8 місяців надії, сподівань, очікування — тепер твоя душа на небесах… Прощаються з Іваном Цьоною

• Він був на Заводі Ілліча у Маріуполі, коли востаннє дзвонив рідним. З коханою Вікторією  планували створити сім'ю. А наприкінці березня зв’язок з Іваном обірвався…

• Спокійний, відповідальний і розумний хлопець, якого виховали в дуже патріотичній і релігійній сім’ї. Після закінчення ВУЗу та вільно володіючи іноземними мовами, мав можливість працювати за кордоном, але обрав військову справу. 

Іван Цьона — Герой. І його ім’я тепер назавжди внесено до Книги пам’яті. Але ніби почорніла від горя мама, гірко плаче наречена Віка, з якою мріяли про спільне життя, діток і створити власну сім'ю… Не судилось.

Після 8 місяців чекання, коли жевріла надія, що Іванко, може, в полоні, або десь поранений, але живий, — він назавжди повертається додому. Морський піхотинець, який боронив Маріуполь. Наш Герой…

Боронив Україну у складі 36 бригади

— Теребовлянська громада знову плаче та сумує. За результатами ДНК-тесту стало відомо про загибель захисника, мешканця м.Теребовля Івана Цьони, зв'язок із яким пропав ще наприкінці березня, а остання звістка про нього була на початку квітня з Маріуполя, — повідомили у Теребовлянській міській раді. — Полеглий Іван Цьона захищав Україну у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти (3 батарея, самохідний артилерійський батальйон) та віддав за неї найдорожче — своє життя.

Теребовлянська міська рада та її голова Олег Продан висловлюють щирі співчуття родині, близьким загиблого військовослужбовця та слова підтримки у цю нелегку хвилину. Вічна і світла пам'ять Герою України! Героям слава! Герої не вмирають!

Цьона Іван Романович народився 24 вересня 1990 року. Випускник 2008 року Теребовлянського академічного ліцею імені Ярослави Стецько (гімназії). Згодом закінчив Чернівецький державний університет, як зазначено у нього на сторінці, вивчав Німецько-український переклад у 2008-2014 рр. У Героя залишились мама Любов, батько Роман, молодший брат Юрій і кохана дівчина Вікторія... 

Після того, як закінчив ВУЗ, Іван рік працював у школі у селі. Мав можливість поїхати до Німеччини на роботу, але вибрав іншу стежку — спочатку підписав трирічний контракт з тернопільською бригадою, а потім і з 36-ою. Коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, морпіхи опинились на одній з найгарячіших точок — на Заводі Ілліча у Маріуполі. Часто без набоїв, медикаментів і їжі. Але тримались… 27 березня Іван востаннє дзвонив до рідних. Казав, що важко, але живий – здоровий. На початку квітня зв’язок обірвався. Рідні шукали його і не здавались, обривали телефони дотичних структур, дзвонили, залишали інформацію у різних пошукових групах в соцмережах. Спочатку ДНК здала мама. Рідні відмовлялись вірити, що за одним із взірців є майже повна відповідність. Тоді до Києва поїхав тато. Він здавав ДНК 11 жовтня, коли Україну накрило черговим масовим обстрілом. Рідні вірили у диво і сподівались, що сталась помилка. Але, на жаль…

Він свідомо йшов захищати Україну

— Це така дитина… У нас суттєва різниця у віці, але з Іванком завжди було про що поговорити, — Наталія Дзедзинська, яка колись працювала із мамою Івана в реанімації теребовлянської лікарні, весь час плаче. — Позитивний, надзвичайно спокійний, виважений і стриманий. Дуже мудра дитина. Іванко з коханою дівчиною Вікторією планував створити власну родину. Так боляче, що й говорити важко…

Іван ріс у дуже патріотичній і релігійній родині, тому, каже знайома, не дивно, що саме таким він став і такий життєвий шлях обрав для себе.

— Він свідомо йшов захищати Україну, хоча міг побудувати зовсім іншу кар’єру — у нього все для це було, — каже Наталія Дзедзинська.

9 квітня мама Івана дізналась від його командира, що її син з побратимами пішов на завдання, — хлопці звідти не повернулись. З ними зник зв'язок, але є надія, що хлопці живі. Можливо, потрапили в полон. Рідні молились, вірили... Шукали всюди, де тільки можна. 

«Сумно, не можу стримати сліз. Я не можу повірити, що ти загинув, Іванку… Ти був хороший і веселий хлопець. Співчуття твоїй родині, — написала Галина Ірріс. — Тепер твоя душа на небесах. Земля тобі пухом, друже».

Був патріотом, любив Україну і готовий її захищати

— Вічна пам'ять. Щирі співчуття рідним! Мені довелося прослужити з Ваньою невеликий термін, але про нього залишились дуже позитивні враження, — поділився побратим Volodya T. — Спокійний, врівноважений, розумний хлопець, а головне — був патріотом, любив Україну і готовий її захищати. Все надіявся, що, можливо, в полоні і повернеться додому. Сумно, що гинуть найкращі…

«Скромний, добрий, працьовитий, розумний — таким ми будемо пам’ятати того, хто любив Україну та віддав своє життя за її незалежність, — слова співчуття висловили у Теребовлянському академічному ліцеї імені Ярослави Стецько (гімназії). — Колектив ліцею висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Світлі спогади про Івана назавжди залишаться в наших серцях. Герої не вмирають! Слава Україні!»

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові, нареченій, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.