На уроки довелося їздити в альтанку у лісі: шукаємо плюси і мінуси дистанційного навчання

Розбираємося в плюсах і мінусах «дистанційки». Які знання отримають школярі та студенти? І чи взагалі є у них бажання вчитися? Cвоїми думками про дистанційне навчання діляться викладачі, студенти, батьки учнів

Дистанційне навчання — це навчання поза межами школи, училища, ВУЗу. У 2020 році українські школярі і студенти вперше були вимушені навчатися дистанційно через пандемію коронавірусної хвороби COVID-19. 

З початком дистанційного навчання учні та викладачі стикнулися з проблемами, основною з яких був неякісний інтернет.Також це було відсутність комп'ютера чи телефона в учнів чи студентів (особливо гостро дане питання торкнулося багатодітних сімей). Крім того, це ще треба було оволодівати новими знаннями та навичками вчителям і учням, щоб навчитися працювати дистанційно. Ще однією проблемою виявилося бажання вчитися, адже контролювати себе під час дистанційного навчання важко. 

З часом всі повернулися до звичного учнівського і студентського життя. 

І от 24 лютого 2022 року — ВІЙНА! І знову дистанційне навчання в Україні. Знову всі предмети учні і студенти вивчають вдома, сидячи за комп'ютером чи телефоном. 

Cвоїми думками про дистанційне навчання діляться викладачі, студенти, батьки учнів. 

 

Роботи дуже багато

Неля Сухорукова, директорка філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»:

— Організація дистанційного навчання вимагає від викладача додаткових зусиль.

Викладачу слід готуватись не лише до проведення пари в режимі Zoom, щоб забезпечити живе спілкування зі студентами, а й підготувати структурований матеріал для вивчення теми в електронному варіанті на той випадок, якщо студенту не вдалось підключитись до пари. 

Особливо багато роботи мають викладачі з організації практичних та лабораторних занять. Адже важливо, щоб студент мав достатню теоретичну базу для вирішення практичних завдань, потрібно забезпечити відео-підтримку виконання цих завдань і, обов’язково, систематично робити детальний аналіз ходу виконання завдань у безпосередньому спілкуванні зі студентам з допомогою Viber чи Zoom.

Роботи дуже багато, але високий результат досягається саме так. Досвід роботи викладачів нашого навчального закладу у підготовці фахівців спеціальностей «Дизайн», «Журналістика», «Інформаційна справа» це підтверджує.

 

Це випробування для кожного з нас

Наталія Драган-Іванець, кандидат наук із соціальних комунікацій, викладач кафедри журналістики ТНПУ ім В. Гнатюка, викладач філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»:

— Як викладач і як мати двох дітей скажу, що дистанційне навчання — це передусім високий рівень організації самого себе і комфортного середовища довкола себе. 

Педагогічна робота змінилась, адже нема достатнього інтерактивного зв'язку та емоційно контакту зі студентами. Зі мною була навіть така історія, що під час начитки для заочної форми навчання першому курсу (студентів я ще зовсім не знала) жоден не увімкнув камери (ну, це вже майже звична річ) і на моє: «Шановні студенти, ви мене добре чуєте? » лише одна студентка написала у чат: «Говоріть те, що маєте казати, бо відповідати ми не маємо змоги». Я була заскочена і одразу не зметикувала, що робити, тому довелось цілу пару читати лекцію, ставити собі запитання, самій відповідати на них і навіть сміятися з власних жартів. Звісно, чорні екрани на моніторі, відсутність фідбеку та неактивність студентів — це одна сторона дистанційного навчання. Плюсом, як на мене, може бути те, що насправді є більше часу — не потрібно доїжджати на роботу чи навчання, і з’явились чудові можливості для інклюзивного навчання. Мені приємно спостерігати, як одна студентка, яка не могла приходити до університету, активно відвідує дистанційні пари та усі вебінари, які я їй рекомендую. 

Дистанційне навчання — це випробування для кожного з нас. Ми мусимо його подолати і за можливості взяти те, що є справді корисним.

