Електронні підручники можуть розвантажити портфель і «завантажити» очі

Тим часом у Міносвіти повідомляють про намір при закупівлі підручників наступного року наполягати на виданні електронної версії.

— Ми при розмові з видавцями при будь-яких закупівлях, в тому числі підручників, уже з наступного року вимагаємо від них електронну книгу поряд з паперовою, — цитують нещодавню заяву Міністра освіти Лілії Гриневич столичні видання. — Завдяки тому, що ми матимемо електронну книгу, її можна тиражувати в сучасній шкільній бібліотеці, а також можна буде завантажувати на планшет дитини і не носити величезні портфелі, наповнені важкими підручниками.

Також у Міністерстві уточнили, що вимогу про електронну версію закладатимуть у контракт із видавництвами. Тут планують, що електронна версія буде у відкритому доступі. Тобто питання законності скачування відпаде. При цьому освітнє відомство і далі виконуватиме вимогу про забезпечення шкіл підручниками у паперовому варіанті.

У відкритий доступ не вірять
Чи є електронна версія виходом із ситуації, чи можна розглядати її як основний інструмент для навчання, а чи тільки як альтернативу, ми поцікавились у тернопільських батьків та вчителів. Вони погоджуються, що електронні підручники можуть спростити життя школярів. Однак додають, що сучасна дитина і так багато часу проводить за гаджетами. Тож чи варто вкладати електронні носії у руки школяра і для навчального процесу – ще питання. Окрім того, ще багато залежить від того, що ж саме обирає дитина для користуванням електронним підручником – «читалку», телефон з великим екраном чи планшет.

— Якщо дати дитині гаджет хорошої якості, то вона використовуватиме його і для ігор. Вона гратиметься. Якщо дати дешевший, такий, що не підтримуватиме перегляд відео, не закачуватиме ігор, то він погано відображатиме і зображення, текст, — каже тернополянка Оксана Шевчук, мама 11-річної школярки. – Псуватимуться очі. Я б хотіла, щоб моя дитина вчилась лише за стандартним паперовим підручником.

Окрім того, деякі тернополяни сумніваються і щодо втілення заяви Міносвіти про виклад електронних версій у публічний доступ. Мовляв, тоді автори підручників втрачатимуть потенційні гонорари. Тож хтось у копієчку з такою ідеєю влетить – або держава, або батьки. Але тут слід зазначити, що гонорар може виплачувати держава — за написання, а не видавці — за продаж. У світі така практика поширена.

Зробить цікавішим, але
Тернополянка Іванна Лазар — мама другокласника до такої альтернативи ставиться скептично. Каже, що якщо діти захочуть користуватися виключно електронними версіями, то це додаткове навантаження на батьків.

— Книжки рвуть щороку, — розповідає вона. – А планшет? І місяця не мине, як він поламається. Планшет — недешева забавка. Діти весь час сидять у телефоні, а так будуть сидіти ще в планшетах. Я сину спеціально віддала свій старий телефон тільки для того, щоб можна було з ним зв’язатись і щоб він не грався на уроках. Але він все одно придумав собі розвагу: дзвонить по всій телефонній книзі. Тому я за те, щоб діти поважали книгу.

За словами пані Іванни, електронний підручник і справді зможе зробити навчання цікавішим. Адже дитина зможе до навчального матеріалу переглядати і фільми за темою. Приміром, з географії. Тоді може зникнути і потреба у дорогих телевізорах з великим екраном.

— Було б цікаво, якби хтось спеціально розробив такий проект для дітей, програму, де буде календар і автоматично вноситиметься домашнє завдання, — додає вона. — А до кожного параграфу — відео з викладеним матеріалом, мультимедійні презентації. Так будь-який предмет став би доступнішим і цікавішим. Але цього немає. Тому електронна альтернатива не видається мені панацеєю.
Із таким твердженням не згідна інша тернополянка — Ірина Чубата. Її донька уже кілька років користується електронними версіями підручників. І вона — не виняток, бо гаджети має більшість учнів її класу.

