Володимир Лучаківський старався для громади, як міг

“Доктор Лучаківський*, більше, як хто інший залужився для свого міста Тернополя”, – писав у збірнику “Шляхами Золотого Поділля”, у нарисі про Лучаківського, Микола Новіна.

Справді, портрет саме цього керманича міста недарма єдиний висить у міськраді – бурмістрів було ж чимало. Але таких, як Лучаківський, – один. Він же, крім політики і господарства, активно займався громадською і просвітницькою діяльністю. Герой цієї статті народився у селі Ременів теперішнього Кам'янко-Бузького району Львівської області, але вже у 1845-му його батько Дмитро Лучаківський став парохом у селі Довжанка теперішнього Тернопільського району і до його смерті 28 серпня 1885 року сім'я жила біля Тернополя. У 1850/1851 навчальному році Володимир навчався у Львівській гімназії, а вже у 1853-1858 – у Тернопільській. Надалі осів у Тернополі до смерті у 1903-му. Похований на Микулинецькому кладовищі.

Упродовж усього свого життя Володимир Лучаківський був діяльною людиною. Основним його заняттям була адвокатура і знанням законів він часто служив громаді.

“Просвіта”, “Руська бурса”, концерт

Уже з 1867 року Лучаківський увійшов до гурту тих людей, кого об'єднала справа видання українського журналу “Правда” у Львові.

Коли ж у 1876 році у Тернополі створили повітову філію товариства “Просвіта”, то її очолив Володимир Лучаківський, а секретарем став Олександр Барвінський.

“Окрім місцевих священиків та народних вчителів і свідоміших околичних селян у члени товариства записалися міщани і кілька міських скарбових та судових посадовців, урядників. Саме це, на нашу думку, й заспокоїло представників намісництва і філія була заснована. Не останню роль в цьому відіграло й те, що головою філії “Просвіти” на зборах було обрано доктора Володимира Лучаковського, авторитетного урядника і радного магістрату Тернополя, – пише історик Володимир Окаринський у розвідці “Володимир Лучаковський (“Лучаківський”) (1838-1903) – громадський діяч, перший українець бурмістр королівського міста Тарнополя (Тернополя): постать в контексті доби”.

Також тернополянин був у складі товариств “Руська бурса” і “Руська рада”. Збори “Просвіти” і “Руської бурси” проходили саме у конторі Лучаковського, бо інших приміщень не було.

Коли 1 січня 1881 року у Тернополі відбувся перший “руський”, тобто український, концерт, Володимир Лучаківський написав про нього відгук до львівської газети “Діло”. У 1884-му він уже допоміг відновлювати міський благодійний заклад – шпиталь. Річ у тому, що документи первісного шпиталю, закладеного у XVI столітті власником міста Костянтином Василем Острозьким загубилися, а виділені на його утримання землі розібрали підприємливі люди.

Відновлення шпиталю, бурса

“Завдяки заходам старостинського комісара, українця Глинецького (звався тоді ще Микитка) і... доктора Володимира Лучаківського, свідомого і діяльного українця, відновлено в 1884 році цю фундацію, для якої теперішній статут напрацював доктор Володимир Лучаковський, що й став першим головою управи. За його управління вибудувано одноповерхову каменицю для приміщення шпиталю, а в ньому старі, бідні і знемощілі міщани й міщанки дістали мешкання, харч та одяг – синій інвалідський однострій”, – писала газета “Діло” 11 вересня 1937 року.

Також у 1884-му Лучаківський очолив новостворене товариство “Руська бесіда” і доклався до популяризації української культури.

“Завдяки великій особистій привітності і товариській культурі йому це у великій мірі вдалося. Балі “Руської Бесіди” стали славні на ціле галицьке Поділля і то не тільки між українцями. З правила бували на них старшини стаціонованих у Тернополі австрійських полків з генераліцією на чолі. Це теж був свого роду успіх. В ніякому другому галицькому місті такого не бувало. Велику заслугу мала в тому дружина доктора Володимира, Амалія з Громницьких. Була це красуня, знана на весь край, яка своєю елеґанцією перевищувала польських аристократок з багатого Поділля”, – писав Микола Новіна.

При “Руській Бесіді” створили театр аматорів. І тут тернополянин знову знайшов для себе роботу.

“Володимир Лучаківський переклав для театру з німецької та польської мов понад 20 п'єс, які стали головним репертуаром українького театру в Галичині. Пізніше, як бургомітр, він спричинився до того, що місто відпустило “Руській Бсіді” площу під будинок із залою”, – зазначала Віра Стецько у статті “Володимир Лучаківський в історії Тернополя”.

Також уже за перебування Лучаковського на посаді бурмістра у Тернополі затвердили статут товариства “Руська бурса у Тернополі”. Його приміщення – теперішня будівля “Укрсоцбанку” і в ній гімназисти з-поза меж міста могли знайти помешкання, дешевше, аніж винайм квартир. Узагалі Лучаковський старався для громади, як міг – тому він і став бурмістром. Але це – вже інша історія. Як і про Лучаківського-правника, Лучаківського-літератора чи Лучаківського-сім'янина.

* Серед дослідників немає одностайності щодо написання прізвища “Лучаківський” чи “Лучаковський”. Сам діяч, згідно з тодішньою традицією, використовував літеру “о”, але вже по його смерті “і” у прізвищі почали вживати все частіше. Ми вживаємо варіант “Лучаківський”.