- Україна святкує 31–ту річниц незалежності. Довгий та важкий шлях довелося пройти, щоб нарешті Україна змогла повернути собі свободу. Тепер ми виборюємо її знову.
- Через російсько-українську війну цього року масштабних святкувань не буде. Прокидались тернополяни під звуки сирен.
- Ми зібрали фото міста за роки незалежності та розповідаємо історію цих світлин. Що змінилося? Що вдалося збудувати та відновити, а що, на жаль, знищили?
1990
Почати варто з однієї з наймасштабніших акцій, яка була одним з кроків до здобуття незалежності. Це найбільший в Україні «живий ланцюг» (Українська хвиля) у неділю 21 січня 1990 року. Мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Він був одним із наймасштабніших у світовій історії. Довжина ланцюга перевищувала 770 км. Проходив ланцюг і центральними вулицями Тернополя. Люди прагнули здобути незалежність та покінчити з радянським минулим.
Ось як виглядав живий ланцюг. На фото можна побачити вулицю 15 Квітня та Руську. Цього року в місті відбувся масштабний страйк щодо заборони в Україні Комуністичної партії Радянського Союзу.
Не менш важлива подія на шляху до незалежності – прощання з радянським минулим. Червень 1990–го року – Тернопіль стає другим містом після Червонограду (Львівська область), де 8 серпня зняли пам’ятник радянському вождю. Однак рішення про демонтаж серед українських міст все ж першим прийняли в Тернополі.
1991
Це рік став знаковим для Тернополян. Нарешті здобули Незалежність. Розпочалась декомунізація. Вулиця Леніна повернула собі назву Руська. Бульвар Карла Маркса став бульваром Тараса Шевченка. У місті відбувається масштабний страйк за заборону КПРС. Біля ОДА пройшов мітинг та суперечки між протестувальниками та представниками КПРС.
Ще одна знакова подія цього року – візит українського кардинала, єпископа Української греко католицької церкви Любачівського.
1992
Після розвалу союзу почався важкий і тернистий шлях для всіх пострадянських країн. У квітні 1992 року у Тернополі запрацювало обласне телебачення.
Багато заводів у 90-х почали занепадати. Заборгованість по заробітним платам, застаріле обладнання, звільнення робітників та закриття підприємств. На щастя, не всі підприємства занепадали. Тернопільський радіозавод цього року відсвяткував своє десятиріччя.
Цього року презентували Українсько-Бельгійське спільне підприємство – ВАТРА-ШРЕДЕР.
1993
До міста завітав перший президент незалежної України. Прилетів він до міста на літаку до Тернопільського аеропорту, який вже не працював. До його візиту Аеропорт «марафетили». Зустрічали президента хлібом–сіллю. Жінки у національних костюмах, які вітали Кравчука, від хвилювань почали запинатись та забувати слова вітань. Адже не кожен день доводиться бачити президента та ще й «під прицілом» камер журналістів. Гаранту вручили подільський коровай та побажали ще довго керувати країною. Побував Кравчук на комбайновому заводі. Поспілкувався з робітниками та мешканцями міста на Театральному майдані
Цього року будували новий мікрорайон Тернополя – «Аляска».
1994
А це місто 1994–го року. На вулицях ще немає заторів. Іномарки у місті – рідкість. На фото можна побачити життя пересічних людей. Свіжоспечений хліб продають прямо на вулиці з кузова «бобіка». Не так багато МАФів в центрі. На Замковій, де нині пенсійний фонд, працював банк «Україна». Біля школи №3 працював магазин «Школярик». Багато будівель змінили свій зовнішній вигляд.
Цього року до міста приїхав і Леонід Кучма. Він побував на комбайновому заводі, де вже були проблеми з зарплатами та реалізацією продукції.
– Для того, щоб продукція заводу мала збут, вона повинна бути на рівні міжнародних стандартів. А для того, щоб вона була на рівні міжнародних стандартів – потрібні і гроші, і час. Якщо ми самі не можемо розробити комбайн, щоб він був на міжнародному рівні, то треба закупити технологію і обладнання. Німеччина за чотири роки у свою економіку вклала близько 450 млрд доларів. І ще кінця не видно. А ви хочете… – розвів руками Кучма під час розмови.
