Як вчитель з Тернополя іраністом став

Визначним іраністом і популяризатором історії Ірану став у 1940-х викладач першої Тернопільської гімназії Франц Махальський. Він же — один із викладачів українського сходознавця із Тернополя Омеляна Пріцака.

 

“Махальський був учителем наступних генерацій краківських іраністів, першим, хто вчив перську в якості живої, сучасної мови і просував Іранські студії як незалежну дисципліну у Польщі”, - на такі слова натрапить кожен, хто потрапить на веб-сторінку Encyclopaedia Iranica.

А тернополяни можуть гордитися, що Махальський жив, працював у нашому місті, писав тут свої деякі праці і навіть видавав їх. Відтак Encyclopaedia Iranica не мовчить про це. Приміром, увесь світ може бачити на ресурсі, що саме в Тернополі у 1932-му надрукували працю вченого - “Орієнталізм у творчості Антонія Ланге”.

Відео дня

Згідно з “Ювілейною книгою Української гімназії в Тернополі. 1898-1998”, Франц Махальський викладав польську мову у першій гімназії, що стояла на місці сучасного пам'ятника Франку. І саме він спонукав майбутнього сходознавця і першого директора Інституту сходознавства Омеляна Пріцака у гімназійні роки вивчати перську.

Сам Францішек Махальський народився у США в 1904-му — його батьки були заробітчанами у Пенсильванії, в місті Бреддок.

“Коли мав шість років, родина повернулася до Польщі, на господарство з 2,5 моргами поля (1,4 гектара — прим. ред.) у селі Жолиня неподалік Ланьцута”, - подає сайт Департаменту Іраністики Інституту Сходознавства Краківського Ягеллонського університету.

У 1924 юнак вступив до Львівського університету — на польську та германську філологію. Та вже із другого року студент взявся за вивчення санскриту, арабської та перської мов.

“У 1929-1931 був заступником асистента при кафедрі історії ісламу львівського університету”, - подає сайт Департаменту Іраністики.

Про це ж згадано і на сайті кафедри сходознавства ім. професора Ярослава Дашкевича Львівського національного університету ім. Франка.

Водночас Францішек Махальський був активним учасником польського пластового руху — гарцерства. До 1931-го працював ще й редактором часопису Skaut. З 1931-го чоловік перебрався “на провінцію” - викладати до гімназій у Тлумачі й Тернополі.

Поки не відомо, де вчений жив у нашому місті. Але тут він також був активним скаутом і тут його арештувало НКВД у червні 1941-го. Далі було піврічне заслання у Верхньоуральську.

Коли ж, уже під час війни, поляки підписали угоду з СРСР про створення армії генерала Владислава Андерса, колишній гімназійний викладач із Тернополя записався до неї і виїхав до Ірану. Подібне, до слова, окрім поляків зробили багато українців із Галичини.

“Махальський в'їхав до Персії через Бандар-е Пахлаві у квітні 1942, але був безпосередньо висланий до військового табору у Палестині. Він повернувся до Тегерану навесні 1943 за стипендією, наданою Польським товариством Іранських Студій... Протягом трьох років у Персії (1943-46), працюючи вчителем і керівником польських шкіл, Махальський залучився до діяльності товариства спершу як секретар, потім як президент, член правління бюлетеня Studia iranskie-Etudes iraniennes, три томи якого вийшли у 1943-45”, - йдеться на сайті Encyclopaedia Iranica.

Науковець вивчав мову, звичаї, побут персів і написав багато статей та книг. Але особливо його цікавила література, поезія. Власні спогади іраніста можна прочитати в “Іранських мандрівках”, виданих у 1960-му.

У1946-му Махальський перебрався до Лівану, де працював у школі та Польському інституті Лівану. Та вже улітку 1947 він виїхав у Польщу — нарешті побачився з дружиною і дітьми, які теж повернулися з Росії. Відтак вчений працював учителем у Битомі. Із 1951-го викладав перську у Ягеллонському університеті. Потім став головою Департаменту Іранських студій в Інституті Східної філології згаданого вузу і головою краківської гілки Польського Сходознавчого товариства.

“За комуністичного режиму Махальський мав мало можливостей бувати у Персії. Там він бував тільки з нагод конференцій чи святкувань у 1966, 1971 і 1976. Таким чином у своїх дослідженнях і навчанні переважно відштовхувався від знань, досвіду і книг, здобутих у Персії під час війни”, - читаємо на Encyclopaedia Iranica.

Зрештою, цей скаут, мандрівник і вчений виховав ціле покоління спадкоємців, які гордяться вчителем. От тільки у Тернополі про Махальського забули через цензуру радянського періоду. І праць іраніста у наших бібліотеках, звісно, ще немає.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.