Тернопільський фарфоровий завод, що відійшов у вічність. Спогади і вироби, які стали антикваріатом

• «Питиму чай із горнятка в горохи», — до болі знайома фраза, а перед очима — червоний сервіз у великі білі горошки.
• 58 років міг би відзначати Тернопільський фарфоровий завод, але не склалось...
• Після війни його вироби забезпечували чи не весь Радянський Союз.
• Зараз вони — антикваріат. Історію заводу, продукцію, спогади людей, а також те, що у приміщенні заводу тепер, згадували і дізнавались журналісти «20 хвилин».

Вироби Тернопільського фарфорового заводу колись славилися на всю Україну і не тільки. Завод спеціалізувався на випуску чайних і кавових сервізів, кухонних, столових наборів та сувенірної продукції. Проте у 2006 році завод закрили, тому фарфор і фаянс місцевого виробництва стали історією. Давайте поностальгуємо разом.

Тернополяни з цікавістю спостерігають за змінами приміщення звичного усім фарфорового заводу.

Деякі хочуть вгамувати свою цікавість.

— А ви знаєте, що там на колишньому фарфоровому заводі буде? Часто проїжджаю тудою, там так гарно зробили. Вікна всі поміняли, – каже тернополянка Любов.

Інші ж — у глибині душі надіються, що там знову запустять виробництво порцеляни.

— Як же шкода! Працював на ньому до інституту у 1976, а мама — до відходу у вічність... Чудова продукція, була..., — каже пан Юрій.

Екскурс в історію

Завод заснували у 1964 році, він спеціалізувався на випуску чайних і кавових сервізів, кухонних, столових наборів та сувенірної продукції.

Крім стандартної продукції на заводі виготовляли й ексклюзивну, в основному виставкову. Перша виставка, на якій представили наш завод, відбулася в Львівському музеї етнографії. Там представили вазу з ликом Леніна. Вона досі зберігається в етнографічному музеї у Львові.

Стояв у витоків заводу і організовував виробництво Дмитро Павлусик. Першим художником заводу був Петро Тарасенко, його прості, наближені до геометричних форми, на думку багатьох художників-фарфористів, були одні з найкращих: наприклад, сервіз «Ранок». Віктор Колісник і Євген Овчарик мали на заводі свою майстерню. Зокрема, художник-декоративіст Віктор Колісник був ще й десантником. Він декорував посуд квітами, птахами, оформлював багато закладів масового користування, у садочках було багато його тарелей. Роботи Колісника брали як подарунки від влади області, позаяк були високого ґатунку. У Марії Терещук було багато гарних народних мотивів з гуцульським весіллям – приміром, суповий набір. Вихованець Одеської школи, який вчився у знаного художника Михайла Жука, Віталій Горолюк був відомим своїм художнім розписом, який дуже відрізнявся від основних.

За словами Світлани Вольської, спочатку тернопільська порцеляна була білою, відтак у зв’язку з тотальною економією, стала сіруватою. Аби прикрасити цю сірість, художники придумували суцільні узори.

У жовтні 2006 року завод припинив роботу, а працівників відправили у вимушені відпустки за власний рахунок.

Проблеми у підприємства почалися ще в 2000 році. З 1500 працівників свої робочі місця зберегли лише близько 360, переважно пенсіонери. У 2007 році завод було закрито без попередження працівників.

Про це дізнаємось із Вікіпедії. 

Тернопільський історик та краєзнавець Володимир Ханас розповідає, що на заводі казали, — він був одним із кращих в Україні. Загалом в ті часи в Україні було декілька заводів такого типу, каже пан Ханас.

— Фактично на заводі в той час працювали «самоучки», які придумували вироби і намагалися творити в тих, не простих умовах. Насправді — це дуже цікаво. Зараз фактично від заводу залишилася тільки будівля і пам'ять про неї, як наше минуле, — каже краєзнавець. — Дістати цілий сервіз із заводу на той час — було щось фантастичне. А коли він був гарно розмальований, то взагалі. Період великих дефіцитів, не легкий час для людей...

