Вміщені ці слова, як і зображення картини митця "Тернопіль взимку" у книзі Ігоря Дуди "Тернопіль. 1540–1944. Історико–краєзнавча хроніка". Водночас десяток картин того ж автора є в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
{photo_gallery id=853|}
– Це роботи "Князь Олег слухає пророцтво старого волхва", "З'їзд князів в Уветичах", "Полюддя", "Життя людей бронзової доби", – розповідає старший науковий співробітник краєзнавчого музею Наталія Шуляка. – Є також картини "Первісна людина біля шатра", "Поселення на сваях", "Неандерталець", "Первісна людина", "Первісні люди в лісі", "Первісна людина з луком", "Стійбище народів півночі", "Первісна людина випалює човен", "Первісна людина з Джави" та "Карпатський краєвид".
– Ще одна картина Владислава Шепаніка – "Жнива", є в Художньому музеї, – розповідає заступник директора цього закладу Ольга Ваврик.
Виставку робіт забутого художника в нашому місті не анонсують. Більше того, його біографія рясніє білими плямами.
"Польський живописець, педагог. Викладав малювання в Тернопільській другій державній гімназії (1919–1939), паралельно в третій (до 1920), першій (до 1921), приватній жіночій (до 1931) гімназіях. Серед його учнів – Діонізій Шолдра. 1936 р. – учасник виставки подільських краєзнавців у Тернополі. Під час Другої світової війни виїхав на Захід", – читаємо статтю директора Художнього музею Ігоря Дуди в третьому томі "Тернопільського енциклопедичного словника".
Також пан Дуда подає, що Щепанік народився у 1891-му, помер – після 1944-го. Але додаткові відомості про художника можна знайти в польських джерелах. Приміром, у 1924–1925 рр. він навчав малювання учнів других і четвертих класів першої гімназії. Мав там шість годин викладання на тиждень. Про це йдеться в "Повідомленні дирекції першої державної гімназії ім. Вінцента Поля в Тернополі" за 1925 рік.
"XLVI повідомлення дирекції ІІІ державної гімназії ім. Миколая Коперніка в Тернополі за шкільний рік 1927/28" подає, що Щепанік працював у першій гімназії не до 1920, а протягом 1919–1921 років. Пізніше в першій гімназії, що стояла на місці пам'ятника Франкові, художник працював за контрактом. Від 1 вересня до 31 грудня 1931-го він навчав там азів малювання в 1–2 класах, а з 1 січня 1932 і до кінця навчального року – в 1–3 класах. Більше того, митець і педагог, як виявляється, керував художньою майстернею при першій гімназії.
"Художня майстерня розташована на другому (за теперішньою термінологією – третьому – прим ред.) поверсі у великій залі площею 68, 28 кв. м. Обстановка майстерні – сім великих столів для малювання, 24 крісла, дві шафи і дві вітрини для рисункових моделей... Керівником майстерні був учитель Владислав Щепанік", – писали в "Повідомленні дирекції за 1931–1932 шкільний рік" першої гімназії.
А от оформленням міста займався Владислав Щепанік уже у 1931-му. Річ у тому, що тоді, 23 червня – 3 липня, у Тернополі відкрили Рільничу регіональну виставку. До столиці воєводства з'їхалися економісти, фермери, торгівці. Усе мало бути гарним – от це і доручили знаному митцю. І Щепанік впорався, про що свідчать старі світлини. Але доля чоловіка після "обміну населенням" між УРСР на ПНР невідома. Натомість знаємо, що багато Щепаніків жили на Перемишлянщині. Дехто після війни опинився аж у Бразилії.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Anonymous