Був єдиним сином — тепер мама залишилась сама. Тернопільщина прощається з Андрієм Вознюком

• Життя 26-річного старшого лейтенанта, командира автомобільного взводу однієї з військових частин, обірвалось 28 серпня.
• Ще коли служив в АТО, Андрієві вдалось вивести з оточення побратимів, чим він їм врятував життя. Зараз його врятувати не змогли…

Він ще й нажитись не встиг, не встиг створити власну сім’ю, а мама втратила єдиного сина… У неї нікого не залишилось більше — зовсім нікого. Чоловік два роки тому помер, а Оксана просто жила Андрійком, і щохвилини чекала звісточки від сина, який був на війні. Ще 28 серпня вона говорила із ним телефоном. Невдовзі його не стало…

З людиною йде частинка нашої душі

 — До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим, адже з нею йде частинка нашої душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини, проте світлі спогади про неї завжди будуть сильнішими за смерть, — співчуття матері висловив начальник другого відділу Чортківського РТЦК та СП підполковник Богдан Вербіцький.

28 серпня 2022 року обірвалося життя командира автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти матеріального забезпечення військової частини А3085 старшого лейтенанта Андрія Вознюка, жителя с.Окопи Мельнице-Подільської ОТГ.

— Поділяємо горе родини, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи, — каже Богдан Вербіцький. — Нехай світла пам’ять про Андрія Васильовича назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Слава Україні! Героям слава!

Андрій Васильович Вознюк народився 18 червня 1996 р. у с. Окопи колишнього Борщівського району. Закінчив військове училище, перебував в АТО, служив у Кам’янець-подільській частині, розповіла староста старостинського округу с. Вигода Марія Маланчук.

Говорив із мамою, а за кілька годин його не стало

— У нього залишилась лише мама, Оксана, він був її єдиним сином, — поділилась пані Марія. — Два роки тому помер батько Андрія. У матері залишився лише син. Вона готова була за ним… Ви знаєте, у них із сином були настільки теплі стосунки, навіть говорити зараз про це боляче. Вони дуже часто зідзвонювались, спілкувались. Того дня, 28 серпня, теж говорили телефоном. Мама все розпитувала, що і як. А син за кожним словом намагався її заспокоїти, що все добре, аби вона не хвилювалась. Через кілька годин Андрійка не стало…

Пізно ввечері 30 серпня траурний кортеж із тілом Андрія Вознюка прибув на рідну Борщівщину. Земляки опустились на коліна і навіть не намагались стримувати сліз. На розпач і біль матері було тяжко дивитись…

Земляки завжди пишались своїм Героєм. І переповідали від старого до малого історію, про яку випадково дізнались, коли Андрій ще був в АТО: тоді він вивів із оточення свій загін, врятувавши не одне життя.

Місцеві кажуть, це була надзвичайно вихована і добра дитина. Сміливий, розсудливий, кмітливий і дуже добрий. У селі від початку повномасштабного вторгнення його не бачили, адже з перших днів він став на захист України і нас із вами. Тепер Герой назавжди повертається додому. І йому назавжди 26…

Редакція щиро співчуває мамі, родині, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.