 

Про наслідки говорити важко і рано

Інна Сирник, викладачка філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», журналістка:

— Серед плюсів дистанційного навчання – можна зекономити на енергоносіях в освітньому закладі, на харчуванні для дітей, школярі, вчителі, студенти їх викладачі не контактують між собою, відтак менше хворіють. Серед мінусів я б назвала відсутність живого контакту, зв’язку як між викладачем та учнем або ж студентом, так і між самими школярами чи студентами. Немає головного – присутності та ось цього знаєте живого погляду – очі в очі, коли можна щось уточнити, запитати, порадитися, посміятися, немає емоцій.

Війна стала страшним випробуванням для українців. І знову дистанційне навчання, і знову платформа «Зум» і знову чати у вайберах, і перевірка знань – онлайн. Так, можливо в час війни і дистанційне навчання виправдовує себе, але ж як живе спілкування, як обмін досвідом, як налагоджування дружніх відносин, як зрештою відчуття того, що ти в соціумі, що ти не відірваний від світу. Моя особиста думка, якщо стоїть вибір між дистанційним навчанням і очним – то краще йти в школу і університет і вчитися. Але в час війни в Україні, сьогодні це напевно оптимальний варіант. Про наслідки говорити важко і рано. Залишається жити, вірити, і вчитися усіма доступними способами. Тепер якщо ти живий, здоровий, відносно в безпеці, уже добре, а вчишся ти дистанційно чи офлайн, ти вчишся!

 

Вивчають думки студентів

Анатолій Вихрущ, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри української мови ТНМУ ім. І.Я.Горбачевського, заслужений працівник освіти України:

— Цікавим є досвід дистанційного навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського. На сторінках журналу «Медична освіта» друкують статті, в яких аналізують актуальні питання організації навчального процесу в умовах пандемії та війни. Викладачі підготували систему творчих завдань професійного спрямування, звертають увагу на особистісний розвиток молоді. Особливої вагомості набуває підготовка якісних відеоматеріалів. Цьому сприяє медіабанк університету, а також матеріали в системі Moodle для кожної теми.

На кафедрі української мови вивчають думки студентів щодо переваг і недоліків дистанційного навчання. Зауважимо, що першокурсники усвідомлюють тимчасовість такого навчання, підкреслюють важливість спілкування з викладачами і ровесниками. 

 

Важливо організувати ефективну взаємодію

Світлана Дячок, кандидат філологічних наук, директор дитсадка-школи №2 м. Хоростків Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області:

— Реалії сьогодення обумовлюють необхідність дистанційної та змішаної форм навчання, що забезпечує безперервність освітнього процесу. Відеоконференції, форуми, вебквести, чати, блоги, електронна пошта, анкетування, соціальні мережі, мобільні застосунки – усе це набуває широкого використання. Під час дистанційного навчання дуже важливо організувати ефективну взаємодію учнів, аби розвивати навички співпраці та сприяти соціалізації молодих людей. Не зайвим буде узгодити між усіма учасниками освітнього процесу розуміння основних понять та термінів, що набувають нового змісту в умовах дистанційного навчання. Також не варто забувати про друковане слово. Учителеві важливо поєднувати цифрові завдання, роботу з підручником і зошитом. 

Варто зауважити, що ті учні й учениці, які мають високий рівень мотивації та самодисципліни, у процесі дистанційного навчання досягають успішних результатів. Отже, за умови методично правильної організації та добору вчителем доцільних методів і прийомів роботи під час дистанційного навчання, є можливість успішної реалізації системних принципів сучасної освіти. 

 

Все починається з тебе

Тетяна Ткач, студентка ТНПУ імені В.Гнатюка та Відкритого міжнародного університету «Україна»: 

— З початком дистанційного навчання зробила для себе такі висновки і хочу поділитись з вами. Насамперед це плюси дистанційного навчання : 

можливість навчатися у будь-яку годину, у будь-якому місці, без відриву від основної діяльності, у своєму темпі, доступність навчальних матеріалів, мобільність ...

З мінусів можна виділити те, що навчальний матеріал краще засвоюється при очному навчанні, адже так інформація сприймається легше та цікавіше. 

