Тернопільському краєзнавчому виповнюється 100 років

Але змінював найстаріший музей Тернопілля не тільки адреси. Бо ж якщо колись тернополяни гордилися, що у його фондах - кілька тисяч цікавих речей, то тепер — 275 тисяч.
Офіційна історія нашого музею почалася 3 квітня 1913 р. Тоді установу відкрили у будівлі “Товариства народної школи”, хоча планували зробити це ще у жовтні 1912-го. Принаймні так писала газета Glos polski 17 серпня 1912 р.
“До його відкриття в друкарні Леона Вербицького” було випущено путівник, який знайомив з експозицією… у чотирьох невеликих залах, — етнографічному, історико-нумізматичному, природничому й археологічному. У музеї зібрали 332 писанки з усіх територій — від Бугу до Прута. Була там також велика колекція монет різних часів — 1326 штук”, — пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”.

Але музей знищили у Першій світовій. Лише у 1929 р. вдалося повернути викрадену росіянами колекцію монет. Сам же музей відродили у 1930-му. А вже через чотири роки, оскільки експонатів назбирали чимало, його перенесли у Новий замок. Ця будівля стояла на місці готелю “Тернопіль”, і музей займав у ній аж 12 кімнат.
Музейна збірка — при “Рідній школі”
Подільський регіональний музей був не єдиною установою, що дала початки нашому краєзнавчому. Ще з 3 травня 1932 р. при гуртку “Рідна школа”, що діяв у будинках “Просвіти” на сучасному бульв. Шевченка, існувала “Подільська музейна збірка”.
“У 1936 році колекція налічувала 2340 експонатів у 10 відділах — археології, палеонтології, нумізматики, медалей та відзнак, церковних відзнак, народного мистецтва, одягу, друків, світлин і техніки”, — читаємо у згаданій книзі Любомири Бойцун.
До слова, збірку створили стараннями педагога і філолога Якима Яреми — саме на його честь у Тернополі назвали вулицю Яреми. У наші дні завдяки сину цього діяча Степану Яремі у бібліотеці Києво-Могилянської академії існує ціла колекція Якима Яреми. Він працював у Тернополі з 1910 до 1914-го, а після Першої світової — у 1930-1939 рр.
“У напівлегальному статусі українським музейникам вдалося зібрати біля трьох тисяч унікальних експонатів з національної історії”, — йдеться у розділі “Історія музею” на сайті теперішнього краєзнавчого.
Та з початком війни, у 1939-му, “Подільська музейна збірка” була пошкоджена. Уже 26 грудня 1939 р. за наказом Наркому освіти УРСР Подільський музей реорганізували, а на його базі створили обласний історико-краєзнавчий музей. До його фондів долучили колекції “Рідної школи”, колекції замку Потоцьких у Поморянах, Кудринецького замку, Бережанського повітового музею і дрібніших подібних закладів у Чорткові та Заліщиках.
На майдан Мистецтв — через Валову

Реформований музей діяв за радянських часів спершу на вул. Качали, 2. У червні 1941-го його зали перенесли на вул. Брюкнера. Для цього переобладнали приміщення колишньої реальної школи. Одначе із 1968 р. експозицію закрили через аварійний стан будівлі.
У теперішню споруду на майдані Мистецтв краєзнавчий переїхав у 1982 р. Натомість на місті старого корпусу на Валовій звели будівлю обласної міліції.
“Наприкінці лютого 2012 року, завітавши до музею "Чорнобиль", я почув спогади пана Харитонова (керівник музею). Це була двоповерхова будівля із дерев’яними сходами. Олександру Євгеновичу доводилося тут часто бувати, оскільки його батько тривалий час працював у музеї. На жаль, нині важко уявити на місці будинку УМВС ту хатинку. Також у розмові почув про те, що будинок не був аварійним”, — передає слова очевидця автор сайту tarnopol.te.ua.

Але як би там не було, у музею — ювілейний рік. Більше того, маємо згадки, що музейна традиція у Тернополі сягає далі за 1913-й. На зламі ХІХ і ХХ ст. наше місто увійшло до переліку тих, де жителі дуже зацікавилися старовиною.
“Завдячуємо за це… Віктору графу Баворовському (1823-1894 рр.), поетові, збирачеві народних пам’яток і творцеві фундації свого імені, завдячуємо за це організаторам і членам Тернопільського наукового гуртка (1892-1896 рр.) і Музею землі Подільської” Товариства народної школи (від 1906 р.), — писали директор Подільського товариства приятелів наук Адам Гайльперн і секретар цієї ж організації Францішек Польняшек у передмові до першого випуску “Подільського річника” за 1938 р.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.