1995
Цього року встановили дзвіниці храму Різдва Христового на вулиці Руській. Урочисто освятили новозбудовану дзвіницю 24 серпня 1996 року, у день п'ятої річниці Незалежності України. Ось що пригадав тернополянин, краєзнавець Антон Марчевський
– Я добре пам'ятаю 24 серпня 1996 року. Того дня на майдані Волі був парад. Над містом літав гелікоптер Мі-2, під яким на тросі (з баластом на другому кінці) розвивався український прапор. Також кружляв літак Ан-2 з прапорами на крилах, – каже він.
У 1990-х роках майже всі місцеві купували їжу не в магазинах, а на ринку. Міський ринок – своєрідний «центр» життя міста. Тут люди не лише отоварювались, а й спілкувались, сварились та мирились. Там «кипіло» життя. Однак в наш час на ринку скуповуються не так багато людей. Зараз такі черги, як на фото 1995–го року, можна побачити перед великими святами.
На Новому світі у своїй майстерні працював видатний скульптор Іван Мердак. Саме він подарував місту дерев’яні фігури казкових героїв, які ще прикрашають «Топільче». До нього на мерседесі у супроводі міліціонерів з мигалками приїхав вже колишній президент Леонід Кравчук.
1996
Відкрили пам’ятник Івану франку. На фото поруч – міський голова Негода.
1997
У 1997 Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського святкував 40 років із часу заснування. Тоді ж вийшов і перший номер обласної газети «Медична академія», яку видає університет.
Зараз це може здатись дивним та навіть смішним, але тернополяни святкували прихід до міста першої електрички. Тернополянин Віктор Мадрі пише:
– 25 грудня 1997 року, в Тернопіль прийшла перша електричка... Від парової тяги до електричної, тоді було завершено першу чергу електрифікації ділянки дороги від Красного до Тернополя... Були святкові заходи в честь цієї події, – йдеться у повідомленні.
1998
На початку бульвару Тараса Шевченка відкрили погруддя Ярослава Стецька, скульптор — Микола Невеселий.
1999
На фото можна побачити перед випускників на міському стадіоні. Можна побачити, у якому занедбаному стані він був.
2000
Цього року закінчилось оновлення фасаду залізничного вокзалу. Приміщення не змінило вигляд до наших днів, а от площу відремонтували та осучаснили. Роботи були під керівництвом архітектора Данила Чепіля.
Цього року був заснований парк «Вознесіння» — один із наймолодших парків Тернополя. Він був на території пустиря у балці між автостоянкою по вул. ген. Тарнавського та територією ВАТ «Текстерно». Тоді там були висаджені дерева кращими представниками випускних класів шкіл Тернополя. У парку існувала лише одна головна алея, від якої відгалужувались 6 менших. У парку насипали два кургани, розбили чотири клумби. А тепер від зеленого острівця не залишилось і сліду – пише тернополянин Віктор Мадрі.
2001
Два світлодіодні табло (на обидві сторони) над пасажирськими платформами залізничного вокзалу, які показують час і дату, встановлені у 2001 році. До того тут були табло з лампами розжарювання.
А це фото 2001 року з архіву КП «Тернопільелектротранс». Тоді ще містом курсували старі радянські тролейбуси.
2002
Цього року з’явилась «Випадкова зустріч» — скульптурна композиція у сквері імені Шевченка в Тернополі. Її місту подарував американець Джон Звожек, що тоді працював із волонтерською місією у відділі екології м. Тернополя. Проте тривала «Випадкова зустріч» недовго — менш ніж за рік після встановлення одну із двох металевих співрозмовниць вкрали. На світанку, на бульварі з цілодобовим освітленням, незважаючи на те, що поряд міліція. Злодія не знайшли, скульптуру також.
2003
У парку Національного відродження (колишня назва парку – Комсомольський), був фонтан «Олімпіада». 28 серпня 2003 року, на день міста, було його останнє увімкнення. Після цього він більше не працював. Це останнє фото, коли фонтан працював.
2004
Одна з найбільш важливих подій в історії України сталась у 2004 після чергових президентських виборів. Спалахнула «Помаранчева революція». Події відбувались не лише у столиці на Майдані Незалежності, а і на Театральному майдані Тернополя.