— Легенький планшет, а до того — електронна книжка у портфелі, заміняє моїй дитині величезну купу підручників, — каже вона. — У молодших класах доньці було дуже важко носити стільки книжок, тому електронна версія — це для нас вихід із ситуації. Коли ще не було планшета, я щоранку носила її портфель до зупинки, бо дитина ледве його піднімала. Чомусь ті батьки, які проти електронних підручників, говорять лише про шкоду для зору, але не згадують про дитячий хребет, який не витримує такого вантажу. Звідси і сколіоз, і інші проблеми. А те, що дитина грається гаджетом, як іграшкою, чи може його розбити, — це „побічний” ефект. Важливо удома говорити з дитиною про це і прищеплювати їй бережливе ставлення до речей. І не лише до тих, що є її власністю, а й тих, які оточують скрізь.     

Тільки як альтернатива
Неоднозначно до електронних версій ставляться і самі педагоги. Приміром, як варіант для навчання до завезення нових підручників на початку навчального року директори шкіл називали й електронні підручники. Про це ми писали у статті «Школи стартували без обіцяних підручників». Однак стандартний підручник, кажуть педагоги, таки має залишатись на першому місці. Електронна версія – як альтернатива.
— У нашій школі учні і вчителі користуються електронними підручниками, — каже директор школи №28 Лілія Вавринів. — І централізовано ще минулого року всі школи були проінформовані щодо сайтів. Але сьогодні ні для вчителів, ні для учнів, ні для батьків не є проблемою шукати інформацію з допомогою Інтернету. Майже у всіх учнів є гаджети. Сучасний учень дуже мобільний і практичний.
База шкіл, на думку Вавринів, не відповідає вимогам сьогодення. Однак ми живемо в інформаційному суспільстві, де можна отримати будь-яку інформацію.

— Думаю, що паперовий варіант все-таки має право на існування. І сучасні бібліотеки, книгарні неможливо уявити без книг, — додає вона.
Без книг не бачить навчального процесу і тернопільський вчитель Оксана Коваль. Будучи педагогом і мамою школярів, жінка насамперед переймається їхнім здоров’ям.

— Моя донька місяць покористувалась планшетом, і ми тепер водимо її до лікаря, — говорить пані Коваль. — І це вона просто розважалась, не вчилась. А що було б, якби вона навчалась? Більше проблем.
За словами вчительки, на закупівлю підручників Міносвіти кинуло величезні кошти. Та про електронні версії не йшлось. А видавці просто так не дають.

— Електронні підручники з деяких предметів дуже складно роздобути, а якщо вдається — то проблема в тому, що там іще більше помилок, ніж у друкованих, — каже вона. — Здається, що закинули чорновий варіант без вичитки. Трапляється і таке, що варіанти завдань в електронних варіантах не співпадають з друкованими.
Виключно як альтернативу, а не постійний засіб для навчання розглядає гаджет і вчитель історії Ольга Мозгова.

— Коли я чую такі розмови, то дратуюсь. Може, вони потім і всім учням окуляри куплять? — каже вона. — Окрім того, не всі мають змогу купити той гаджет. І як себе у такому класі відчуватиме дитина без нього? Якби держава мала якусь програму, за якою можна було б закупити гаджети для учнів за зниженою ціною, тоді інша справа.

Лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук Наталія Волотовська:

Використання гаджетів  - це уже вимога часу. Але є різниця у тому, що саме для навчання використовує дитина – смартфон, планшет чи «читалку». Приміром, якщо говорити  про негативи використання смартфонів дітьми, то виникають сприятливі умови для розвитку міопії (короткозорості). Також може бути надмірне світлове навантаження на сітківку, через це з часом розвивається виснаження запасів зорових пігментів. І «квіточками» буде «куряча сліпота», або зниження зору в темряві. Особливо це актуально, якщо дитина використовує смартфон у темряві, без зовнішнього освітлення. А вже у старшому віці можливий розвиток дегенерації сітківки.

Крім того, дуже небезпечним є виникнення психічної залежності, особливо таких порушень, як селфоманія і лудоманія (ігроманія). 

Як на мене, то смартфони загалом не варто використовувати для навчання. Причому, які б вони високі технічні характеристики не мали. Найкращий варіант для дитячого ока – PocketBook, або так звана читалка. Її наше око сприймає, як звичайний підручник. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.