Як порушують права дітей і …вчителів у школі? Ділимося історіями тернополян і порадами

• Чи знаєте ви права і обов’язки своєї дитини у школі? Що можна, а що ні. Чи вчите дитину поважати вчителя і чи завжди педагоги тактовні до учнів?
• Про разючі історії тернополян і думки батьків, які поділилися на два табори з цього приводу, читайте у тексті.
• Адвокат пояснює, що по закону дозволено дітям у школі, а що заборонено. Психолог розповідає, як батькам налагодити діалог з дитиною, виявити її обман та розвіяти дитячі страхи.
• Завдяки Вашим підпискам ми можемо готувати більше цікавих матеріалів. Дякуємо за підтримку незалежної журналістики!

 

«В усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини»,  – йдеться у статті 3 Конвенції ООН про права дитини.

На конституційному рівні в Україні теж закріплено права дітей. Конституція, зокрема, проголошує охорону дитинства (ст.51), рівність прав дітей незалежно від походження, заборону насильства над дитиною та її експлуатації, захист та допомогу держави дитині, позбавленій сімейного оточення (ст.52). Слід водночас зазначити, що цими положеннями конституційні права дитини не обмежуються. На дитину поширюються майже всі права людини, однак з урахуванням певних особливостей. Яких саме, читайте у тексті. 

Чи знання прав дітей захистить вашу дитину чи, навпаки, ще більше розпестить, залежить від вашого виховання і самої дитини. Реальні історії, які це доводять, читайте нижче. 

Історії тернопільських батьків і вчителів

Тернополянка Наталія поділилася історією свого сина зі школи.

• У мене була ситуація у школі із сином. Тоді він був у другому класі. В малого почався нервовий тік, почав сіпати головою, кліпати очима. Завела до лікаря, сказав, що все це від нервової системи. Прийшли до психотерапевта, який поспілкувався з малим, і нічого не з'ясували. Сказали, що, можливо, над дитиною відбувається якесь насилля, почали питати, як і з ким ми живемо. Так як вдома все добре, то я не могла зрозуміти, де ж його ображають. Аж поки одного разу син при розмові якось не обмовився, що вчителька його вдарила. І коли вже я розпитала, то виявилося, що на кожному уроці вона давала йому підзатильники по голові. Часто і за будь-що. Він страшенно її боявся, але так як я завжди вчила, що вчитель головний, малий думав, – так має бути. Коли підняла це питання з класною керівничкою, бо він ходив в другу підгрупу, то, по-перше, зрозуміла, що вона все знала, і в мене був шок. Тоді я пішла до директора, і мені сказали, що його переведуть в іншу підгрупу, а про вибачення і мови не йшло. Коли пробувала дізнатися, чи можна якось покарати вчителя, то мені сказали: «Забудь – це заучка, і там все замнуть, а дітей прийдеться зі школи забрати. Ось так,  – зітхає співбесідниця».

Тернополянка Тетяна розповіла журналістці «20 хвилин» про зовсім іншу «сторону медалі».

