Боронив Україну від 2017 року, а тепер йому назавжди 25… Тернопільщина прощається з Андрієм Рудим

• Андрій безмежно любив Україну, був справжнім патріотом, обожнював історію та рідний край. Завжди був активним, ввічливим, веселим та оптимістичним, а ще – вірним другом.
• Жорстока війна забрала життя одного з кращих синів України, відданого воїна мужнього захисника та професійного військового з позивним «Фокстрот», який командував протитанковим взводом і знищив багато російських окупантів. 

Після строкової служби Андрій Рудий підписав контракт, і від 2017 року боронив Україну і нас із вами. Цей 25-річний хлопчина став справжнім кошмаром для орків. Про нього писали ЗМІ, панічно боялись вороги та поважали побратими. Тепер він назавжди повертається додому. Йому назавжди 25…  

Трагічна звістка знову сколихнула Великоберезовицьку громаду. Під час боїв на Харківщині загинув 25-річний воїн з села Мар’янівка Андрій Рудий.

Знищив зі «Стугни» 8 російських танків

Рудий Андрій Ярославович народився 6 грудня 1996 року. Навчався у школі с. Мар’янівка, згодом закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Після строкової військової служби в армії підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. З 2017 року обороняв державу у зоні АТО/ООС. Продовжив захищати Батьківщину і після повномасштабного вторгнення рф на рідну землю, повідомили у Великоберезовицькій громаді.

— Андрій безмежно любив Україну, був справжнім патріотом, обожнював історію та рідний край. Завжди був активним, ввічливим, веселим та оптимістичним, а ще – вірним другом, — поділились у Великоберезовицькій громаді. — Жорстока війна забрала життя одного з кращих Синів України, відданого воїна, мужнього захисника та професійного військового, який командував протитанковим взводом і знищив багато російських окупантів.

В Андрія Рудого залишились мати Олександра, батько Ярослав, брат Святослав і сестра Олена.

Цей десантник знищив зі «Стугни» 8 російських танків, — про юного Героя з Тернопільщини на початку вересня писало видання АрміяInform.

«Протитанковий взвод, яким командує Андрій із позивним «Фокстрот», сьогодні добряче дошкуляє агресору. Лише за останніх кілька місяців взвод львівських десантників знищив більше ніж 20 російських танків та бронетранспортерів», — йшлось у матеріалі.

— Хочу сказати, що серед великої кількості іноземного протитанкового озброєння, яке є у нас у наявності, оптимальним зразком вважаю все-таки вітчизняну «Стугну», — поділився тоді із журналістом Андрій з позивним «Фокстрот». — Мій взвод має досвід роботи з різними ПТРК, проте найкраще себе рекомендує українська зброя. Це й точність стрільби, й дальність, а найголовніше — можливість виконувати бойове завдання в різних умовах і на різних ділянках місцевості.

Андрій пригадував, як у боях під Вознесенськом його взвод знищив два російські танки Т-72Б3, котрі намагалися прорватися в глиб оборони українських підрозділів.

Мав стати офіцером... 

— Ми тоді не лише знищили ворожі панцерники, а й затрофеїли чимало їхньої автомобільної та бронетехніки. В перші тижні війни ми навіть жартома змагались між сусідніми взводами — хто більше російського залізяччя «на спис візьме». На жаль чи на щастя, у наших колег трофеїв було дещо більше, — ділився із журналістом «Фокстрот».

За весь час запеклих боїв з окупантом Андрій особисто підбив вісім ворожих танків, з яких шість згоріли до невпізнанності.

— У заявлених виробником бойових можливостях «Стугни» дальність стрільби не перевищує 5 кілометрів. Проте я зі своїми побратимами влучили у російський танк, який був на своїх позиціях для стрільби на відстані 5300 метрів, — розповідав тоді «Фокстрот». — Я це добре запам’ятав, і ми кілька разів перевіряли цю дальність по картах та планшетах. Тому я вважаю, що «Стугна» — це один із найкращих протитанкових ракетних комплексів у цій війні.

Андрій тоді був молодшим сержантом, але вже виконував обов’язки командира взводу. Документи на присвоєння йому первинного офіцерського військового звання ось-ось мали погодити у вищому командуванні. А про свій взвод «Фокстрот» відгукувався як про самовідданих та мужніх воїнів, котрі не знають слова «ні». З ними він готовий був іти до переможного кінця у цій страшній та безжальній війні…

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові і сестрі, родині, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.