Боже, змилуйся над нами — бо йдуть кращі з кращих. Тернопільщина прощається з Денисом Солонським

• Брата Андрія відпустили на кілька днів з передової, аби провів свого найріднішого в останню путь.
• Денис із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну тричі приходив до сільради за повісткою, згадує староста. Тим часом його брат, який вже мав бойовий досвід, доєднався до своїх побратимів. Дениса намагались переконати, аби не залишав маму одну в хаті, але він був невблаганний. Саме їй просив свого командира повідомити, якщо раптом з ним щось трапиться. Аби гірку звістку не повідомляли їй чужі люди…. І командир виконав обіцянку.

Йому лишень 1 квітня виповнилось 39. Відзначав він їх там, де гаряче. Не міг всидіти вдома, коли в його країні така біда. Коли єдиний рідний брат вже долучився до своїх побратимів, бо вже був учасником бойових дій. Хоч і розумів, що мама залишиться зовсім одна, і від цього боліло найбільше. Але по іншому вчинити не міг.

За повісткою приходив тричі

Денис Солонський тричі приходив за повісткою до сільського старости. А той лишень повідомляв: повістки немає. Мовляв, йди додому і добре подумай, ще прийде твій час. Денис лишень кивав та додавав: «Добре, я завтра прийду». На ранок він знову приходив за повісткою. За третім разом він таки її отримав. Це було в березні 2022-го. А в жовтні серце мами, за яку найбільше переживав, розлетілось на друзки: її Дениска більше немає…

— Біль... Сум... Розпач... Не встигла громада оговтатись від тяжкої втрати, як знову страшна звістка, — повідомили у Колиндянській громаді. — Загинув наш герой, наш захисник, наш воїн, який боронив нашу землю, наші родини, наш з вами спокій — Солонський Денис із села Давидківці. Жодними словами не вгамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі.

Колиндянська громада висловлює щирі співчуття матері та усій родині! Нехай Господь та наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе. Вічна пам’ять Захиснику України! Герої не вмирають…

Солонський Денис Володимирович народився 1 квітня 1983 року. У березні 2022-го долучився до лав ЗСУ. Загинув по обіді 21 жовтня під Бахмутом на Донеччині.  

— Щирі співчуття рідним. Клята війна забирає цвіт України, — співчуває Надія Гарник. — Спочивай з Богом, Денисе. Вічна пам'ять Герою України!

«Боже, дай сили мамі і рідним перенести той тяжкий біль втрати, — просить Ярослава Верстлер. — Щиро співчуваю рідним і близьким. Вічна і світла пам'ять Герою, такому молодому...»

— Немає слів, щоб виразити свій біль і розпач. Гинуть кращі із кращих, — каже Олександра Вергун. — Боже, змилуйся над нами. А душі наших захисників, які віддали життя за нас, забери до царства небесного.

Сказати, що це гірка втрата – нічого не сказати. Боляче, дуже боляче втрачати таких хлопців, каже староста с. Давидківці Володимир Шиптицький.

Роботяга, яких мало...

— Денис ще не створив власної родини, проживав із мамою і був її справжньою опорою, — поділився Володимир Шиптицький. — Його рідний брат Андрій зараз теж служить. Він вже в попередні роки служив в АТО і, коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, долучився до своїх побратимів. Зараз приїхав додому: його відпустили на кілька днів на похорони брата…

Денис Солонський, пригадує староста, три дні поспіль приходив до нього за повісткою. Його намагались стримати, мовляв, вже брат пішов. Як ти маму саму залишиш? А той приходив знову й знову, поки не отримав повістку. Далі медкомісія і в дорогу.

— Він простий сільський хлопець, — згадує староста. — Був роботящим — не те слово. За що не брався – ніколи не залишав роботу, доки все не зробить. Такий він у нас. Тяжка робота, не тяжка – закачував рукави і вперед. Саме Денис допомагав мамі обходити чималу господарку. Його добре люди знали, шанували…  Їхня хата тут, недалеко від сільради. Мама Оксана Євстахіївна у тій хаті тепер залишилась одна…  

Побратими розповіли матері, що коли Денис виходив на завдання, залишав телефон у командира. Просив його, якби не дай Бог що з ним трапилося, щоб сам повідомив його матері. Аби не чужі люди. Командир виконав обіцянку, якою гіркою не була б місія. Мама дізналась, що її Дениска вже немає, ще до того, як їй про це сповістив військкомат…

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, братові, родині, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.