Уродженка Бережан проілюструвала понад 70 книжок і створила тисячі робіт

Олена Кульчицька – автопортрет 1917 року

Олена Кульчицька – український графік, маляр, педагог, як можна прочитати у Вікіпедії. Вона ж – народний художник УРСР і депутат Верховної Ради УРСР 3-4 скликань. Прочитавши це, деякі гарячі голови можуть кинутися до трибун зі словами про декомунізацію, але СТОП! Олена Кульчицька – справді українська діячка і на її честь названо не тільки вулицю, а й, наприклад, 32 курінь Українського Пластового Юнацтва у Самборі. Це людина, яку не декомунізувати треба, а відроджувати пам'ять про неї.

Мисткиня народилася у Бережанах 15 вересня 1877 року. Її батько Лев Кульчицький походив із села Кульчиці біля Самбора, але служив у різних місцевостях Галичини. Був він і радником суду, і громадським діячем, і першим директором «Народної каси» у Косові на Гуцульщині. Тож сім'я періодично переїжджала. Приміром, сестра Олени Ольга народилася у 1873 році в селі Устечко над Дністром на сучасній Тернопільщині.

Коли Олена була ще маленькою, сім'я перебралася до Косова. Лев Кульчицький і сам мав інтерес до живопису, а донька почала малювати змалку.

– Напевно та мальовнича карпатська природа спонукала Олену Кульчицьку до творчості і вже дитиною вона малювала олівцем, – розповідає заступник директора Тернопільського обласного Художнього музею Ольга Ваврик. – Батьки віддали її на дворічні студії до Львова, до митців Станіслава Батовського і Романа Братковського.

До того у 1894-му героїня статті завершила восьмирічне навчання при монастирі сакраменток у Львові.

– У 1903-1908 роках Олена Кульчицька навчалася у Віденській художньо-промисловій школі, – продовжує пані Ваврик. – Вона стала першою жінкою з Галичини, яка здобула професійну мистецьку освіту. Після завершення навчання подорожувала Європою, зокрема була у Франції, Італії. Це ще більше розширило світогляд.

Відтак вона повернулася до Львова і присвятила себе творчості та виставкам.

«Для Кульчицької була віденська школа справжнім благословенням. Вона вийшла з неї з ґрунтовним опануванням усіх мистецьких технік, завдяки чому могла попробувати висловлюватися, не тільки в рисунку й малярстві, але з однаковою легкістю в усіх репродукційних техніках…» – писав історик та мистецтвознавець Микола Голубець у 1933 році.

Восени 1908-го мисткиня вперше виставила свої роботи – це було у Львові. І навіть такий строгий критик як живописець Іван Труш висловився прихильно.

«Картини Кульчицької належали до творів, на які звертали увагу знавці і аматори, бо артистка належить до дуже нечисленних жінок-артисток, а не дилетанток. Вироблена техніка і певність ведення ліній ставить деякі з виставлених творів на рівні європейського мистецтва», – висловився він.

У 1913 році Кульчицька взяла участь у виставці малярів усієї України і здобула там перше місце своїми графічними роботами, писав Микола Голубець. Надалі були Краків, Варшава, Познань, Варшава, Відень, Прага, Берлін, Рим, Торонто, Гельсінкі, Чикаго…

«Артистка, затривожена долею покоління, якого батьки змагалися і гинули, на всіх фронтах, кинулася з запалом до створення ілюстрованої книжки «нашим найменшим», – подавав історик.

Згідно з біографією художниці на сайті Бібліотеки українського мистецтва, вона проілюструвала понад 70 дитячих книжок і байок, виданих окремими книжечками у серії «Нашим найменшим», а також читанки та оповідання.

Незабутніми стали ілюстрації Кульчицької до «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського – 75 робіт, частину з яких розмістили  на сайті Бібліотеки українського мистецтва.

– Сучасники називали її малярським Франком, який своєю творчістю затуляє кожну шпарину, – говорить Ольга Ваврик. – Олена Кульчицька створила близько 8000 робіт.

У 1928-1946 роках художниця обійшла всю Західну Україну і підсумком цього стали два альбоми – «Народна архітектура західних областей УРСР» та «Народний одяг західних областей УРСР».

– Ці альбоми є в універсальній науковій бібліотеці у Тернополі. І з них видно, що художниця працювала й на Тернопільщині. Описала літній і святковий одяг жінки із села Настасів 1940 року, святковий одяг дівчини та весільні вінки молодої і дружки із села Вільхівчик 1936 і 1938 років, святковий одяг жінки із села Нирків 1940 року, зразки вишивок та ставках жіночих сорочок із Колодрібки, – деталізує заступник директора Художнього музею. – 9 із 74 таблиць альбому про одяг присвячені Тернопільщині.

Олена Кульчицька була незаміжньою. Коли прийшли совіти, вона не емігрувала, а залишилася і зверталася до влади щодо звільнення з тюрем українських діячів, зокрема діячки ОУН, мистецтвознавця Віри Свенціцької.

– Вона була надзвичайно працьовитою і всю себе присвятила мистецтву. Свої книги позначала екслібрисом (книжковий знак – ред.) із зображеною на ньому бджілкою, яка збирає нектар із квітки, – каже Ольга Ваврик. – Але вона була не тільки художницею, а й педагогом. Заслужено отримала звання народного художника та Шевченківську премію.

Останню – у рік смерті, 1967 року. Похована мисткиня у Львові.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.