Теплі спогади

У приватних розмовах і у соцмережах краяни так тепло відгукуються про продукцію тернопільського фарфорового. Колись його вироби називали «ширпотребом», а зараз навіть колекціонують!

Історик і краєзнавець Сергій Ткачов почав колекціонувати вироби Тернопільського фарфорового заводу десять років тому.

— Крім практичних виробів, кавових і чайних сервізів, дитячих наборів для садочків, завод випускав мистецькі речі. Художниками там були випускники Одеського інституту. Саме їхні роботи були в одному-двох екземплярах. Такі вироби часто дарували на ювілеї: тематичні тарелі, кухлі пива, вони зараз у приватних колекціях, — каже пан Ткачов.

Колекціонер розповів, що купує вироби, які вже стали антикваріатом, переважно у нас на ринку.

— Найбільше мені довподоби різні статуетки. Їх не багато, але є, — каже чоловік.

«Відійшовший у вічність — Тернопільський фарфоровий. Так ніби в Україні глини нема. Так, печі споживали багато газу, але думаю, можна було щось придумати. Продукція йшла як за кордон, так і попитом користувалася в Україні. На світлинах можна побачити деяку продукцію, з великого асортименту, що випускав завод. А тепер вигідно купляти китайські черепки», — написав тернополянин Віктор Мадрі на своїй сторінці у Фейсбуці.

Ось, як виглядала художня майстерня, де художники розробляли нові сервізи, форму та декор. Фото зі сторінки Віктора Мадрі у Фейсбуці. 





Вироби тернопільського фарфорового гріють душу і за...океаном. Про це під постом Віктора Мадрі пишуть його друзі.

«Все ще радують душу тут, в США», — написала пані Тетяна і додала фото.





«Я також зберегла деякі вироби, які зі мною за кордоном вже 23 роки. Ще коли працювала там, придбала», — написала пані Ірина.

На сайті антикваріату Violity продаються вироби Тернопільського фарфорового заводу. Ціни — різні, є і доволі дорогі.

Дорогий антикваріат

Наприклад, за фарфорову вазу «Українці в костюмах» хочуть 6 000 грн.

А ось за простішу вазу «Тернопіль з картинками» просять 2 800 грн.

За чайний перламутровий сервіз хочуть всього 399 грн.

А за дві чайних чашки в горох просять 120 грн.

Є і бутилка-статуетка за 500 грн.

А як вам така гетьманська булава за 185 грн?

Тим часом, приміщення фарфорового повністю оновили. Сірі руїни заводу вже не впізнати. 

Що зараз на фарфоровому?

На Youcontrol дізнаємось, що за адресою колишнього фарфорового заводу, Текстильна, 22, розміщене ТОВ «Інтенс». Підприємство є власником цього приміщення. Керівник — Богдан Рудніцький, а кінцевим бенефіціаром є Наталія Віцінська. Цікаво, що основним видом діяльності підприємства є виробництво господарських і декоративних керамічних виробів. Невже будуть виробляти кераміку?

А ось на Опендатабот власниками компанії зазначено три особи: фізичну особу Наталію Віцінську і юридичні особи ТОВ «Дивосад» і ТОВ «Вільям капітал». Обидва товариства зареєстровані на вул.Леся Курбаса.

Ми поспілкувалися з керівником ТОВ «Інтенс» і ТОВ «Вільям капітал» Богданом Рудніцьким, який нічого не міг чи не хотів нам сказати.

Пан Рудніцький підтвердив, що ТОВ «Інтенс» знаходиться у приміщенні колишнього фарфорового заводу.

— Зараз я не у приміщенні. Я хіба вже буду на роботі, то до вас тоді передзвоню. Або до вас передзвонять з іншого номера, — сказав пан Богдан.

Ніхто так і не передзвонив. Журналістка ще раз нагадала у Viber пану Богдану про себе. Чоловік пообіцяв надати коментар завтра, 10 грудня. Щойно отримаємо його, одразу опублікуємо.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.