Як почався жіночий рух у Тернополі

Із 1860-1880-х років розпочали утворюватися українські жіночі товариства у Тернополі. Зародився жіночий рух у нашому місті при церкві одночасно з ростом національної свідомості.

“Дружина професора Барвінського та сестри отця Навроцького почали перші ходити до нашої церкви, основуючи при ній перше жіноче товариство, так зване “Сестрицтво”. Праця цього товариства, до якого належали жінки з інтелігенції та міщанства, прямувала до підйому церковного життя та допомоги потребуючим і вбогим. Тут організовано теж церковні хори”, - пише Антонія Кордуба у першому томі діаспорного збірника “Шляхами Золотого Поділля”.

Така організація жіноцтва стала неабияким зрушенням для Тернополя. Адже до того, як подає пані Кордуба, “інтелігенція говорила ще по польськи й ходила до польських костелів”. Більше того, навіть у родинах священиків у ті часи часто розмовляли польською. Українською, яку тоді називали руською, багато отців говорили тільки з парафіянами.

Уже після Першої світової “Сестрицтво” перетворилося у “Марійську дружину” - втретє подібні організації у нашому місті відродилися уже в незалежній Україні.

“Згодом жінки виступають не тільки в церковному товаристві, але теж на вечорах чи вечерницях у національних одягах і беруть участь в організуванні бенкетів. Одним із таких бенкетів, де офіційно виступили жінки, був бенкет в домі купця Стахевича... Було приявних понад 60 осіб. Цей бенкет зробив велике враження й заохотив його організаторів, між ними й наших жінок, до дальшої суспільної праці”, - продовжує  Антонія Кордуба.

З 1890 року в місті існувала “Жіноча громада”.

“Метою товариства було розвинути національну свідомість українських жінок шляхом самоосвітніх гуртків, рефератів, вистав, курсів, концертів”, - читаємо далі у розвідці пані Кордуби.

Після війни поляки закрили “Жіночу громаду”, але натомість тернопільські жінки об'єдналися у “Союз українок”.

Окремими організаціями жінок у Тернополі були ті, що займалися благодійництвом. Приміром, українське товариство “Захоронка” дбало про сиріт. І саме завдяки наполегливості жінок у нашому місті з'явився перший аналог дитсадка – будинок господарського суду на вул. Острозького. Міщанкам там допомагали черниці, запрошені отцем Володимиром Громницьким із Жужеля, що на Львівщині, пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”. А от у газеті Glos polski за 25 листопада 1934 року зустрічаємо інформацію про “Товариство пань для допомоги вдовам і сиротам адвокатів” .

“До керівництва увійшли пані Мантльова, Бобовська, Бриковичева, Пататоффова, Гарбандова, Фішерова, Горовіцова і Лисова”, - писала тоді преса.

Збиралися тернополянки і для того, щоб поділитися секретами ведення домашнього господарства.

“Рухливий зв'язок господинь дому в Тернополі розвинув свою активну діяльність. На підтримання товариського життя кожного першого четверга місяця організовують бриджеві чаювання. У листопаді відбулася виставка, організована під керівництвом пані Музикової “Як пані робить свій стіл?”. Вершиною діяльності того Зв'язку була “Katarzynka” під керівництвом пані Куявської і пані Солярської у щонайкращих залах Офіцерського казино”, - писали у часописі Wschod 10 грудня 1937 року.

Одначе багатими були і в ті часи далеко не всі. Тому існували також товариства, що дбали про служниць. Один такий притулок тернопільське жіноцтво підтримувало біля бурси на вул. Качали.

“Тут мали вони власну харчівню й приміщення. Культурно-освітню працю вели наші жінки, а духовним провідником був о. Застирець”, - підсумовувала пан Кордуба.

А втім, незалежні жіночі рухи у місті перервала війна. Вже за СРСР усім заопікувалася партія.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.