Багато хто вважає, що спеціалісти, які вчились дистанційно, будуть не настільки обізнані як були б під час очного навчання . Але це не так. Всі ми з вами дорослі і мудрі люди, і якщо обираємо професію, то вона нам цікава, адже в майбутньому — це справа нашого життя. Тож якщо ти хочеш вчитись, то ти будеш вчитись і ніхто тобі не завадить. Все починається з тебе!

 

Дієвий механізм здобуття освіти

Тарас Скуржанський, студент ТНТУ ім. І.Пулюя, факультет комп’ютерно – інформаційних систем і програмної інженерії: 

— Серед переваг дистанційного навчання хотів би виділити: раціональне та ефективне використання часу (не потрібно витрачати час на дорогу до навчального закладу) та фінансових ресурсів, можливість навчатися в зручний для тебе час і зі зручного та безпечного місця, де б ти не знаходився, навчання можна поєднувати з іншими видами діяльності (волонтерство, робота, самоосвіта, допомога рідним тощо).

Основним недоліком дистанційного навчання вважаю брак живого спілкування між студентами, викладачами, яке не здатні замінити жодні технічні засоби, а також відсутність якісного інтернет зв’язку в ряді населених пунктів. Однак в умовах російської військової агресії онлайн навчання є дієвим механізмом здобуття освіти в Україні.

 

Вчилась за столиком у лісі

Галина Магдяк, мама учениці Звиняцької гімназії ім. М.Галущинського Христини Магдяк:

— Моя дочка Христинка закінчила 5 клас Звиняцької гімназії. Вчиться дуже гарно. Ми живемо у селі Скомороше, за 30 кілометрів від Чорткова. Коли почалося дистанційне навчання, Христинка закінчувала 3 клас. У нас виникла велика проблема — потрібен був хороший інтернет, а вдома його не було. А щоб скористатися мобільними даними 4 G треба було ходити і шукати мережу по всьому селу. Коли наша бабуся повернулася із заробітків з Польщі, наша сім'я вимушена була пройти 2 тижні карантину. То ні до сусідів, ні до родичів ми не могли піти, щоб скористатися їхнім інтернетом. Чоловік брав машину, іноді відпрошувався з роботи, і відвозив дитину за кілька кілометрів від дому в ліс. Там є альтанка для відпочинку та хороше інтернет покриття. Так за столиком у лісі моя дитина виконувала контрольні роботи, слухала пояснення нового матеріалу. 

Тепер у нас є добрий інтернет, Христинка навчається, сидячи вдома за столом. Але дистанційне навчання ніколи не замінить навчання в школі і спілкування з дітьми.

 

Випробування на міцність

Віра Сирота, студентка Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

— Хочу поділитися і своїми думками. А чим для мене є дистанційне навчання ? Це випробування на міцність. Я — мама п'ятикласника. Разом із сином вчилася заходити на навчальну платформу, фотографувати, робити відео і надсилати вчителям виконані завдання. В 40 років я почала опановувати цілком незвичний для себе спосіб навчання. Вивчаючи журналістику, з цікавістю слухала лекції викладачів з екрану телефона і навіть робила конспекти.

Студентам заочної форми навчання досить комфортно вчитися дистанційно, тому що не потрібно їхати в університет на заняття, витрачаючи час і кошти. Також заслуговує уваги досвід Чортківського медичного фахового коледжу, де використовували змішану форму дистанційного навчання. Адже не маючи практичного досвіду, важко стати професійним медиком. Дистанційне навчання стало великим плюсом для інклюзивної освіти. Тепер люди з інвалідністю змогли навчатися, не виходячи з дому. 

Дві найбільші проблеми дистанційного навчання — це неякісний інтернет  і відсутність живого людського спілкування.

Проаналізувавши думки викладачів, студентів, батьків, можна зробити висновок: попри труднощі, які виникли під час організації дистанційного навчання, — це єдиний спосіб, який дозволив безпечно вчитися під час пандемії і війни, здобувати знання і завершити навчальний рік.

Українцям потрібно вчитися, бо ніхто і ніколи не подолає розумну націю. РАЗОМ  — до ПЕРЕМОГИ!

Автор Віра Сирота, студентка Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»  

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.