Тисячі людей заповнили площу. Тоді навіть мобільні телефони були рідкістю серед населення. Останні новини люди дізнавались з телевізорів, які ставили в магазинах на площі, щоб всі чули про останні події. Тисячі тернополян в один голос скандували «Банду геть!» та «Ющенко!».
2005
Так виглядало місто у 2005 році.
2006
Цього року в місті з’явився перший сучасний автобус LAZ E183. Відкривали таке «чудо» з піснями, кульками та стрічками.
2007
Так виглядало місто 2007 року. На Збаразькій ще була бруківка, а не асфальт.
2008
Як пригадує тернополянин Віктор Мадрі, на День міста проводили парад, де показували і те, чим «розжились». Поміж старої техніки їхала і сучасна яку нещодавно придбали.
2009
У парку ім. Тараса Шевченка встановили «Дерево щастя» для закоханих тернополян.
2010
Цього року встановили пам’ятник Соломії Крушельницькій.
У 2010 році на площі встановили штучну ялинку. Чимало тернополян виступали проти нововведень. Тернопіль став одним з перших міст, де відмовились нищити живі дерева, тим паче, щоб знайти підходящу ялину, доводилось вирізати десятки інших на шляху до потрібного дерева.
2011
У Тернополі, окрім параду на свято випускників, День міста та День перемоги, проводили ще й парад наречених.
2012
Цього року в місто доставили два нових тролейбуси «гармошки». Вони прибули 25 серпня, якраз напередодні Дня міста.
2013
Тоді розпочали реконструкцію тернопільського автовокзалу, яка тривала до 2016 року.
Наприкінці року в країні почалися протести. Тернополяни виходять на головну площу міста на «Революцію Гідності».
2014
На початку року «Революція Гідності» переросла в криваві протистояння. Побої, розстріл Небесної сотні та перемога людей. Тернопільський майдан проходив без жертв. Однак у місті було «гаряче», особливо коли протестувальники розгромили міський відділ міліції.
2015
З того часу Центр майже не змінився.
2016
У 2016 році зникло культове місце. Зачинилось «Молоко». Але ще досі чимало тернополян пам’ятають де був магазин та й досі кажуть «зустрінемося біля молока».
2017
Навпроти ЦУМу встановили макет парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі у «Сквері імені Тараса Шевченка» в пам’ять про зруйновану святиню. Згодом таких мініатюр в місті побільшало. Встановили навіть карти старого міста – біля Катедри, корпусу медуніверситету на Руській та біля Театралки.
2018
Цього року з’явився новий мікрорайон «Варшавський» неподалік Підволочиського шосе.
2019
Аварійний Гаївський міст міжнародного значення розпочали ремонтувати у 2019 році.
2020
Цей рік запам’ятався тернополянам спалахом коронавірусу. Було все – порожні вулиці, тотальний страх та маски, які дорожчали в десятки разів. Було виснаження від карантину та локдаунів. Були протести підприємців та переповнені лікарні. Страх, що закінчиться медичний кисень та тотальне ігнорування карантину на масових заходах та громадських місцях.
2021
30–та річниця незалежності. Місто значно змінилось. Новобудови, ремонти доріг, на вулицях та в парках побільшало МАФів, почали замінювати старий транспорт та багато іншого.
У парку Топільче встановили 50-ти метровий флагшток, який відкрили на День прапора.
2022
Початок повномасштабної російсько–української війни. 24 лютого ворог перетнув наші кордони. Почались обстріли українських міст. Тернополяни в перші години згуртувалися. Створювали волонтерські штаби, плели маскувальні сітки, збирали гуманітарну допомогу та приймали переселенців.
До військкомату прийшли сотні чоловіків, які твердо вирішили захищати свою державу.
У місті почали облаштовувати укриття. Цьогоріч навчання у школах та дитячих садочках буде лише там, де є надійні захисні споруди.
Тернополяни долучаються та допомагають перемогти ворога, як можуть. Хтось волонтерить, хтось – допомагає грошима, хтось – воює на передовій. Тож сумніві немає – Україна вистоїть. Ми збережемо свою незалежність.
Далі буде…
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