• Прикрий випадок трапився зі мною, як вчителькою. Ніколи би не змогла подумати, що потраплю в таку ситуацію. Роботу свою дуже люблю, з п’яти років мріяла стати вчителем, старанно навчалась, отримала медаль і вступила в омріяний вуз. Коли прийшла на роботу, радість мене переповнювала. Все було чудово. Я любила дітей, вони мене. Знаходила підхід до всіх. Пішла в декретну відпустку. Коли повернулася, дали мені 1-й клас (місця вчителя не було, як завжди, знову працювала вихователем). Все було дуже добре. Дітки різні, знайшла підхід, гарно працювали, дружили. Одного дня збираюсь на роботу, телефонує до мене директор і викликає до себе. На мене батьки учениці будуть писати заяву і викликати поліцію... Але чому? У мене шок. Крім того, я проходила курс лікування після операції в онкологічному диспансері. Стресів не можна, а тут грім серед ясного неба. Прибігаю на роботу, мене в кабінет і давай розказувати, що я «натворила» зі слів старшої сестри моєї учениці: я взяла дитину за плечі, тріпала, била і кинула об стіну, тоді переступила через неї і пішла... Але «казкарі» путались у часі, казали, що то було то зранку, то ввечері. Але в той вечір мене не було. Це було просто жахливо. Свідків ж у них не було, тоді як на нашому поверсі багато спалень і багато вихователів, дітей. Потім я все розплутала сама. Учениці сестра приходила до нас в спальню з однокласницею, побули, поговорили, і я попросила піти, бо ми вже збиралися до класу, спальні закривала. Дівчатам це не сподобалося, і вони зі злістю стали, що аж крісла перевернули. Я навіть не зреагувала. Спокійно підняли з дітками та й пішли. А вона з подружкою вирішили мене покарати, що я їх попросила піти. Вночі подзвонила до мами і сказала, що її меншу сестру побила... Уявіть мій шок і стрес... Я вже хотіла писати заяву на звільнення. Мене ще заставили зателефонувати до мами і простити вибачення за те, чого не робила. Я декілька днів нічого не могла їсти, говорити, продовжувати лікування. Добре, що підтримали мене співробітниці, бо ж знають, що я такого не робила і в житті не зробила б. А через деякий час ця ж дівчина сказала, що вкрали її туфлі і викликали поліцію до іншого вихователя, довели до того, що вихователь купував взуття, хоча його не було, ніхто не крав... Випадків було декілька і пізніше. Досі боляче і обідно, пройшло вже майже 6 років, а болить мене досі. Але, дякуючи, цьому випадку я здобула другу вищу освіту (тепер я ще і психолог), щоб краще розуміти діток, допомагати їм і допомагати собі. Зараз я в декретній відпустці знову, надіюсь, що більше такого не трапиться. Діти бувають дуже жорстокими, не думають про наслідки. Але досі спілкуюсь із тією дівчиною, пробачила, хоча вона і не просила про це... Надіюсь, що вона зрозуміла, і її дітки такого не робитимуть. Були й випадки, що хлопці інших вчителів обзивали і казали, куди їм йти прямим текстом. Ножі приносили, я раз ледве забрала, були погрози співробітнику... А тато моє коліжанки, він теж вчитель, йшов додому, учні так побили, що ледве врятували. Досвідчений молодий лікар на снігу робив реанімацію і пробивав трахею. Просто учень хотів гарну оцінку, а на уроки не ходив і двері з ноги відкривав, вчитель не поставив, а попросив прийти на передачу, учень сказав перед класом, що йому буде... І пішов, через декілька днів напав ввечері, якби не воєнні, то би добили...Вчитель ледь вижив, тепер має великі проблеми зі здоров'ям, реабілітації тривають... Дуже важко зараз вчителям, я на наступний рік виходжу з декретної відпустки, не знаю, що буде далі. Хоча роботу люблю, своїх учнів, змінювати не планую, хочу все життя працювати вчителем/вихователем. Школа, діти – моє життя, – ділиться пані Оксана. 

Думки із соцмереж

Ми запитали у тернополян в соцмережі Фейсбук, чи знають вони про права своїх дітей у школі і які дії вчителів вважають прямим порушенням дитячих прав.

Люди поділилися на два табори. Деякі дуже гостро сприймали, начебто, просте запитання журналістки. Склалося враження, що мало не кожен сприйняв його на свій особистий рахунок і розгорнув тему не за права, а за обов’язки дітей.  Чому ж так? Питання залишається відкритим. Демонструємо деякі відповіді.

Інші ж були раді, що цю тему підняли, деякі батьки розповіли свої особисті історії.

Треті написали, що би точно не хотіли по відношенню до своїх дітей у школі.

Ну і підсумком запиту журналістки «20 хвилин» став ось такий коментар:

Діти мають і не мають права на…

По основних правах дитини і їхніх обмеженнях ми пройшлися разом із адвокатом Віталієм Вітівим. 

Право на освіту.

Адвокат каже, дітям потрібно суворо дотримуватися дисципліни в школі. Навчання – основний обов'язок дитини у навчальному закладі. 

• Діти повинні дотримуватися шкільної дисципліни, а за недотримання правил, логічно, настає певне покарання, яке не може одразу розцінюватись, як порушення прав дитини, – каже адвокат. Крім того, керуючись навчальним процесом, як основною метою перебування дітей у закладах освіти, недопущенням кримінальних дій, які могли би відбуватися у стінах навчальних закладів, пронесенням заборонених предметів, допускається встановлення обмеження деяких прав дитини під час відвідування ними закладів.

