Архітектор, який повертає життя пам'яткам
Проекти реставрації палацу Збаразького замку, відновлення замків у Скалаті та Чорткові, численні проекти відтворення давніх центрів у містечках області, історичного вигляду Архикатедри УГКЦ у Тернополі та інших храмів – дітища нашого земляка архітектора Юрія Вербовецького та його колег по майстерні. Чоловік ще зі студентських років захопився архітектурною спадщиною рідного краю і вже десятиліттями працює над її відновленням.
“Архітектурна майстерня Юрія Вербовецького” розташована на третьому, мансардному поверсі будинку на вул. Володимира Великого у Збаражі. У цьому містечку пан Юрій народився, і з ним пов'язані його перші реставраційні проекти. Саме у Збаражі розмовляємо з архітектором, про роботи якого знають усі, хто цікавиться пам'ятками Тернопільщини.
– Підписи з вашим прізвищем часто можна побачити під проектами реставрації пам'яток. Чим саме займається ваша майстерня?
– Основна діяльність – виконання проектних робіт для реставрації об'єктів культурної спадщини, містобудівних комплексів, їх відродження, пристосування до нових функцій.
– З чого почалася ваша реконструкторська робота?
– Навчання на архітектора у багатому пам'ятками середовищі Львова прищеплює любов до надбань цивілізації і розуміння того, як людство розвивається та які сліди по собі залишає у будівлях, містах. Відтак моє навчання пояснює спрямованість мого першого проекту – дипломної роботи, присвяченої відтворенню центральної частини Збаража.
– А ваші перші втілені роботи пов'язані зі Збаразьким замком?
– Так, у 1994 році створили Державний історико-архітектурний заповідник у Збаражі і мене запросили на посаду архітектора. З того часу розпочалася співпраця. Перша втілена робота – відтворення дерев'яних воріт в'їзної вежі, через які туристи потрапляють до замку. Було декілька проектів. Один із них, розроблений у Києві, пропонував робити ворота у російському стилі, але я переконав директора, що маємо відтворити браму за європейськими зразками, як це було у давнину. Надалі не тільки проектував ворота, а й брав участь у їх виготовленні: стояв над ковалями, слюсарями... Тепер більшість відвідувачів сприймають ворота замку як автентичні, і це приємно. Потім я виконував проект пониження подвір'я того ж замку, де було багато наносного грунту, проектував барокові двері палацу, інтер'єри замкового ресторану “Легенда”. Виконував проекти реставрації збаразької школи №1, церкви Воскресіння, монастиря бернардинів. У 1997-1998 роках почав шукати себе і в проектних роботах сучасних споруд, навіть працював над проектами автозаправних станцій. Зрештою, у 2000-му почав переходити на самостійну роботу і згодом розпочав співпрацювати із Національним заповідником “Замки Тернопілля” вже як самостійна сторона – керівник колективу архітектурної майстерні.
– У які результати вилилася ця співпраця?
– Перше, за що ми взялися, – створення концепції реставрації інтер'єрів Замкового палацу. Вирішили, що варто відновлювати початкові етапи будівництва – XVI-XVII ст. Джерел для виконання цього завдання є достатньо, у тому числі йдеться про аналогії зі збереженими пам'ятками Європи, західної України. Оновленими є "Жовта" та "Зелена" зали, "Вестибюль", "Аркова галерея", фрагмент палацового внутрішнього дворика, внутрішні сходи. Роботи ще тривають, але й результати очевидні. Особливо, якщо згадати, що коли ми розпочинали, тут був Палац піонерів і велика концертна зала, яку місто використовувало в ролі звичайного Будинку культури.
– Скільки часу потрібно для відновлення палацу й замку?
– Оскільки йдеться про державні кошти, то про час говорити складно. Якби кошти були, то для відновлення достатньо три-п’ять років. Уже зроблене у Збаражі оцінила Європейська конкурсна комісія. Ми, як автори проекту Національного заповідника "Замки Тернопілля", як інвестор, отримали поважну нагороду “Кришталева цегла” за найкращу будівельну інвестицію у номінації “Реставрація об'єктів культурної спадщини”.
– У колах тих, хто цікавиться історією, жваво обговорюють проект відновлення Ринкової площі у Збаражі, який запропонувала ваша майстерня.
