Боронив Україну від 2014 року. На Лановеччині попрощались з Олексієм Жаловським

Чоловік після поранень та лікування у госпіталях приїхав додому. Казав односельцям, що зараз на реабілітації. Зранку його тіло виявив на закинутій фермі місцевий мешканець і повідомив про це старосту. Чоловіка не було серед живих вже щонайменше кілька годин…

У Шушківцях, що на Лановеччині, попрощались і провели в останню путь захисника Олексія Жаловського, який боронив Україну від 2014 року.

З ним прощались односельці опівдні 22 вересня у Свято-Успенському храмі с. Шушківці та всією громадою провели до останнього місця спочинку – поховали на сільському цвинтарі поруч із могилами батьків.

— Вічна пам'ять усім тим, хто поклав своє життя, захищаючи свою Батьківщину Україну! — сумну звістку про смерть захисника на власній сторінці у Феусбух повідомив отець Олексій Філюк.

Жаловський Олексій Васильович народився 17 березня 1967 р. Від 2014 року боронив Україну і нас із вами. Коли почалось повномасштабне вторгнення в Україну, теж був на фронті. В районі Авдіївки отримав поранення та контузії, згодом тривалий час лікувався у госпіталях Дніпра та Луцька. Його життя обірвалось напередодні, у рідному селі, повідомив староста с. Шушківці Віктор Яремчук.

— Після госпіталів Олексій повернувся додому, проживав він сам, — розповів староста. — Односельцям казав, що зараз на реабілітації. Вдома був більше місяця.

Що сталось на фронті, які поранення отримав і за яких обставин — Олексій цим не ділився ні з рідними, ні з сусідами, ні з односельцями. Тільки часом у розмові додавав: «Краще вам туди не йти…»

Його тіло виявив зранку сусід — на покинутій фермі. Чоловік був мертвим, як з’ясувалось згодом, ще від вечора попереднього дня.

— У нас в селі погане покриття, Олексій часто ходив туди дзвонити. Певно, й того вечора пішов з кимось говорити телефоном, тому вийшов на горбок біля покинутої ферми, — розповів Віктор Яремчук. — Він там стояв – так і впав. Сусід зранку вигонив корову пасти і побачив Олексія. Певно він там пролежав цілу ніч.

На місце виїжджали працівники поліції. Тіло забрали на розтин, а згодом повідомили й причину смерті – проблеми з підшлунковою. Слідів насильницької смерті на тілі захисника не було.

— До АТО Олексій працював у Тернополі водієм-далекобійником, після розлучення повернувся до села, тут проживав, — розповів староста. — Нормальний чоловік, послухає, як що попросиш. Люди добре до нього ставились, а він відповідав взаємністю. У 2014-му пішов служити. То місцевий військкомат не хотів брати, ніби через вік, що не надто молодий. То він потрапив до лав бригади на Франківщині. Зараз, знаємо, був десь під Авдієвкою. Вічная пам’ять нашому односельцю…

Батьки Олексія вже давно відійшли у засвіти, біля них Олексія поховали. У чоловіка залишились сестра Ольга, брат Богдан та двоє доньок.

Редакція висловлює щирі співчуття рідним, односельцям, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Царство небесне і вічная пам’ять Олексію…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.