Право на приватну власність.

Адвокат каже, що огляд речей дитини вчителькою чи охоронцем на вході у школу є допустимим втручанням у право мирного володіння власністю дитини у зв’язку із особливим суспільним запитом щодо інформації, обмеженням пропуску в школу зброї чи заборонених речовин. 

• Аналогічним чином смартфон чи інший гаджет може відволікти дитину від навчання і бути причиною порушення дисципліни. Тому, на мою особисту думку, телефони та інші засоби комунікації, які використовуються не в цілях навчання, можуть бути заборонені, – каже пан Вітів.

Віталій Вітів припускає два варіанти допуску смартфонів у школах, аби не заважати навчальному процесу. Перший – це їхнє зберігання під час уроків в особистих шафах, але тут важливо пам’ятати, що школа не є органом, яка має право на таке зберігання. Тому, у випадку зникнення телефону школа не відповідатиме за смартфон.

Другий варіант – це приходити до школи без смартфонів або зі старими телефонами, основною і єдиною функцією яких є лише комунікація – зв'язок з батьками. 

• Взагалі, краще без телефонів, щоб не виникало зайвих проблем. На всяк випадок телефон повинен бути до класного керівника, – пояснює адвокат.

Право на честь і гідність.

Віталій Вітів пояснює, що кожній дитині у стінах школи гарантується право на честь і гідність. Таке право полягає у недопущенні з боку інших дітей, батьків та вчителів висловлювань, жестів, які би принижували чи мали намір зганьбити дитину. Порушенням права дитини на честь і гідність у школі можна вважати також різницю, яку вчителі можуть штучно створювати між своїми учнями. 

Що має насторожувати батьків?

Журналістка «20 хвилин» звернулася до психологині, викладачки психологічних дисциплін, учасниці проєкту терапії в роботі дитячого психолога та психотерапевта «Основи Sandplay» Оксани Павлової-Роботи. 

Ми запитали, яка поведінка дитини може вказувати на те, що в неї у школі проблеми.

Психологиня каже, що дитина стає замкнутою, пригніченою, сумною або ж надмірно агресивною, дратівливою, плаксивою.

• Батьків також мають насторожувати крадіжки, відсутність шкільного приладдя та втеча дитини з уроків, – пояснює фахівчиня.

Тернопільські батьки зауважують, діти часто відмовляються говорити про свої проблеми у школі. Як батькам налагодити діалог з дитиною? У цьому випадку пані Оксана радить обов’язково знайти посередника, яким може бути психолог чи соціальний педагог.

Як ми писали вище, діти мають схильність обманювати, зводити наклеп на вчителів. То що вказує на дитячий обман ми теж запитали у психологині.

• Пригнічений стан дитини, тривожність, страх. Також може спостерігатись різка зміна інтересів. Раджу вчасно реагувати на тілесний контакт зі своєю дитиною, що також може вказувати на її обман. Наприклад, ви подали дитині руку, а вона різко відсторонилась, без причини злякалась, тощо, – каже пані Оксана.

Психологиня зауважує, карати дитину за обман у жодному разі не можна, адже їй дуже важливо мати поруч близьку людину, котра підтримає та вислухає. 

Тернопільські батьки, котрі стикнулися із булінгом своєї дитини у школі хочуть знати чи обов’язково потрібно переводити дитину в інший клас чи школу, коли вона категорично відмовляється ходити до школи. Що каже з цього приводу фахівець?

• Потрібно попрацювати із психологом. Спробувати все, що в силах батьків і спеціалістів. Але, якщо сторона кривдників вашої дитини не йде на контакт – тоді обов’язково перевести дитину в інший клас або інший навчальний заклад, – радить психологиня.

Пані Оксана також пояснила, що робити батькам, якщо на дитину поступають неодноразові скарги  від вчителів про непослух, неповагу та зверхність.

• Вияснити причину, розпочати внутрішнє розслідування та роботу соціальному педагогу та психологу, адміністрації навчального закладу. Якщо ж йде заборона батьків – тоді рада профілактики порушень у школі заводить психолого-педагогічні картки і розпочинає роботу із поліцією, – каже психологиня.

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.