"Беркутівці просто сміються рідним загиблих у вічі", - батьки Героїв Небесної Сотні

 А затримані беркутівці, впевнені у своїй безкарності, просто сміються рідним загиблих у вічі. Про це розповіли батьки Героїв Небесної Сотні з Тернопільщини Ігоря Костенка та Назара Войтовича під час засідання тернопільського прес-клубу 20 листопада, присвяченого другій річниці Майдану та вшануванню пам’яті загиблих Героїв. 

- За два роки результат розслідування справ щодо Майдану - нульовий. Годують обіцянками, затягують час, - каже батько Героя Небесної Сотні Ігоря Костенка Ігор Костенко. - Створюється враження, що на позитивний результат по розслідуванню майданівських справ немає політичної волі нашого вищого керівництва. Нема команди «фас», як то кажуть. Мабуть, влада чекає, що нам – батькам, активістам, громадськості - набридне, будуть інші резонансні справи, відволічеться увага від справ Майдану, може, хтось помре, і так вони тягнуть час, мотають нерви нам усім. 
Ігор Костенко разом з батьком героя Небесної Сотні Назара Войтовича Юрієм Войтовичем відвідують всі суди, які відбуваються в Києві.
- Ми проходимо по справі 39 потерпілих, вбитих на Інститутській групою беркутівців, так званих автоматників, які стріляли з Калашникова, - каже пан Костенко. - Наші діти були вбиті кулями калібру 7.62 з автомату Калашникова. Ці справи об’єднали в одну.

Суди проходять важко. Беркутівці, які сидять, Амвроськін і Зінченко, поводять себе цинічно та зухвало, їхні рідні насміхаються, кидають репліки, ніхто не кається. Я вже казав їхнім батькам: «Кого ви породили? Хоч би покаялися». Сидять, сміються, почувають себе безкарно. Напевне, їм хтось пообіцяв, що суд буде завершений на їхню користь. І на їхніх обличчях - ні краплі каяття. Це перше, що кидається в очі, коли відвідую суди. Щодо суддів – вони поводяться, на мій погляд більш-менш об’єктивно. Не знаю, що в них в голові, але принаймні видно, що вони стараються цю справу розплутати. 

Після такого тривалого часу, а це вже вже майже два роки, слідство не зрушило з місця з мертвої точки ні на міліметр, продовжує Ігор Костенко. 
- Нічого нового практично нема, - каже він. - Хоч зараз виплило відео, де видно, як працівники «Беркуту», так званої «чорної роти», стріляють по мітингувальниках біля Жовтневого палацу, переміщуються і ведуть прицільні постріли з автомата Калашникова. І серед цих, що стріляють, є якраз особа без маски, яку ідентифікували, як Амвроськін. Я думаю, що це відео вагоме, яке буде центральним у звинуваченнях. Проте адвокати цих беркутівців кажуть, що це все знятий художній фільм і ми нічого не докажемо, що там зняті актори, сміються… Отак минає наше слідство вже майже два роки. 

Ігор Костенко додає, що за цей час вже змінилося вже три генпрокурори. І від них не було сприяння у розслідуванні. 
- Шокін на контакт із батьками не йде, ховається, тікає, - каже чоловік. – Його попередник Ярема зустрічався з нами, поводив себе як ягня, казав: «Добре, добре, ми все робимо для того, щоб розслідувати справу», начебто йшов на контакт, але цинік циніком. Ми проводимо мітинги, пікети. Були під адміністрацією Президента, а він не вийшов до нас. Сказав, що нас не побачив. Хіба йому не доповідають, що зібралося стільки людей? Напевно, просто не хоче з нами спілкуватися, не хоче розслідувати, затягує час. Не бачу я, що наша влада хоче розслідувати цю справу. Але ми не зупинимось, нехай не думають, що підкуплять нас тими 120-ма тисячами, які дають раз в рік, мабуть, щоб ми закрили рота. А цих грошей навіть на пам’ятник недостатньо.  
Юрій Войтович також додає, що пропала доказова база у справі розстрілів майданівців. 
- Коли Наливайченко зібрав всі документи по «Беркуту», -  всі вони були. Але коли передавав Авакову, той сказав - документи пропали, - каже він. - Як можуть пропасти документи з прокуратури? Коли там є охорона, спеціальні сейфи? І ніхто ні за що не відповідає. Просто доказову базу знищують, і все… Слідчі також не зацікавлені в розслідуванні справи. Рідні і небайдужі люди самі шукають докази. Слідчі міняються чи не щомісяця, потім кажуть: «А я не встиг, а я не мав часу». Потім настає річниця, знов всі кажуть: «Ми шукаємо» і далі нічого не роблять. 

Юрій Войтович також зауважив, що за весь цей час ні обласна, ні місцева влади не поцікавились, чи ставлять батьки пам’ятник Назару Войтовичу, чи мають вони на це гроші. 
-  Тільки коли поставили пам’ятник, приїхали перед виборами, пофотографувалися і поїхали, - каже чоловік.