– Ще під час навчання я зрозумів, наскільки важливою в історії міста була Ринкова площа як осередок громадського життя. До активної роботи над проектом реконструкції підштовхнула Революція гідності. Події спонукали до роздумів про європейський розвиток, з'явилася віра в нашу країну. Оскільки міста є абсолютним відображенням цивілізаційного шляху їхніх творців і їхній вигляд формує емоції, світогляд городян, то захотілося запропонувати громаді своє бачення того, як має виглядати центр рідного міста з огляду на його історію і традиції. Тим паче, що за радянського періоду наше міське середовище багато втратило. Над людьми провели дуже багато експериментів, частина з яких, на жаль, вдалася. Якщо детальніше, то ми пропонуємо відтворити історичне середовище площі, пристосувавши його під сучасні потреби жителів міста і туристів. Йдеться про оновлення фасадів у стилі ХІХ ст., відновлення скверу, реконструкцію радянської будівлі райадміністрації і створення на ній вежі з оглядовим майданчиком, зведення громадського і торгового центру з інформаційно-туристичним центром, музеєм, кафе, рестораном, готелем на півсотні туристів, крамничками сувенірів. Потрібне молодіжне кафе – у Збаражі його досі немає. У підвальному поверсі відбудованого комплексу будуть експонувати підземні приміщення під назвою "Підземний Збараж".
– Як громада сприйняла вашу пропозицію?
– Звісно, що було багато сумнівів, а тому ми виставили проект на обговорення на обласну організацію Спілки архітекторів України, на Архітектурно-будівельну раду. І отримали позитивні висновки й поради. У 2013 році цей проект ми подали на всеукраїнський архітектурний конкурс "АРХІХІТ" і отримали друге після Золочева призове місце.
– Тобто проект втілять?
– Робота над цим триває. Сприйняття та підтримка місцевої влади є. Міськрада повинна взяти на себе роль організатора містобудівної документації. Коли вона буде власником проекту, можна буде пропонувати його приватному сектору. Я спілкувався з багатьма підприємцями, і є ті, хто готовий долучитися до втілення задуму. Станом на початок 2015-го це могло обійтися у 35 млн грн. Тепер – у більшу суму через інфляцію. Йдеться не про виключно держкошти – на Заході такі проекти втілюють силами приватних інвесторів. До слова, наш проект відродження ринкової площі увійшов до півфіналу всеукраїнського конкурсу “Найкращі соціальні проекти України” у 2015 р. Для нашої майстерні це дуже багато важить. Для Збаража втілення задуму було б покращенням іміджу міста і зростанням туристичної привабливості – великим доповненням до популярного Збаразького замку.
– Над чим працюєте зараз?
– Фахівці нашої майстерні створили проект реконструкції центрального купола унікального палацу графа Бадені у Коропці. На погодженні перебуває проект відновлення історичного вигляду покрівлі та фасадів Архикатедри УГКЦ у Тернополі зі створенням умов для туристичного маршруту там. Два роки ми працювали над проектом обласної програми реконструкції ринкових площ малих міст Тернопільщини. До такої праці спонукав збаразький проект. Коли ж ми побачили, яка ситуація в інших містах, то виявилося, що кожне містечко мало свою ринкову площу, але в більшості випадків вони втрачені. З 27 історичних ринків у нас на Тернопіллі можна відновити 12-13! Деякі – за три-п’ять років, деякі – протягом 20. Тут не потрібно якихось астрономічних сум. Треба скласти обласну програму і дотримуватися її, коли настає черга реконструкції будинків, комунікацій тощо. А ще ми працюємо над проектом відновлення історичного вигляду дерев'яної церкви у селі Киданці. Показово, що ініціатива вийшла від самої громади, сільського голови. Зрештою, роботи дуже багато. Мрію про те, щоб на Тернопільщині створити інститут, який займався б проектами реконструкції пам'яток. Але у сучасних умовах поки що немає такої можливості.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Юрій Вербовецький народився 30 травня 1968 р. у Збаражі, де закінчив школу №1. У 1985-1992 рр. з перервою на два роки військової служби навчався на архітектурному факультеті у Львівському політехнічному інституті, тепер це Національний університет “Львівська політехніка”. Працював архітектором у створеному 1994 р. Збаразькому державному історико-архітектурному заповіднику, що тепер є національним заповідником “Замки Тернопілля”. Із 2004 р. співпрацює з цим заповідником уже як керівник незалежної архітектурної майстерні.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
