Йосиф Сліпий - спогади про Тернопіль

Йосиф Сліпий - Партіарх УГКЦ. Фото lds.lviv.ua

Книгу всесвітньовідомого історика Ярослава Пелікана “Ісповідник між Сходом і Заходом. Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого” презентували 28 вересня у Тернопільській вищій духовній семінарії УГКЦ.

Видання про життя і спадщину вийшло з ініціативи товариства “Свята Софія”. З англійської його переклала доктор Ірина Іванкович. По всьому світу добре знають, хто такий патріарх Сліпий. А от у Тернополі маловідомим залишається, що він залишив цікаві спогади про місто своєї гімназійної юності.

Перші враження від міста

“Їздив я також раз з батьками на Успення до Тернополя, і місто зробило на мене ще більше враження, зокрема довгі вулиці, камениця, огороди, світські міські убрання, прохожі на тротуарах, крамниці. Це був річний ярмарок на коней, і на кінській торговиці появилась їх надзвичайно велика кількість від найнижчої до найвищої якости. То були справді голововоротні крики, сварки і торги. Такої суматохи, як хлопчина, я ще не бачив”, – читаємо на 79-й сторінці “Спогадів”.

Дізнаємося з мемуарів і те, що Йосиф Сліпий – не перший з його родини, хто навчався у нашому місті. Зокрема, його двоюрідний брат по материнській лінії Григорій Дичковський ходив до тернопільської школи. У польській гімназії тут також навчався двоюрідний брат майбутнього патріарха Ян Янковський.

Але це було тільки перше знайомство молодого Йосифа Сліпого з нашим містом. Адже незабаром у нього розпочався новий етап – навчання в українській гімназії. Закінчивши 1902-1903 навчальний рік, юнак із батьком вибрався до Тернополя.

“Я з батьком вибрався фірою до Тернополя, щоби зложити вступний іспит до гімназії... Ця дорога була вже мені відома з першої подорожі, а опісля щороку мусів я відбувати її бодай два рази, бо треба було привозити з собою постіль, ліжко і одежу до Тернополя, а відтак перед вакаціями відвозити назад домів”, – писав Йосиф Сліпий.

Від нього також дізнаємося, що всі учні гімназії носили мундири: у нижчих класах зі срібними пасками, а у вищих – із золотими. Сріблений купив собі і Йосиф Сліпий, успішно здавши письмові іспити із української та німецької мов, а також з арифметики. Завдяки відмінним результатам хлопця навіть звільнили від усних іспитів. Йосиф повернувся додому.

“Вулиці з поверховими каменицями, крамниці з овочами, дороги, виложені каменем, робили тоді на мене небуденне вражіння, газове і електричне освітлення – все це було для мене великою екзотикою...”, – ще один цікавий момент із побуту сільського юнака у великому для нього місті.

Зрештою, 30 серпня 1903 року гімназист вибрався з дому на постійне навчання до Тернополя.

Не раз перепливав Серет

“Не забуду ніколи тих сліз, з якими супроводжала мене мати аж до воріт. Батько наказував мені, щоби молився і пильно вчився”, – згадував Йосиф Сліпий.

У місті майбутній патріарх оселився на вул. Стрілецькій – теперішній вул. Коперника. Винаймав помешкання у польської родини Райс, тож добре вивчив польську мову. Щомісяця платив 12 ринських (інша назва флорин, гульден – прим. авт.).

У Сліпого знаходимо розповіді як про предмети, яких навчали, так і про викладачів – жителів тогочасного Тернополя. Дізнаємося й те, що учні мали заняття з 8.00 до 13.00 і багато предметів їх просто змушували зубрити. Цікавим є і те, що двійку в першому семестрі учні мали не тільки відробити, а ще й заплатити за неї кару – 20 ринських. Але всі вісім років навчання майбутній глава УГКЦ жодного разу не “ловив” цієї оцінки.

Після занять хлопці радо купалися на Ставі, Йосиф Сліпий також не раз перепливав Серет.

“Мене було дуже діймав недостаючий харч, хоч на стації (квартирі – прим. авт.) могли давати три рази ліпший харч, ніж давали, – подає Йосиф Сліпий інформацію про те, як господарі його тернопільського помешкання годували студента. – Склянка кави і одна булочка на снідання аж до першої години, на обід зупа або росіл і м'ясо з бульбою, і кромка хліба, на вечерю якась каша і чай. То, очевидно було замало... Батько приїжджав щомісяця і платив за стацію та й казав, що я дуже змарнів. Лишав мені дещо грошей на додаткові видатки, але треба було когось, щоб заопікувався і звернув увагу, а до того не було такого”.

Чим захоплювалася молодь

На другий рік навчання Йосиф Сліпий поміняв квартиру і мешкав уже на “Зарудді” (тепер Новий Світ – прим. авт.) у вдови на прізвище Бачинська. Там уже ліпше годували.

Описав патріарх УГКЦ і захоплення тодішніх тернопільських студентів: багато хто захоплювався картами, атеїзмом, лібералізмом, соціалізмом і дарвінізмом. Вказує навіть на те, що навіть із викладачів-несвящеників до парафіяльної церкви регулярно ходив тільки професор Іларіон Брикович.

“Що я, слава Богу, не дався пірвати тій стихії, то можу завдячувати лише великій релігійності винесеній з батьківського дому”, – пояснював наш земляк.

Зрештою, у 1911-му Йосиф Сліпий закінчив восьмий курс гімназії і вступив до Львівської духовної семінарії. Надалі він бував у Тернополі здебільшого проїздом, але пам'ять про місто зберіг.

– Тернопіль – місто Йосифа Сліпого, – сказав під час презентації книги Ярослава Пелікана про патріарха отець-доктор Віталій Козак. – Хоча про це ми й мало знаємо.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.