Біль. Розпач. Неприйняття і сотні «чому?». Тернопільщина прощається з Ігорем Герцунем

Невимовний біль — йдуть найкращі, щоб оберігати нас з небес… Чудова людина, люблячий батько та чоловік, Людина з великої букви, який мав величезні плани на майбутнє. І вони вже ніколи не здійсняться…

— Спи спокійно, мій ріднесенький, — від слів сестри Наталі крається серце. — Дякую тобі за наше дитинство, ти був найкращим старшим братом. Пробач мені за все. Люблю тебе всім серцем…

У боях з агресором, захищаючи свою рідну землю, загинув житель Підволочиської громади, житель села Галущинці Ігор Герцунь. Сумну звістку повідомили у Підволочиській селищній раді.

Осиротіла маленька донечка Вікуся, яка так чекала повернення додому татка-Героя…

Загинув 12 вересня на Сумщині

— Жорстока війна забрала життя мужнього, доброго, відважного Героя! Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, — слова співчуття дружині Оксані висловили колеги із садочку №3 Тернополя, де працює вихователькою вдова. — Смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Нехай добрий, світлий спомин про героя назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив та шанував, кажуть колеги. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Герою тричі: слава! Слава! Слава!

Ігор Андрійович Герцунь народився 12 квітня 1995 року у с. Галущинці Підволочиського району. У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист країни, розповів староста с. Галущинці Михайло Схаб. Загинув 12 вересня на Сумщині.

У Героя залишились мама Людмила Ярославівна, батько Андрій Тадейович, сестра Наталя, дружина Оксана і маленька донечка Вікторія.

Майстер на всі руки і як треба допомога — він перший

— Ігор був гарним будівельником, про таких кажуть — майстер на всі руки, — поділився староста. — Працював як тут, в Україні, так і за кордоном. Здається, не було такої будівельної роботи, аби йому не під силу. Ігор був дуже товариським. Ніколи і ні з ким не має жодних конфліктів, а як треба допомога – він перший. Невимовний жаль… Щирі співчуття родині.  

Місяців два тому Ігор приїжджав у коротку відпустку, а невдовзі рідні знову чекали на нього. Будували плани, мріяли і чекали…

— Сумна і страшна звістка сколихнула наше село, — каже односельчанка Людмила Малашок— Загинув справжній Герой. Біль... Розпач... Неприйняття... І сотні "чому?" Але небо забирає найкращих. Спочивай з миром, Герою! Вічна пам'ять...

«Дотепер новина про смерть здається безглуздою помилкою, — каже Luba Chaika Volyanska. — Неможливо це усвідомити! Прийміть мої щирі співчуття втрати коханого чоловіка. Герої не вмирають. Будемо пам’яти вічно. Слава Герою Ігорю».

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, сестрі, дружині і донечці, землякам і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.