Життя і справи Володимира Лучаковського

Його ім'ям названі вулиця і місцевий благодійний фонд. А потрет Лучаковського — єдиний з портретів очільників міста у сесійній залі.

Батько Лучаковського, Дмитро, був греко-католицьким священиком. Матір, Антоніна, також походила зі священичого роду, була донькою отця Дольницького. Про це пише тернопільський історик Володимир Окаринський у статті “Доктор Володимир Лучаковський (“Лучаківський”)(1838-1903) — громадський діяч, перший українець — бурмістр королівського міста Тарнополя (Тернополя): постать в контексті доби”.

“Найбільш прийнято вважати, що Володимир Лучаковський народився 19 березня 1838 року в селі Ременові на теперішній Львівщині (Кам'янко-Бузького району), - подає пан Окаринський. - Від 1845 р. сім'я проживала в селі Довжанці недалеко Тернополя, де отримав парафію о. Дмитро... Отець Дмитро був священиком-аристократом, що при певних оказіях їздив до Тернополя лише четвіркою коней”.

Навіть п'єси писав

У 1850-51 роках Володимир Лучаковський навчався у Львівській гімназії, а з 1853 до 1858-го — у Тернопільській. У 1858-1862 роках майбутній бурмістр навчався на правничому факультеті Львівського університету.

Адвокатську практику молодий чоловік пройшов у Тернополі, де й залишився жити. Уже у 1867-му Лучаковський увійшов до редколегії народовського українського журналу “Правда”.

Серед гуморесок тернополянина - “Пан Боніфат”, “Пригоди в моїй поїздці”, “По матурі”. Не цурався Володимир Лучаковський і журналістики — дпукувався у “Правді”, “Зеркалі”, “Ділі”, “Просвіті”. А ще, як подають Володимир Окаринський і дослідниця з Тернопільського краєзнавчого музею Віра Стецько, тернополянин залюбки перекладав з німецької і польської вистави для місцевих театрів — загалом близько 20. Написав також свої п'єси “Іспит на мужа” і “Несподівані женихи”.

Із 1870-х Володимир Лучаковський — радний у магістраті. А коли у 1876-му в Тернополі створили “Просвіту”, осередок очолив саме він. У 1879-му адвокат увійшов також до товариства “Руська бурса”. Відтак “Просвіта” і “Руська бурса” проводили засідання у його канцелярії — іншого приміщення українці ще не мали.

Зрештою, у 1884-му в Тернополі заснували “Руську бесіду” - культурно-освітнє товариство. І Лучаковський також її очолив.

Відстояв 130 гектарів

“Доктор Лучаковський присвятив “Руській бесіді” багато праці та заходів, щоб до неї притягнути якнайбільше української інтелігенції, що приасимільована польською культурою, стояла осторонь від народного відродження. Завдяки великій особистій привітності і товариській культурі це йому у великій мірі вдалося”, - писав Микола Новіна у розвідці про нашого славного земляка в другому томі збірника “Шляхами Золотого Поділля”.

До слова, театр “Руської бесіди”, за словами Миколи Новіни, був улюбленою ділянкою громадсько-культурної діяльності. Того ж 1884 року Володимир Лучаковський спільно з суддєю Струмінським і комісаром Староства Омеляном Глинецьким відстояли права громади на фундацію князя Острозького. Це 235 моргів чорнозему під Тернополем — приблизно 130 гектарів! Цей маєток троє чоловіків вибороли не для себе — для міста.

Досягнення міста

Займався чоловік і перекладом “Карного закону” і “Карної процедури” з німецької на українську. Він приєднався до створеного у 1892-му Тернопільського наукового гуртка. Проте найзначнішим його громадським досягненням Лучаковського стало обрання на посаду бурмістра. До того він уже працював заступником бурмістра у 1876-1885 і 1894-1896 роках. А навесні 1896-го переміг у виборах і став першим українцем на посаді вільного королівського міста Тарнополя, зазначає Володимир Окаринський. І пробув ним від 1896 до смерті у 1903-му.

Бурмістр Лучаковський значно прислужився рідному місту. Як подає краєзнавець Любомира Бойцун у розвідці “Ім'я Лучаківського на карті міста” в №63 частопису “Ї”, саме у ті часи у Тернополі звели власну електрівню, провели електроосвітлення, розпочали встановлення телефонного зв'язку, створили детальний план розвитку каналізації. Також за Лучаківського розбудували колію і залізничний вокзал. А ще бурмістр сприяв відкриттю у Тернополі Української гімназії у 1898-му. Завдяки плідній роботі громада дуже шанувала очільника Тернополя — його ставили у приклад і з вдячністю згадували навіть у 1930-х.

Мав дружину красуню

Володимир Лучаковський присвятив життя місту. Його поховали недалеко від воріт Микулинецького кладовища. Та дбав тернополянин і про особисте життя. Був зразковим сім'янином.

Дружину Володимира Лучаковського звали Амалією. Вона, як і чоловік, походила зі священичої родини. Дівоче прізвище жінки — Громницька.

“Була це красуня, знана на весь край, яка своєю елеґанцією перевищала польських аристократок з багатого Поділля. Про її bon-mot-и кружляли досить довго різні згадки навіть після її смерти”, - читаємо у Миколи Новіни.

Єдиний син Лучаковських — Тадей — народився 15 листопада 1873 року. Після завершення Тернопільської гімназії він вивчився на юриста у Львівському університеті. Працював радником касаційного суду у Відні, але переїхав до Львова. Помер у 1947-му.

Фото Володимира Лучаковського і його сім'ї, портрети і деякі особисті речі бурмістра зберігають у Тернопільському краєзнавчому музеї. До речі, згадані знімки музею подарувала М. Круліковська, яка жила у Львові на квартирі у вдови сина бурмістра Тадея Лучаковського. Багато документів, що стосуються життя й діяльності нашого славного земляка, є у фонді №33 облархіву. Серед усього — навіть підписи Лучаковського.

“У фонді Івана Франка відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України зберігаються кілька листів Івана Франка до Володимира Лучаковського 1898 року, а також візитівка сина Володимира Лучаковського Тадея”, - пише Володимир Окаринський.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.