“Українські церкви Канади збудовані за вареники”

“Українські церкви Канади збудовані за вареники”

Життя української громади в Канаді не завжди було легким, однак за століття вони стали частиною країни, яка цінує їхню культуру та вважає її своєю.  

За 130 років у Канаді українці здобули повагу серед місцевого населення. Любов до праці, вміння бути вмілими господарниками — авторитетом серед канадців українські піонери дуже гордяться. Про це "20 хвилин" писала минулого тижня.
 - До слова, слово “піонер” в Канаді не сприймаються, як в нас. Там це не означає приналежності до комуністичної партії. Якщо хтось із родичів був в “КП”, то там його називають прогресистом. Тому якщо людина розповідає, що вона з асоціації піонерів Альберти, треба розуміти, що її предки були українцями-першопроходцями в Канаді, - зазначає Вахтанг Кіпіані.
Хоча навіть у містечках, де кількість населення українського походження переважає, не варто очікувати побачити  зримі ознаки існування українства. Зрозуміти, що тут живуть українці чи їх нащадки можна хіба за... церквами.
- Греко-католицькі чи православні, подекуди протестантські церкви — це те, що “видає” вихідців з України. Однак варто пам’ятати, що першопрохідці досить часто були не надто свідомим. Вони називали себе руськими, чи лемками, чи рутенами, чи й взагалі австріяками. Адже паспорти в багатьох були австрійськими. Тому під час переписів їх так і позначали, а відповідно ніхто не збирався сприяти австрійцям відкривати українські школи чи хоча б окремий клас. Тому фактично перезапущення українського життя в Канаді відбувається вже після Другої світової, - зазначає дослідник. - До речі, якщо переглянути родинні альбоми тих людей, то впадає в око, що майже до незалежності України ніхто не носив вишиванок. Одягалися, як місцеві.

Канадський ГУЛАГ
І на це була досить вагома причина — не виділятися — Перша світова, точніше програш у ній Австро-Угорщини.
 - Це стало моментом, який “підрізав” розвиток української громади, - продовжує журналіст. - Якщо з 1910 року в Канаді вже почала виходить україномовна газета “Український голос”, тобто, вихідці з Галичини та Буковини, наддніпрянці, всі, хто називали себе русинами, усвідомлюють, що вони єдиний народ, то після завершення Першої світової, їм конкретно вказали: ви — громадяни Австро-Угорщини. І ставитись до них починають відповідно. Цей період в історії ще називають “канадським ГУЛАГом”, і хоч це сильне перебільшення, але в той час вихідцям з України справді було несолодко. Людей почали переводити із їхніх місць праці в табори.

“Українські церкви Канади збудовані за вареники”, фото №1 на сайті 20minut.uaЦе були табори тимчасового утримання. Ніхто людей не катував, однак часи були складні, не було ліків, тож не дивно, що велика частка чоловіків українського походження, які потрапили в ці табори інтернування, вже не повернулися.
- По всій Канаді до цих пір можна натрапити в лісах на такі безіменні могили, в яких поховані вихідці з Австро-Угорщини, в тому числі і українці. Хоча в той час, як одні перебували  в таборах, інші влаштовували заходи на їх підтримку, аби показати, що дані люди є лояльними канадськими громадянами. Влаштовують паради лояльності, ведуть інформаційну кампанію щодо утримуваних, пишуть навіть до королеви Великобританії. Як наслідок, людей із таборів з часом таки випускають. Але як наслідок — до 60-х років в людей зберігається травма: не розголошувати про своє походження, аби не бути представником непрестижної та ворожої нації . Тому вони починають позбавлятися всіх візуальних ознак свого походження і стають, як всі.
Довгий час українська мова звучало лише в родинах. Держава відмовлялась визнавати можливість цих людей вивчати українську як мову викладання інших предметів.

Відео дня


- Один із героїв мого фільму про українців у Канаді навіть згадував: у школі за слово українською вчителі били. Лінійками та різками по руках і губах. Хоча 95% дітей в школі були українцями, адже він жив в тому ж домі, який побудували його предки — вихідці із України. Та й решта дітей були з таких же родин, - зазначає Вахтанг Кіпіані.
Тому фактично лише в 60-х роках, завдяки унікальним канадським українцям, наша культура починає своє відродження в цій північноамериканській країні — починається момент переусвідомлення Канади, розповів Кіпіані.

 

Китайські вареники та голубці в супермаркеті
- Я часто люблю повторювати, що десь з того часу українці стають акціонерами Канади. Тому що вони починають активно долучатися до розвитку самої країни, її економічного та культурного життя. Відбувалося це за сприянням тодішнього прем’єр-міністра Канади Джона Діфенбейкера, який дуже шанував українську громаду, - зазначає журналіст.
В Канаді починає розвиватися загальнонаціональна ідея мультикультурності. Вона відмінна від аналогічного явища в США, уточнив Вахтанг Кіпіані.
- В Штатах — це ідея казана: коли всі різні, їх життя кидає до одного казана, і всі стають американцями. В Канаді ж виникає політика підтримки національних і культурних ідентичностей. Тобто, йдеться не про українську ідентичність в Канаді, а про канадську українську ідентичність. Виявляється це в багатьох аспектах. Наприклад: якщо є ансамбль, де танцюють гопака, то там буде десь десять українців. Решта — італійці, японці, німці, хто завгодно. Чому?  Бо коли в нас ти ходиш на сальсу чи танго, ти не маєш бути аргентинцем чи іспанцем.
Так і там, гопак танцюють всі ті, кому цей танець та музика до вподоби. Таким чином гопак стає національним танцем Канади, який принесла туди українська громада, розповів журналіст.

“Українські церкви Канади збудовані за вареники”, фото №2 на сайті 20minut.ua- Ще в Канаді я натрапив на ресторан, який називається “Яйчі” - зрозуміло, що назва означає, так? (сміється — прим.авт.) Ресторан належить китайцям. То чому “Яйчі”? Бо на тій території жили українські фермери, які здавали яйця, от назва і прижилася. Тому ти можеш зайти в ресторан китайців і попросити, аби тобі приготували “пироги”. І вам принесуть китайські “пироги” - на вигляд таки вареники.
До слова, з варениками в Канаді взагалі цікава історія: тамтешні жінки з української громади часто збираються, аби наліпити вареників на продаж.
- Їх собівартість — 1-2 центи, а продають один вареник за один долар. Виручені кошти йдуть на будівництво церков, бібліотек. Будинків культури. В Канаді взагалі що не церква, то збудована за вареники. Ті ж самі голубці можна спокійно придбати в супермаркеті. Там їх називають “голубчі” або “cabbage roll” - тобто, капустяні роли. І люди їх їдять не тому. Що це українські страви, а тому, що їм це смакує.
Село та залізниця в Канаді — це ті дві сфери, які є винятковими заслугами українців. Це визнають всі, і українська громада дуже це цінує, зауважив Вахтанг Кіпіані.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up