Борщівська трагедія: рік потому

- Андрійку, вставай! - просили колеги, застібаючи сорочку під розірваною на шмаття тканиною бронежилета та одягаючи взуття колезі Андрієві Чернятинському.

Поліцейські, які перебували в епіцентрі подій на Борщівщині, тоді не могли повірити, що товариша вже немає серед живих…

«Наш Сашка – справжня гроза бандитів і злодюг, Професіонал, Офіцер і Людина з великої букви», - так колеги досі відгукуються про Сашка Рудика, який першим серед правоохоронців загинув від рук убивці у Бабинцях. І жоден досі не може говорити про колег в минулому часі…

23 серпня минає рік з дня трагедії, коли від рук «борщівського стрільця» загинули двоє правоохоронців Сашко Рудик та Андрій Чернятинський і дружина Олекси.

Нагадаємо, мешканець с. Бабинці Борщівського району, 46-річний Олекса Василюк, ввечері 22 серпня з мисливської рушниці убив свою дружину Оксану. Згодом, вночі і зранку 23 серпня застрелив ще двох поліцейських, після чого загинув сам в результаті операції спецпідрозділу поліції. З тих пір тернополяни нарекли Олексу «борщівським стрільцем».

• Бог таки забирає найкращих, - такої думки всі, хто добре знав хлопців і разом з ними працював. Всі ті, хто був поруч під час спецоперації. Колеги досі стверджують: їхній колектив осиротів.

На похоронах обох загиблих по кілька кілометрів несли на руках. Попрощатись з убитими хлопцями прийшли тисячі людей. Гірко плакали навіть кремезні чоловіки, яким через службу довелось побачити чимало.

Провести в останню путь загиблого чоловіка тоді не змогла дружина Сашка – вона саме носила під серцем його дитину. У січні 2017 року – через п’ять місяців після загибелі Сашка, у нього народилась донечка, яку назвали Анною.

8-річний Максимко, син Андрія Чернятинського, через тиждень після трагедії пішов до першого класу.

Родини отримали квартири

• Минув рік з дня трагедії, яка всіх нас дуже сильно зачепила, - каже начальник головного управління нацполіції в області Олександр Богомол. – Цей час ми опікувались вдовами і дітьми загиблих колег. Я надіюсь, нам вдалось підтримати сім’ї морально і матеріально, наскільки ми змогли.

У перший же день після трагедії колеги зібрали одноденний заробіток, який поділили між родинами загиблих поліцейських. Міністром внутрішніх справ ініційовано виділення квартир родинам загиблих. Частину коштів дало міністерство, частину – тернопільські правоохоронці, які одразу ж проплатили інвестиційні договори з тернопільською будівельною компанією. Максимум за тиждень часу родини вже матимуть документи на право власності на житло. Йдеться про однокімнатні квартири на вул. Микулинецькій у Тернополі.

• Знаю, що родини в цих квартирах вже роблять ремонти, - каже Олександр Богомол. – Надіюсь, що це житло стане допомогою для дружин і дітей, що підростають.

Кілька поліцейських постійно підтримують зв’язок  родинами загиблих колег. Навіть якщо виникають побутові проблеми – допомагають.

Криміналу у діях поліцейських немає

Після борщівської трагедії головним апаратом нацполіції було призначено службове розслідування. У висновках описані незначні порушення, які були допущені працівниками поліції під час проведення тактичних дій.

• За висновками не було призначено покарань будь-кому з працівників поліції, - каже Олександр Богомол. – Результати були направлені до прокуратури, а за фактом смерті порушене кримінальне провадження. Воно ще не закрите, бо проводяться якісь експертизи, вивчаються документи. Але, за моєю інформацією, жодним працівником поліції, який брав участь в спецоперації, не було допущено порушень, які потягнули б за собою кримінальну відповідальність.

Кадрові зміни у райвідділі поліції теж були. Але вони не були пов’язані з борщівською трагедією, каже Олександр Богомол.

• Тодішній заступник начальника райвідділу, який безпосередньо з групою виїжджав на місце події, переведений на службу до Чорткова, де проживає, - каже Олександр Богомол. – Дисциплінарних стягнень після подій у Борщеві він не поніс. Змінено було й начальника райвідділу. Але, наголошую, це не пов’язано з трагедією.

Всі, хто були на місці події, перебували на першій лінії вогню. І ніхто не ховався за спинами товаришів, каже Олександр Богомол. Там не було жодного місця, де стовідсотково можна було б укритись від кулі Олекси.

Діти загиблих Олекси та Оксани – під опікою місцевого священика

У день, коли ховали поліцейських, в останню путь провели і Олексу з Оксаною. У подружжя сиротами залишились двоє доньок і син. Найстаршій зараз 22. Молодшій – 15.

Сиротою залишився син Іван, на очах якого розгортались події ,та 81-річна мати убитої Оксани.

Нагадаємо, ховали подружжя разом, а от на цвинтарі поклали в різних кінцях ряду. Оксану – поруч з убитими раніше братами і батьком. Олексу – з протилежного боку.

Оксану поховали за всіма християнськими традиціями, а от Олексу навіть в церкву не заносили. Це тоді найбільше обурило дітей.

• Опікунство над Надійкою оформила старша сестра, всі разом живуть у Бабинцях (в домі, де сталась трагедія – прим. авт.), - розповів сільський голова Бабинецької сільради Віталій Солтицький. – З ними разом проживає Іванко та бабуся, матір загиблої Оксани.   

Наймолодша Надійка цього року закінчила 9 клас. Дівчинка вибирала вуз, до якого вступити. Вагалась між готельним бізнесом і медичним закладом.

• Їхньою сім’єю опікується місцевий священик греко-католицької церкви о. Василь Щур, - каже сільський голова. – Саме він допомагав, коли Надійка вступала до вузу. Дівчинку із сестрою возив на прощу до Зарваниці, а Іванка – в паломницький тур Європою. І все – за власний кошт. Він постійно тримає з родиною зв’язок і завжди допомагає, коли є потреба.

Ще минулого року, одразу після поховання батьків, діти говорили про проблеми з водою. Їх вирішили – поруч із будинком почистили криницю. Допомагали і односельці, і сільрада – коли і чим може.

• Іван займається сільським господарством, родина тримає корову, - каже пан Віталій. – Ходить на підробітки до односельчан. Отримують допомогу з втрати годувальників. З цього і живуть.

Життя у селі потихеньку увійшло в звичайне русло. Про трагедію воліють не згадувати і велику роль у цьому відіграв місцевий священик, каже сільський голова. Хто ходить на могили до Оксани, а особливо до Олекси – очільник села не знає. Проте, каже, обидві доглянуті.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.