотеки для дітей на вул. Франка у Тернополі. За Союзу тут з'явилася огорожа і жили секретарі обкому.

Тернопіль: бувальщини із вілли Грабовських
Дитяча бібліотека або ж бібліотека-музей – пам'ятка архітектури місцевого значення

Як дитячу бібліотеку, бібліотеку-музей, а то й просто як гарний будинок з колонами знають тернополяни стильну кам'яницю на вул. Франка, 21. І дуже значна меншість жителів міста ознайомлена з тим, що будинок – колишня вілла родини Грабовських.

«Одним із зразків респектабельних вілл заможних тернополян є помешкання відомого тернопільського лікаря Олександра Грабовського. В архівних джерелах ця будівля датується 1894 роком, – читаємо у книзі Любомири Бойцун «Тернопіль у плині літ». – У радянські часи цей гарний і зручний будинок був закритий високим парканом від людських очей: тут жили перші секретарі обкому компартії. Тепер це – міська бібліотека».

Також пані Бойцун згадала про Мар'яна Грабовського – сина Олександра, який виїхав до Польщі після приходу радянської влади.

Власник кам'яниці

Олександр Грабовський похований на Микулинецькому кладовищі, на тій же алеї, що бурмістр Володимир Лучаковський. У Тернополі проживає Євгенія Возна – родичка Грабовських через свого чоловіка.

– Я зустрічала інформацію, що Олександр Грабовський у часи ЗУНР перебував як лікар у військовій частині в Малому Глибочку. Більше про Грабовських знала старша сестра мого чоловіка, народжена у 1930-му. Вона багато б розповіла, але 6 грудня буде 10 років, як її вже немає… Вона казала, що Олександр Грабовський помер через запалення мозку, адже таких дієвих ліків, як тепер, у ті часи не було, – говорить пані Возна. – РОдичі Грабовських живуть, бо я стала свідком, як у день пам'яті померлих, 1 листопада, священик зачитував родину Грабовських на цвинтарі. До слова, дружина Олександра була з родини Віяковських, а його сестра Анастасія поєдналася з нашою родиною Возних – вийшла заміж за Йосипа Возного. Один їхній син помер у Тернополі, один – у Ставропольському краї, а двоє – у Польщі.

Євгенія Возна знає, що родина Мар'яна Грабовського, який був юристом, живе десь у Польщі, але пошуками її поки ніхто не займався. Імовірно, це можна зробити через Товариство Червоного Хреста, зазначає жінка.

Спадкоємці Олександра

Більше дізнатися про старий будинок можна у самій бібліотеці, зокрема у її директора Галини Компанієць. Працівники бібліотеки зібрали архівні матеріали, що стосуються будівлі, людей, які у ній жили, та й самі багато чого пам'ятають із недавнього минулого.

Отож, за адресною книгою на 1935-1936 роки кам'яниця на вул. Сокола, 19 належала Мар'яну й Теодору Грабовським – синам Олександра. Як засвідчують матеріали обласного архіву, у 1939 році цією нерухомістю володіли спадкоємці Олександра Грабовського, з яких названа Марія Грабовська. У графі заняття родини вказано, що вони були інтелігенцією, у графі віровизнання – «римо-католики». Будинок перебував у хорошому стані, був покритий бляхою, мав електрику, водопровід, каналізацію, а також криницю завглибшки 27 м. До будівлі тоді належала ділянка площею 21 сотих, на якій були грядки. Саме у документах 1939-го вказано, що будинку 45 років, тобто його мали звести у 1894-му.

У 1939-му в домі жили дев'ятеро осіб. Оскільки Грабовській були римо-католиками, а в документах вказано, що серед мешканців таких було семеро, ще двоє – греко-католики і також двоє – обслуга, то можна припустити, що сім'я власників складалася з семи членів. За документами міської управи часів дистрикту «Галичина», за нацистської окупації, помешкання у Марії Грабовської, одну кімнату площею 17 кв. м, винаймав дозорець (наглядач – авт.) поляк Іван Васильовський зі ще одним членом сім'ї, вочевидь дружиною. Ще 3 липня 1946-го власницею будинку на Сокола-Франка, 19 була Ядвіга Грабовська – донька покійного Олександра, а вже 31 липня ця нерухомість була комунальною.

Після Другої світової будинок отримав адресний № 21. І жили в ньому секретарі обкому Компартії.

– Спершу тут жив секретар Віктор Шемчук. До нас уже в теперішні часи приходила жінка, яка говорила, що була тут у нього, – розповідає Галина Компанієць. – Згодом тут жив секретар Іван Ярковий. З'явилася огорожа, ходила охорона і навіть вулицею машини рідко їздили.

Цей партійний діяч був секретарем обкому у 1963-1968 роках і першим секретарем у 1968-1983 роках. Коли ж Ярковий виїхав, доля кам'яниці на Франка кардинально змінилася. Рішенням виконкому міськради від 16 березня 1984 року приміщенням у будівлі надали статус нежитлових і передали у користування бібліотеки для дітей. Площа – 318,7 кв. м. Що цікаво, спершу розглядали варіант розташування у колишній віллі Грабовських Художнього музею. Бібліотека у старій кам'яниці почала діяти у 1985-му.

– Також частину приміщень займав один із відділів міськради, але у 1993-му у будинку прорвало труби і відділ виїхав. Бібліотека залишилася, – говорить Галина Компанієць.

Негода хотів забрати

І от у 1995-му тодішній міський голова Тернополя Вячеслав Негода вирішив забрати бібліотеку зі стильного будинку й перевести у приміщення колишнього дитсадка № 26 на вул. Острозького, 10. У віллі планували розмістити відділ зовнішніх зв'язків міськради.

– До нас уже прислали 20 солдат, які до стелі заставили ящиками наш коридор – збиралися пакувати і виносити книги, – пригадує пані Компанієць.

Документи ілюструють тодішню «війну» за бібліотеку із перепалками, відкритими зверненнями інтелектуалів, публікаціями у ЗМІ. Фахівці будівельники, санстанція та інші служби надали висновки, що пропоноване приміщення взагалі не підійде під бібліотеку. І дім вдалося відстояти.

Тепер у віллі – бібліотека-музей, де не тільки читають книги, а проводять зустрічі з митцями і навіть проводять екскурсії. Тут немає пластикових вікон… Натомість багато з того, що у 1990-х стало комунальним, вже давно приватизоване.

Коментарі (0)

Ви не авторизовані

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook